Зарубіжна література - статті та реферати - 2021

Світоглядна й художньо-естетична концепція роману П. Зюскінда «Запахи»

У своєму романі «Запахи. Історія одного вбивці» Зюскінд створив саркастично-іронічний і гротескний портрет людського суспільства, піддавши сумніву низку шаблонних уявлень про природу геніальності, детально проаналізувавши складні взаємини добра і зла, етики й естетики, світлої і темної сторін людської натури. У фундамент твору закладено «метафору запаху»

Маргінальність як відмова від культурно-моральних стереотипів, як шлях до нових форм протистояння й навіть підкорення соціуму, як випробування естетичного періоду до світу

Ось коло ідей, що втілилися у романі П. Зюскінда "Запахи".

У центрі цього роману - в повному розумінні маргінальна постать - парфумер Жан-Батіст Гренуй. Про нього можна сказати, що це була "людина без властивостей", повз яку проходили ідеї співчуття, щастя, Бога, страху смерті тощо, не "затьмарюючи" його сприйняття чарівної або страхітливої матеріальності світу.

У своєму житті герой керував лише імпульсами, що підказували йому власне феноменальні нюхові здібності. Саме вони були для Гренуя єдиним і найнадійнішим провідником у світі людей.

Жан-Батіст Гренуй з перших рядків роману проголошений генієм - поруч із Маркізом де Садом, Сен-Жюстом, Бонапартом та іншими видатними людьми Франції часів Просвітництва.

Хто ж такий герой "Запахів"? Загадковий убивця юних красунь, добувач і привласнювач божественної аури краси (в образній системі Зюскінда - неповторного аромату, здатного викликати любов).

У момент краху Гренуєвих ідей відкрилася давня істина мистецтва - вона народилася з любові і живе любов'ю. Однак шлях до любові блокував бажання зробити об'єкт любові своєю власністю.

Як представник постмодернізму П. Зюскінд у своїх "Запахах" показав, як герой сприймав світ завдяки своєму таланту - феноменальному нюху. Світ для нього - це своєрідна палітра запахів, що яскраво відрізнявся від традиційного пізнання. Все його високе мистецтво було суцiльною оманою, iлюзiєю, як сам його образ в очах обдурених людей - цей генiй насправдi не мав анi власного запаху, анi чогось людського в своїй природi. Не випадково П. Зюскiнд неодноразово порівнював його з кліщем, тобто з паразитом. Ані собі, анi iншим нiчого реально хорошого не може принести подібне мистецтво - така думка виникає, якщо уважно читати роман.

Так, Гренуй творить диво. I тим, хто не знає, яку цiну було заплачено за створення його шедевра та справжню мету цiєї людини - владу над iншими, його «твiр мистецтва» може здатися прекрасним. Та чи варте мистецтво такої цiни? Та чи часто замислюємося ми, до яких особистих цiлей прагнуть деякi беззаперечнi генiї?