Зарубіжна література - статті та реферати - 2021
Особливості розвитку німецької літератури другої половини ХХ ст.
Визначні дати даного періоду:
1939 — 1945 рр. — Друга світова війна
1949 — заснування двох держав ФРН та НДР (до 1989).
1961 р. — зведення великої Берлінської стіни. Провідний напрям в літературі цього періоду — реалізм
1945 — 1949 рр. — період "нульового пункту": антифашистська тенденція, проблеми війни, питання непереборного минулого. Дві теоретичні праці на дану тематику: 1947 р. написана Карлом Ясперсом праця «Питання вини» (про провину та відповідальність за війну) та праця Ґюнтера Грасса «Траєкторією краба» (роздуми над питанням німців як жертв). Німецький фашизм був дуже впливовим, тому після його ліквідації виникає ідеологічний вакуум, ступор. Відтак Ясперс розділяє вину на різні види:
- колективну
- індивідуальну
Він пропонує почати жити з нуля, звідки і походить назва періоду "нульовий пункт" або "література руїн". Основна теза нульового періоду — "Писати великі прозові твори після концтаборів неможливо", бо досвід Другої світової війни несумісний з письмом, його неможливо викласти словами в прозі.
Пишуть переважно поезію: Неллі Закс (збірки «В оселі смерті», «Затемнення зірок», «І ніхто не знає, як бути далі»»), Томас Манн, Еріх Марія Ремарк, Герман Гессе, Альфред Дьоблін. Проте їхні твори — література зовнішньої еміграції. Формально, автори — німці, але твори їхні були написані за межами Німеччини. Стосовно Східної Німеччини, письменники під час війни також емігрували, але по завершенню війни повернулися.(Бертольд Брехт,засновник Берлінського театру).
Ще одна течія — "внутрішній опір", представником якої є Анна Зегерс («Сьомий хрест» 1947, «Мертві залишаються молодими» 1949 р.)
1949 — 1989 — період розвитку літератури Східної Німеччини і Західної Німеччини. Розвивалась література соціалістичного реалізму: творчість А. Зегерс. Вона протиставляла себе модернізму, проголосивши:. "Проти модернізму! Проти формалізму!" Реалізм визначив і розвиток літератури Західної Німеччини повоєнного періоду, представленої творчістю Генріха Бьолля.
Відбувся стрімкий розвиток публіцистики, жанру есе. Поезія цього періоду була адресована широкому колу читачів і набула пісенної форми.
Центральна - тема відповідальності, духовного відродження, "двох Німеччин". Провідним художнім методом виявився реалізм.
Однією з найбільших трагедій стала війна. По-різному сприйняли війну письменники. Спільним для них стало світовідчуття, заперечення війни і мілітаризму. Письменники-антифашисти розповіли читачам про біль втрат, про відчай людей. Велика ілюзія героїзму та романтики була розстріляна війною, залишивши після себе велику порожнечу безвір'я, безнадії, спустошеності і марних сподівань. У своїх творах вони відобразили і неприйняття навколишньої дійсності, й відчуженість людини від людини, і глибокий песимізм, спричинений жорстокою дійсністю.
Анна Зегерс
Представляла літературу Східної Німеччини.
Доля склалася трагічно: «завинила» перед фашистським режимом не лише тим, що у 1928 році пов'язала своє життя з комуністичним рухом, а й тим, що мала мужність говорити і писати правду.
Емігрувала спочатку до Франції, потім — до Латинської Америки.
1933 - завершила роботу над повістю «Оцінена голова», в якій описується страхітливий процес фашизації людей.
1935 - роман «Шлях через лютий» - розповідається про повстання робітників.
У Мексиці очолює антифашистський клуб імені Генріха Гейне, публікує статті й політичні огляди.
Роман «Сьомий хрест» — про в'язнів фашистського концтабору. Хоча сюжетним стрижнем роману є історія втечі Георга Гейслера із фашистського пекла, зобразила широку картину життя гітлерівської Німеччини: концтабори, тотальне шпигунство, трагедію ошуканого й обдуреного народу. Роман викривав фашизм як явище антилюдяне за своєю сутністю.
Одне з найкращих - оповідання «Прогулянка мертвих дівчат», побудоване на непомітних переходах від ліричної сповіді до спогадів, від світу реального до світу ірреального. Сучасне і минуле, дійсне і нематеріальне, будні Мексики і гітлерівського рейху, Німеччина кайзерівська і фашистська — все поєдналося в оповіданні. + потік свідомості автора.Розповідає про шкільну прогулянку своїх подруг і про те, як історія і життя понівечили долі цих «мертвих дівчат».
- Лені прагнула щастя і знайшла його, одружившись, але чоловіка її заарештувало гестапо. Згодом люди в чорній уніформі схопили і Лені й «поволі, але вірно вбивали голодом у концтаборі».
- Маріанна колись вважала Лені своєю найзадушевнішою подругою. Але коли Лені звернулася до Маріанни з проханням переправити дитину до родичів, та відмовила і «додала, що її чоловік — член нацистської партії і займає високу посаду, а Лені з чоловіком заарештовано справедливо, оскільки вони вчинили злочин проти Гітлера».
- Нора у свої шкільні роки всіляко догоджала вчительці Зіхель. «Проте потім ту ж саму вчительку, вже стару і немічну, вона зігнала, непристойно лаючись, з лави біля Рейна, адже не могла вона сісти на одну лаву з єврейкою».
- Завжди весела Лора покохала не арійця, отже, «сплюндрувала расу», і, боячись концтабору, покінчила життя самогубством.
- З різних причин пішли із життя інші дівчата. «До кінця шляху дійшла одна Нетті(так у дитинстві звали Зегерс)». Це в її пам'яті лишилися живими дівчата, які колись разом з нею подорожували на пароплаві, вдихали чисте повітря юиості і вірили, що життя прекрасне.
Особливого значення набуває тема людської пам'яті. Нетті живе пам'яттю серця, а тому їй не зраджує і пам'ять розуму. Оповідання сповнене любові до людини і болю за неї.
Група 47 (6 вересня 1947)
Літературу західної Німеччини починають творити внутрішні емігранти, колишні солдати. Саме їх ще називали Група 47. Учасники: Генріх Бьолль, Інгеборг Бахман, Ґюнтер Грасс, Зігфрид Ленц, Пауль Целан. Одним із засновників був Ганс Ріхтер. Завданням групи було дискутувати, писати, виговорюватися. Єдиної програми група не мала. В їхній творчості домінують теми непереборного минулого та сучасного, відсутність дому. Програмними творами групи 47 стали:
· 1986 — «У поселенні метеликів» — мемуари, 21 портрет учасників Групи 47
· вірш «Фуга смерті» Пауля Целана (німецькомовний поет з Чернівців)
· біографія «За чищенням цибулі» Ґюнтер Грасс
· роман «Урок німецької» Зігфрида Ленца
Генріх Бьолль (1917-1985) — німецький письменник, Лауреат Нобелівської премії (1972).
Був не лише пацифістом, як і Ремарк, а й противником будь-якого насильства, називали "совістю німецької нації". Вважав своїм завданням — бути митцем, який повинен творити для людей.
У своїх романах, оповіданнях, п'єсах та есе зобразив — часом у сатиричній формі — Німеччину під час Другої світової війни і в повоєнний період.
Велике значення мав особистий досвід участі в Другій світовій війні. Починав у річищі так званої «літератури руїн», що переважно була зосереджена на осмисленні нещодавньої війни та її наслідків. Воєнна тема стала одним з наріжних каменів бьоллівської «естетики гуманного».
1949 - повість «Поїзд точно за розкладом», пізніше — повість «Де ти був, Адаме?» (улюблений твір самого письменника), «Хліб ранніх літ», оповідання «Подорожній, коли ти прийдеш у Спа...».
Повість «Поїзд точно за розкладом» - історія про молодого солдата Андреаса, на якого чекало повернення на фронт і неминуча смерть. Сама назва твору глибоко символічна. Поїзд символізував невпинний рух історії, війну. Тому зійти з нього для героя і його друзів просто неможливо. Ешелон випускників їхав на фронт, назустріч смерті, усі вони приречені. Андреас не хотів помирати, як і всі присутні у цьому поїзді. Повія Оліна теж підкорилася волі обставин і не була здатна їм протистояти. Дівчина хотіла врятувати Андреаса від смерті, але вони загинули разом. Хоча їхня смерть "звичайна", бо причиною стала автомобільна катастрофа, але "кожна смерть — це вбивсто.
Писав просто і ясно, була зорієнтована на відродження німецької мови після пишномовного стилю нацистського режиму.
«Де ти був, Адаме?».
З ім'ям Адам пов'язана людяність. Автор вкладав наступний смисл: де була людяність, коли по країні йшов фашизм. Головний герой — лейтенант Файн Гайльц — пройшов усю війну і знав її страхіття, був поранений, втратив кохану (вона була єврейка). Саме тому він не сприймав фашизм і війну.
У романі "І не сказав жодного слова" (1953) письменник наголосив на згубному впливові війни на подальше життя людини.
роман "Дім без господаря" (1954) - вперше пролунав мотив живучості фашизму у повоєнній Німеччині, відзначився глибокою художньою витонченістю.
Дія у романі "Очима клоуна" відбувалося протягом одного дня. У центрі твору - молода людина, клоун Ганс Шніп. Герой волів грати роль блазня, якби тільки не підкоритися лицемірству повоєнного суспільства. Гансу було 11 років, коли закінчилася війна, але він не зміг до цього часу забути про неї. Герой втратив сестру. Він самотній, жив на власні гроші, оскільки батько, будучи заможною людиною, не допомагав. Батько не схвалював вибору сина щодо професії клоуна. Світ жорстокий до людини, яка не грала за його правилами. Ганс одягнув маску клоуна, пішов вулицями, розважав народ і, таким чином, намагався привернути до себе увагу.
Набагато складніший, порівняно з попередніми творами, роман "Груповий портрет з дамою" (1971), написаний у формі репортажу.
Особливості творчості письменника:
- відсутність гострих сюжетів;
- увага до психології героя, заглиблення у його внутрішній світ;
- дія у творах розгорталася або через діалоги героїв, або через їх внутрішні монологи, розповіді про події, свідками яких вони були;
- широке використання внутрішніх монологів;
- за "я" героя не стоїть сам автор (особистий оповідач присутній лише в романі "Груповий портрет з дамою", але став фігурою умовною, не автобіографічною);
- присутність автора завжди відчувалася у думках героїв;
- важлива роль деталі, як мікроелемента дійсності, у якій одиничне поєдналося із загальнозначущим;
- наявність малоймовірних сюжетних поворотів;
- використання іронії, сатири, сарказму, антитези, підтексту, символіки;
- застосування композиційного прийому "принцип стислого часу" (дія відбувалася протягом одного дня, але автор охопив багато подій, що мали місце раніше).
Герої певною мірою нетипові, вирізнялися з "натовпу" своєю особливістю. Вони стали жертвами історичних обставин і водночас співучасниками національної провини. Поділив героїв на дві категорії: пристосуванці і непристосуванці.
Таким чином, у творчості Г. Бьолля намітилися такі проблеми:
- відповідальність кожного німця за скоєні Гітлером злочини («Поїзд точно за розкладом», «Де ти був, Адаме?», «Більярд опів на десяту»);
- негативного явища повоєнної Німеччини («Очима клоуна», «Під конвоєм турботи»);
- соціальна несправедливість та бездуховність («Дім без господаря»);
- самотність людини в оточуючому світі («Очима клоуна»)
ҐЮНТЕР ҐРАСС
німецький романіст і есеїст, лауреат Нобелівської премії Автор віршів, п’єс, оповідань, повістей і романів.
працював на шахті каменярем.
вступив у Дюссельдорфську академію мистецтв на відділення скульптури; навчався в Берлінському університеті мистецтв, згодом став його президентом
Був активним членом Соціал-демократичної партії Федеративної Німеччини
ТВОРЧІСТЬ:
розпочинає з віршів та п’єс в дусі «театру абсурду». Нічим особливим не відрізнялися, але прозвучали вони як дуже виразний і напрочуд сучасний виклик панівній соціальній системі і панівній літературній традиції. Ґрасс епатував загал, кидав йому зухвалий виклик.
― перший роман «Бляшаний барабан» мав сенсаційний успіх. В цій пародії на німецький роман виховання мова йде про Данциг, про фашизм і війну. Цікавий головний герой —Оскар Мацерат, народився на світ з нестерпним відчуттям відрази до оточуючого світу і з рішенням ніколи не приймати участі в його брудних справах. В три роки перестає рости на знак протесту проти неапетитного життя дорослих. І тільки подарований матір’ю дешевенький дитячий барабан мирить його з життям, барабанний дріб стає його покликанням, притулком, що відмежовує героя від дорослого світу. Історія Німеччини ХХ ст. як соло на барабані і герой, що спостерігає світ зі своєрідної дистанції, знизу.
Данциг і німецькі умонастрої середини ХХ ст. — тема романів «Кіт і мишка» (1961) і «Собачі роки» (в сатирико-іронічній манері розп. про знаменитого собаку Принца, улюбленця фюрера), де продовжується соціально-критична і гротескна лінія. Ці два твори разом з романом «Бляшаний барабан» творять так звану «данцизьку трилогію».
Наступні твори Ґрасса присвячені подіям сучасної ФРН:
― «Під місцевим наркозом» - конфлікти між батьками й дітьми, вчителями й учнями.
― «Із щоденника слимака» - своєрідне ґрассівське тлумачення поняття «прогрес»,поєднання автобіографічного звіту про роботу в передвиборній компанії Соціал-демократичної партії й історії якогось Германа Отта, його діяльності за нацистів.
― історико-фантастична повість «Зустріч у Тельгті» , романи «Камбала» (1979), «Вигадки» (1980), антивоєнний роман-попередження «Щур» (1986), «Покажи язика» (1987), «Широке поле» (1995), книга «Моє сторіччя» (1999), яка складається зі ста новел, дія кожної з яких відбувається в один із років ХХ ст.
― В повісті «Траєкторією краба» (2002) Ґрасс звертається до теми важкої,трагічної долі німців Росії і Східної Європи, котрим довелося тікати від Червоної Армії під час Другої світової війни. В центрі роману історія загибелі лайнера «Вільгельм Густлов», на якому в січні 1945 р. з Данцига були евакуйовані біженці, а також поранені солдати — усього 9000 людей. Лайнер був потоплений радянським підводним човном. Мета Ґрасса полягала в тому, щоб нагадати людям про ті жахи і втрати, які завжди несе війна.
― «Останні танці» (2003), «Під цибулинням» (2006) — останні твори Ґрасса.
ПАТРІК ЗЮСКІНД (1949- )
Перший твір - моноп’єса «Контрабас», «меланхолійний твір для одного контрабаса».
1985 - надрукований «тремтливо прекрасний романтичний детектив» — «Парфумер», в якому простежувалася зацікавленість автора способами виживання мистецтва під час розпаду та вивітрювання міфічних загальнолюдських цінностей.
1987 - «Голубка».
Особливості творчого методу Патріка Зюскінда:
✵ розвінчування модерністського міфу про можливість митця перетворити своєю творчістю світ;
✵ вибудовування свого ілюзорного світу відповідно до власного уявлення про ідеал;
✵ засвідчення двозначної ролі мистецтва в людському житті — животворного та руйнівного;
✵ події у творах розгорталися не в тій художній реальності, що для свого розуміння потребувала співвіднесення з реальністю емпіричною, а на певному ілюзорному просторі культури, який отримав статус надреальності;
✵ створення власного міфу про мистецтво, що ґрунтувався на таких ідеях:
1) геній — з самого початку зло, оскільки перебував не в гармонії зі світом, а виступав усупереч світові як опозиція до нього;
2) шлях мистецтва — антигуманний, тому що творчий пошук і творчі досягнення не мали нічого спільного з моральністю, яку здавна використовувала влада, щоб допомогти стриманню руйнівних інстинктів натовпу;
3) крах генія в світі спричинений принциповою неможливістю поєднати позаособистісну досконалість і свою внутрішню недосконалість, нездатністю, незважаючи на всі хитрощі, самому стати джерелом досконалості, привласнити її собі і змінити світ, наповнивши його гармонією;
4) герой — митець, який прагнув перетворити недосконалий світ і недосконале «Я». Здобувши перемогу й отримавши владу, він виявився нездатним дати раду інертному опорові світу.