Зарубіжна література - статті та реферати - 2021

Синтез фантастики, гротеску й умовності в творчості Р. Бредбері і К. Воннегута

Рей Бредбері стверджував: «Фантастика — це реальність, що нас оточує», вона «вчить мислити, а отже, приймати рішення, виявляти альтернативи й закладати основи майбутнього прогресу».

Творчість Бредбері і Воннегута орієнтувалася не тільки на технічний прогрес, а й на соціальні та моральні наслідки винаходів і відкриттів, досліджувала конфлікти й проблеми сучасної дійсності. У збільшуваному склі відбивалися життєві процеси. Вона ввібрала в себе людський досвід, будь-які фантастичні образи не можуть бути зовсім довільними, зіткані «з нічого».

Разом з тим твори письменників містять і наступні прийоми: умовність, гротеск, гіперболу, алегорії, символіку, неологізми, умовні терміни, науковоподібну лексику, тяжіння до загальності, до гуманізму.

Наукова фантастика поєднала в собі метод художньої літератури з пізнанням і відображенням світу, в якому на першому плані — уява та інтуїція, метод науки з експериментальною основою і логікою аналізу.

Мета — показати вплив науки на розвиток суспільства і людини, відобразити науковий прогрес, опанувати природу і пізнати світ психіки майбутньої людини.

Творчість письменників ставила і розв'язувала соціально-естетичні проблеми: зображення моделі майбутнього, психологічних нюансів у взаєминах людей і поведінці окремої особистості, неймовірних припущень, аналізу різноманітних шляхів, які ведуть не тільки до цивілізації, а й до її фізичного й духовного знищення, відповідальності людей за свої дії.

Проблема відповідальності — одна з головних.

Вона потребувала від людини навчитися поводитися з власними знаннями, бути добрішою, ніж вона є, зберегти планету для наступних поколінь.

Один з найвидатніших науково-фантастичних творів соціально-філософського напряму — повість Рея Бредбері «451° по Фаренгейту». Головна ідея — гуманістична тема боротьби Добра зі Злом, Світла з Мороком, Знання із Варварством. Трохи в іншому, казково-алегоричному аспекті виникає ця ж тема в повісті «Щось лихе до нас іде».

Головний парадокс художнього методу Воннеґута в тому, що про найкризовіші, найтрагічніші моменти людського життя він розповідає зі сміхом. В його романах ми спостерігаємо смертельну гру в життя, в яку грає людина. Це зіткнення глибокого філософського змісту з зовнішньою карнавальністю створює неповторний воннеґутівський стиль.
Невпинний гротеск, сатира і найгіркіша іронія, парадокси, які створюють ефект обманутого очікування, що показують алогізм людських вчинків і повне руйнування стереотипів — усі ці елементи стилістики, словесна гра, які зустрічаються у Воннеґута, не є самоціллю. Дивний, на перший погляд, прийом реагувати сміхом на нерозв'язні проблеми має серйозне підґрунтя.