Зарубіжна література - статті та реферати - 2021

Парфумер. Історія одного вбивці

Цей твір не про злочин, адже у ньому не було ні детективної інтриги, ні традиційних для цього жанру пошуків злочинця, та й фінал аж ніяк не детективний.

У центрі— парфумер Жан-Батіст Гренуй,«людина без властивостей», повз яку проходили ідеї співчуття, щастя, Бога, страху смерті тощо, не "затьмарюючи" його. У своєму житті герой керувався лише імпульсами, що підказували йому феноменальні нюхові здібності. Саме вони були для Гренуя єдиним і найнадійнішим провідником у світі людей.

Після стислого вступу, де означені доба і калібр головного героя, оповідач занурює нас у тогочасну атмосферу (схарактеризовану як палітру запахів): "На той час, про який ми оце говоримо, у містах панував такий сморід, що його нам, сучасним людям, навряд чи можна уявити". "Епіцентром" смороду був Парижмаи хотіла його позбутися - їй відрубали голову за чергове вбивство власних дітей. Малого Гренуя квапилися швидше позбутися і годувальниці, бо немовля не пахло, як усі діти. У притулку Гренуй вижив, однак його цуралися й уникали. Тут оповідач вперше порівняв Гренуя з кліщем: "...він був монстр від самого початку. Тільки через свою впертість і злість він вирішив жити".

Гренуй, який не вчинив нічого лихого, виявився винним у тому відчуженні, у тому почутті огиди, яке він викликав у людей.

Осягав світ лише нюхом. Саме тому абстрактні поняття осягав із великими труднощами, бо вони "не пахли"

Сенсом явищ став запах, а життєвою метою — осягнення парфумерного мистецтва і створення якогось абсолютного аромату.

Незабаром герой натрапив на запах, який сприйняв як ключ до всіх інших ароматів - дівчини. З бажання привласнити цей досконалий запах він задушив дівчину, щоб увібрати в себе її аромат.

Не знаючи, як створити абсолютно нові аромати, "які він носив у своїй уяві", герой припинив досліди, захворів і ледь не помер.

В абсолютній зовнішній самотності і водночас у багатобарвному внутрішньому світі, витканому із запахів, Гренуй став тим, ким хотів бути: "Месником і Творцем світів". Проживши самотньо сім років, покинув свій притулок. Причиною цього стало, десь із глибини душі піднявся смердючий болотний туман і пройняв його. Цей туман був його власним запахом

До людей повернувся потворний дідуган, який незабаром повернув собі звичайний вигляд.

День страти злочинця став днем його тріумфу. Декілька крапель магічних парфумів змусили натовп, що мав намір його роздерти, не тільки виправдати, а й схилитися перед учорашнім вбивцею.

Вночі він з'явився на цвинтарі Невинних, де збирався паризький набрід. Він окропив себе вмістом чарівного флакону, викликавши тваринне бажання привласнити досконалість, насититися ароматом, що щирився від нього - розбійники "вперше зробили щось із любові".

Роману характерні інтертекстуальні посилання то до Діккенса (герой-байстрюк-сирота, дитинство в притулку, знущання в підмайстрах тощо), то до французького реалізму Бальзака й Золя; в'їдлива пародія на Дідро й Руссо, а водночас і на сучасні "теорії вітальності", пародія високих тем "затворництва" і "єднання з природою", натяк на Гофмана.

Герой "Запахів" — це новий "Малюк Цахес", людина, хоч зовні й не така казково потворна, але морально теж огидна і нікчемна.

Патрік Зюскінд визнав право людини на своє власне відокремлене життя. Вірив у те, що його герой спроможний знайти сили протистояти «чужому світові».

У повісті була майже відсутня дія, проте книга впливала на читача як буревій. Вона змусила розмірковувати над питанням про сенс життя, про свободу, яка приносила людині щастя.

ЕЛЬФРІДА ЄЛІНЕК (1946 -)

австрійська поетеса, романістка, драматург та літературний критик.

Лауреат багатьох премій, премія Генріха Бьолля, Георга Бюхнера ,Генріха Гейне.

В 2003 визнана кращим драматургом року.

В 2004 лауреат Нобелівської премії (10та жінка, що отримала)

«Природу текстів Єлінек часто складно окреслити однозначно. Вони перетікають з поезії в прозу, містять театральні сцени і кінематографічні кадри»,

ТВОРЧІСТЬ:

1967 р - збірка віршів «Тіні Лізи».

романи «Ми всього лише приманка, крихітко», «Міхаель. Молодіжна книга для інфантильного суспільства», в якій письменниця критично осмислює сучасну масову культуру.

роман «Коханки», певна марксистсько-феміністична пародія на патріотичний роман, що змусив заговорити про неї. Це жорстока і об’єктивна розповідь про долі двох жінок у сучасному суспільстві.

роман «Перед закритими дверима» про важких підлітків з благополучних родин. Закінчується роман шокуючою сценою масового вбивства цілої родини. (Був екранізований.)

кращий з романів Єлінек — «Піаністка», історія викладачки Віденської консерваторії — Еріки Кохут. (Фільм за романом на Канському фестивалі 2001 р. був відзначений відразу трьома нагородами.)

роман «Бажання / Хіть» відразу потрапив до списку бестселерів, написаний під впливом суперечок феміністок про порнографію. Центральною темою роману є тема фемінізму і соціальної ролі жінки, тут авторка викриває сексуальне насильство по відношенню до жінки як модель для сучасного суспільства і сучасної культури.

фокусує увагу на соціальній критиці Австрії, зокрема її нездатність подолати нацистське минуле - в романі «Діти мертвих», «Жадібність».

П’єси: «Клара Ш» (1982), «Хмари, дім» (1988), «Гора Тотенау» 1991, «Місця відпочинку», «Спортивна п’єса» (1998), «Він як не він» (2000). 2002 р. — збірка п’єс «В Альпах», 2003 р. — п’єса «Смерть і дівчина».