Зарубіжна література - статті та реферати - 2021

Давньогрецька лірика

Термін «лірика» з'являється дуже пізно — у вчених третього століття до нашої ери. Це те, що виконується під ліру або кіфару, іноді флейту, авлос. Це завжди пісенна поезія. До третього століття греки всю поезію називали — меліка (від «мелос» - мелодія). Наявність мелодії кладеться в основу класифікації поезії.

Сучасні літературознавці поділяють еллінську лірику на два основні різновиди: пісенну (співалася в супроводі музичних інструментів) і декламаційну (декламувалася спочатку часто, а згодом і зовсім без музики).

Меліку умовно поділяли на сольну та хорову. Сольна меліка виконувалася солістом, а хорова — хором. До меліки елліни ставилися надзвичайно серйозно. Так, рабам заборонялося її виконувати під страхом смерті (насолоджуватися справжньою Поезією могла тільки вільна людина, а не раб!). А декламаційну лірику елліни взагалі не вважали за поезію. Однак сучасні літературознавці відносять жанрові різновиди декламаційної лірики (елегіюіямби) саме до лірики.

Давньогрецька лірика

/  \

Пісенна  Декламаційна

/ \   / \

Сольна Хорова Елегійна Ямбічна

(монодйчна)  (елегія) (ямби)

Елліни так любили музику, що навіть декламаційну лірику часто виконували в інструментальному супроводі. Так, ямби могли виконувати під брязкіт металевої пластинки, прив'язаної до підошви виконавця, якою той відбивав ритм по каменю. Іноді виконання ямбів супроводжувалося різкими звуками дудки — ямбіке. В Елладі ямбами називали дошкульні чи жартівливі вірші (нині ж ямб — віршовий розмір). «Батьком» ямбів вважається Архілох, хоча не він винайшов цей жанр. Ще одним жанром декламаційної античної лірики була елегія, розвиток якої в античній літературі пов'язаний з іменами поетів Тіртея, Горація, Овідія.

Головні ознаки давньогрецької лірики:

- міцний зв’язок з народними піснями, музичний супровід;

- строкатість форм;

- прив’язаність до сьогодення, актуальних проблем;

- переосмислення міфологічного начала;

- намагання змалювати внутрішній світ людини;

- спроби використання внутрішнього монологу;

- ототожнення ліричного героя з автором;

- повчальність у поєднанні з розважальністю.