Зарубіжна література - статті та реферати - 2021

Художнє переосмислення античного міфу про Орфея у поезії Р. М. Рільке «Орфей. Еврідіка. Гермес». Філософська проблематика твору. Специфіка модернізації образів Орфея та Еврідіки; функції образу Гермеса

Образ Орфея, славетного міфічного співця, наділеного такою магічною силою мистецтва, що йому підкорялися не лише люди, а й уся природа, завжди хвилював уяву Рільке. За легендою Орфей, втративши кохану, спустився за нею у царство померлих і зачарував співом його володаря. Аїд згодився відпустити Еврідіку, але за умови, що Орфей жодного разу не озирнеться на Еврідіку дорогою з царства тіней. Орфей не витримав і озирнувся. Еврідіка щезла назавжди. Цей міф Рільке поклав в основу свого твору, «Орфей. Еврідіка. Гермес», переосмисливши його. На думку поета, призначення поезії — нести людям любов, красу, перемагати зло. Але в світі існує таке зло, перемогти яке неможливо, це — смерть. Протистояти смерті може тільки любов і пам'ять. Про те, як митець здатен протистояти силам забуття, і йдеться в поезії «Орфей. Еврідіка. Гермес». Цей вірш певною мірою наближений до прози: він не має рим, строфічного поділу, чіткого віршованого ритму. Та й наявність персонажів, зовнішнього сюжету, конфлікту між героями надають твору певної епічності. Але глибокий підтекст, суто ліричне вирішення конфлікту примушують замислитися не над сюжетними подіями, відомими з міфу, а над проблемою творчості, здатності митця протистояти силам забуття. На початку твору Рільке створює картину царства тіней, де перебувають душі померлих. Перше, що вражає у цій картині,— відсутність жодного поруху життя. Монументальність, якась застиглість, вічність відчувається у цій картині. І ще картина зовсім позбавлена звуків. Тому, напевно, упродовж твору не називаються й імена героїв. Тут немає місця живому голосу, немає тут місця і співам Орфея.