Зарубіжна література - статті та реферати - 2021

Провідні теми та проблеми поеми Т. С. Еліота «Спустошена земля». Міфологічне підгрунтя, чільні теми та особливості композиції твору. Ознаки модерністської поетики у поемі

«Безплідна земля» складається з п'яти не зв'язаних між собою частин. У поемі співіснують різні історичні часи, реальне переплітається з фантастичним, а дійсне — з уявним. Поетична розповідь ведеться від імені людини, не обмеженої ні часом, ні простором, і при цьому багатоликою: це і віщун Тіресій з давньогрецької міфології й одночасно лицар з легенди про святий Грааль, він же Фердінанд з «Бурі» Шекспіра і водночас фінікійський моряк Флебас. Ліричний герой перебуває і в Лондоні, і в Парижі часів Бодлера. Та головна постать «Безплідної землі», за свідченням Еліота, — це сліпий оракул, «адже те, що він бачить,— суть поеми». Старі міфи в тлумаченні Еліота живуть повнокровним життям. Середньовічна легенда про Грааль переплітається з міфами Давньої Греції, Єгипту, Індії. До поеми вводяться літературні мотиви з «Бурі» Шекспіра, «Божественної комедії» Данте. Із цього хитросплетіння Еліот створює власний міф — про хаос сучасного життя, брутальність і безплідність цивілізації, духовну деградацію людини, загибель культури і крах гуманізму. У поемі акцентується мотив смерті. Сучасна цивілізація приречена на смерть і зникнення, як і всі цивілізації минулого. Цей мотив пронизує всю поему; з'являється біблійний образ спустошеної землі, що виникла на місці колишніх міст — образ рівнини кісток. Дві домінанти виділяються в апокаліптичному міфі Еліота — по-перше, безплідна, спустошена земля як символ природи та людського духу і, по-друге, колективний пошук шляхів відродження. Завершує поему рядок на санскриті, взятий Еліотом з давньоіндійських «Упанішад»: «Світ вищий за розуміння». Ці слова — не тільки рефрен «Упанішад», вони є в Біблії — у посланні апостола Павла до филип'ян. В поемі «Безплідна земля» вперше виразно виявилася релігійно-містична спрямованість думки Еліота. Модерністська поетика — вона є вираженням песимістичного світогляду, невіри у суспільний прогрес і моралі сили людей, виявленням кризи духу, кризи гуманізму, настроїв розчарування, втіленням трагічних мотивів.