Зарубіжна література - статті та реферати - 2021

Особливості постмодерністської художньої концепції в американській літературі другої половини XX ст. Творчість Т. Пінчона, М. Каннінгема

Т. Пінчон разом з іншими американськими письменниками готував важливі зрушення в літературі США другої половини ХХ ст. Йому належить важлива роль у пошуку нових, нетрадиційних способів художнього мислення. Йдеться передусім про переосмислення попередніх художніх традицій в американській художній свідомості, одним із наслідком чого була поява школи «чорного гумору», представником якої у 60-х роках і був Т. Пінчон.

Однак американський постмодернізм — результат цих процесів — як художньо-естетичне явище не позначений цілковитою відірваністю від тих літературних традицій, що їх виробила попередня американська культура.

Специфіка постмодерністської поетики Пінчона утверджувалася не лише як пошук радикально нових художніх форм, а й шляхом асиміляції та переосмислення традиційної культури США, утвердження особливого «діалогічного» ставлення до неї (як на рівні інтертекстуальності, так і таких форм, як колаж, пастиш, монтаж, гра, пародія та ін.).

Своєрідність еволюції письменника була пов’язана з принциповими змінами в самому художньо-образному віддзеркаленні реальності в американській літературі ХХ ст.

Як і будь-який інший визначний американський письменник ХХ ст., Пінчон не укладається в рамки певних наперед визначених шкіл і напрямків. У його творах можна знайти стилістичні елементи і прийоми як мистецтва минулого, так і сучасної масової літератури.

Стильове розмаїття, яке було зумовлене потягом письменника до експериментаторства і бажанням пошуку нових художніх форм, є характерною рисою пінчонівської прози. Власне таке експериментаторство є важливим момент авторського світобачення та світорозуміння, який зближував його з іншими американськими письменниками його покоління — Д. П. Донліві, К. Воннегутом, Д. Хеллером, Д. Бартом та ін.

Водночас витоки художніх експериментів Пінчона простежуються у творчості таких авторів, яких можна вважати вчителями письменника — А. Гінзберг, Д. Керуак, В. Берроуз, В. Набоков, Г. Міллер та ін. Їхні відкриття в середині ХХ ст. в царині екзистенційного осмислення художнього образу, іронічно-ігрового ставлення до тексту, принципово

нонконформістська позиція героя у творах, «вільна» композиція, сюжетика, яка відбивала мінливий плин буття в його природних проявах, закладали основи нових тенденцій в літературному процесі США і знайшли продовження в новій парадигмі художнього мислення, що отримала назву постмодернізму.

Творчість американського письменника Майкла Каннінгема розвивається в руслі інтелектуальної прози, що торкається хвилюючих тем творчості й життєдіяльності людського співтовариства.