Зарубіжна література - статті та реферати - 2021

Особливості розвитку російської поезії в другій половині ХХ ст. Поетичні пошуки Є. Євтушенка, А. Вознесенського, Б. Ахмадуліної, Б. Окуджави, В. Висоцького, О. Твардовського, Й. Бродського

В російській поезії 50-70х рр. виділяють, як мінімум 4 поетичних покоління: 1) поети старшого покоління (Б. Пастернак, А. Ахматова) 2) поети, чий творчий шлях розпочався в 30-ті рр. (А. Твардовський, К. Сімонов, М. Ісаковський) 3) поети фронтового покоління (Д. Самойлов, С. Орлов, Ю. Друніна) 4) покоління молодих поетів, що представлено різноманітні напрямками, так званий «естрадний» напрямок (Є. Євтушенко, А. Вознесенский, Б. Ахмадуліна, Р. Рождєствєнский); «філософський» (І. Бродський); натур-філософський (Н. Рубцов, Н. Тряпкін); «бардовська» поезія (Б. Окуджава, В. Висоцький).

Найбільше увагу публіки та критиків привертала творчість молодих поетів. Самим відомим серед них був Є. Євтушенко. В його поезії домінувала громадянська спрямованість. Яскраво була виражена соціально-активна позиція поета; у стилі переважала публіцистичність. Був прибічником соціальної проблематики, його активної громадянської позиції. Надає перевагу лозунгу, призиву, безпосередньому звертанню до читача, піднесеним поетич. інтонаціям.

У А. Вознесенського переважають питання, роздуми, асоціативні зв’язки. Це простежується у творах: «Я — Гойя!», «Параболічна балада», «Сага» тощо.

Б. Ахмадуліна — майстер метафорично багатого вірша, переходів конкретно-чуттєвої образності у вигадливу гру алегорій, буденної мови — в високу архаїку. Ліричну героїню характеризує зосередженість на самоаналізі та самовираженні. Тенденція до осмислення долі суспільства, долі особистості, вітчизняної культури, що співвідносяться з гуманістичними ідеалами християнства, знайшла вираження в її творах.

Особливе місце в поезії займала течія «пісенної лірики». Відкрив її Б. Окуджава. Він наповнив свою поезію мотивами надії та оптимізму. Перша книга — «Острови». Основні теми поезії Окуджави — кохання, війна, мистецтво, життя та смерть. Оптимістичний, хоча насичений елегійно-ностальгічними інтонаціями, погляд на життя зумовив таку особливість поетичного світу Окуджави, як його мальовничість, насиченість елементами казковості, умовності, гри. («Песенка о Моцарте», «Прощание с новогодней елкой»)

У В. Висоцького ми бачимо нову тему — відкриття трагедії особистості. В його світі немає гармонії, але є жага до неї, жага ідеалу та пошук цих начал, прагнення їх віднайти. («Две судьбы…», «Дурацкий сон», «Грусть моя, тоска моя…»).

Лірика О. Твардовського насичена яскравими образами, у ній живе народна мова, відчутні фольклорні традиції. Поет оспівує життя свого народу, своєї країни, зосереджується на переламних етапах її історії. Автор намагається переповісти трагічну правду життя.