Зарубіжна література - статті та реферати - 2021

Міфопоетика роману Г. Гарсіа Маркеса «Сто років самотності»

Габріель Гарсіа Маркес — колумбійський письменник. У 1965 році письменник розпочав роботу над романом «Сто років самотності» і закінчив навесні 1967 року.

ЖАНР — «Сто років самотності» — сімейна хроніка, роман-притча, роман-міф, насичений фольклором, мотивами біблійного міфа про створення світу, всесвітній потоп та апокаліпсис.

МІСЦЕ ПОДІЙ — Простеження життя провінційного колумбійського містечка Макондо протягом ста років — із середини XX століття. Описані події достовірні: боротьба політичних угруповань, громадянська війна, колонізація, криваві розправи зі страйкарями

ГОЛОВНІ ГЕРОЇ— Представники шести поколінь роду Буендіа: засновник роду Хосе Аркадіо, його дружина Урсула, їхні сини — полковник Ауреліано Буендіа, Хосе Аркадіо, донька амаранта та їхні нащадки.

ТВОРЧИЙ МЕТОД — «магічний реалізм».

ТЕМА — Показ сенсу життя, щастя звичайної людини.

ПРОБЛЕМА — самотності, краху надії, любові, кохання, фатуму, прокляття.

ВИСНОВОК: Це роман-притча: Маркес попереджає землян про катастрофу, що очікує світ, якщо у стосунках людей візьмуть гору відчуження та роз'єднаність.

У романі чітко накреслені дві сюжетні лінії — історія мешканців Макондо та історія сімейства Буендіа, тісно взаємопов'язані та об'єднані спільною участю — долею Макондо. Спочатку макондинці знаходяться поза межами історичного часу, проте у них є свій, домашній час: дні тижня та доба, а в добі години відпочинку, роботи та сну. Дощ постає єдиним засобом змити людську аморальність та бездуховність.

Основним прийомом зображення життя людей у романі виступає прийом поєднання звичайного та потойбічного світів. Ще на початку роману покійник Пруденсіо Агіляр переслідує молоде подружжя Буендіа. Саме це вирішує їхню подальшу долю: Хосе Аркадіо Буендіа та його дружині Урсулі довелося назавжди залишити домівку та рідний край.
У творі є легендарні пророцтва, проте реальна життєва доля, якою відає письменник, інколи суперечить їм. Наприклад, Ауреліано Хосе карти пообіцяли довге життя, сімейне щастя, шістьох дітей, а натомість він отримав кулю в груди.

Тема смерті, яку так часто намагаються обминути у своїх творах представники європейської літератури, набуває у творчості Г. Маркеса, особливого звучання і тлумачення. Смерть у творі змальована нетрадиційно: вона дозволяє собі вступити в діалог з полковником Ауреліано, наказує Амаранті шити собі саван, щоб спробувати ввести себе в оману, розтягнувши шиття на довгі роки. Ці епізоди призводять до висновку, що необхідною умовою розуміння індивідуального стилю письменника є усвідомлення нерозривної єдності реальної дійсності з її міфізованими відтінками.

Досить іронічного звучання набуває у романі опис епідемії безсоння, що, з одного боку, є джерелом безлічі комічних ситуацій.