Зарубіжна література - статті та реферати - 2021

Особливості проблематики і поетики роману С. Рушді «Опівнічні діти»

Українські читачі нарешті мають змогу долучитися до автентичного Салмана Рушді завдяки першому українському перекладу роману «Опівнічні діти» («Midnight’s Children», 1981). Ця книжка має зруйнувати поширене сприйняття письменника як автора «Сатанинських віршів» і переконати, що тональність і стиль подальших творів Рушді визначає насамперед роман «Опівнічні діти».

Цей твір — епічна спроба Рушді пізнати власний індійський досвід: письменник народився в Бомбеї у рік проголошення незалежности Індії й до остаточного переселення на Захід провів дитинство в Індії та Пакистані. Пам’ять є постійним джерелом образів для письменника в чужому культурно-етнічному середовищі. Персонажі Рушді амбівалентні, що відбиває уявлення автора про полікультурні витоки індивіда.

Тексти письменника — майже хрестоматійний приклад мультикультурального сприйняття світу, де Індія постає як гібрид традицій.

Аби не розчинитися в культурному багатоголоссі, головний персонаж Селім Синай вдається до творчого письма, що постає засобом особистісної самоідентифікації та збереження пам’яті «від руйнівної дії часу».

Особиста пам’ять перетворюється на індивідуальну версію національно-історичного досвіду, а підкреслене змішування історіографії та суб’єктивного бачення знімає межу між фантазією та фактом. Рушді не лише «дозволив» собі неточно відтворювати історичні перипетії, — він обстоював такі похибки як точніші факти «історіографічної метапрози» (Лінда Хатчин), принагідно вчинивши постмодерну «розправу» з офіційною історією Індії та Пакистану.

Завжди існують альтернативні погляди на колективний потік історії, і роль поетів — вибудовувати «альтернативні реальності». Народившись у вирішальний історичний момент, Селім переконаний у своєму особливому зв’язку з історією. Така сюжетна настанова унаочнює постколоніяльну проблематику.

Для українських читачів особливо актуальним є аналіз психологічних наслідків колоніяльної залежности. У той же час перебільшена оцінка власної історичної місії — одна з рис «ненадійного наратора» Рушді, що й веде до часто надуманих збігів біографічного часу та «соціального годинника» персонажів.

Тим і цікавий роман «Опівнічні діти», що пропонує читачам постійний естетичний вибір, застерігаючи від будь-якої однобічності сприйняття.