Зарубіжна література - статті та реферати - 2021

Головні здобутки «швейцарського» періоду творчості Р. М. Рільке. Провідні теми центральних німецькомовних циклів цього періоду(«Дуїнянські елегії» та «Сонети до Орфея»)

Останньою «обраною батьківщиною» поета стала Швейцарія. Незабаром поет оселився у замку Мюзо. Саме тут йому довелося пережити «тріумфальний лютий» 1922 p., упродовж якого був завершений цикл «Дуїнянські елегії» та створений основний корпус циклу «Сонети до Орфея». Протягом 1912—1922 рр. тривала робота над циклом «Дуїнянські елегії». Головна теза елегій цього циклу: буття не вичерпується життям, складовою частиною його є і смерть, вірніше, «буття в смерті». Біда і вина людини не тільки в тому, що вона не живе справжнім життям, айв тому, що помирає не своєю смертю. На думку поета, рослини і тварини тут мають перед людиною переваги. Бо страх смерті заважає людині побачити «вічність», прагнути «невидимого». Поет закликає людину піднестися, наблизитися до «янгола», відчути свої приховані можливості і гармонію Всесвіту. Після «Дуїнянських елегій», Рільке досить швидко, упродовж одного місяця, створив ще один цикл — «Сонети до Орфея». Своєю проблематикою сонети співзвучні елегіям. Образ Орфея, поета-творця, що силою свого таланту перетворював світ — улюблений образ поета. Тематична самобутність віршів Рільке, пов'язана зі своєрідністю його поглядів на поезію, виявилась у прагненні поєднати сучасність, минуле, майбутнє, знайти теми, у яких з'єднались би час і простір. Такими темами стають для Рільке внутрішній світ людини, культурна спадщина, їх прояви у дійсності. Буття людини поет сприймає як трагедію самотності у Всесвіті, а мистецтво — як спробу усвідомити і подолати цю самотність.