Зарубіжна література - статті та реферати - 2021

Історія створення та автобіографічна основа роману М. Пруста «У пошуках утраченого часу». Основні складові роману; сутність його визначення як «суб'ктивної епопеї». Наскрізні теми твору

Твір складається із семи книг: «На Сваннову сторону» (1913), «В затінку дівчат у розквіті» (1918), «На бік Германтів» (1921), «Содом і Гоморра» (1921), «Полонянка» (1923), «Зникла Альбертіна» (1925), «Віднайдений час» (1927) (три останні частини були опубліковані після смерті Пруста). Головні ідеї та мотиви твору вже присутні в романі «Жан Сантей» (1896—1899) та в незакінченій збірці есеїв «Проти Сент-Бева» (1908—1909). Систематично працювати над романом Пруст почав з 1909 року^[1]. 1911 року частина рукопису вже була передрукована, його початкова назва: «Мінливість серця. Втрачений час. Перша частина». 1912 року Пруст безуспішно пропонував рукопис у видавництві «Фаскель». Потім видавництво «Нувель Ревю Франсез» в особі Андре Жіда також забракувало рукопис. Ще одна відмова спідкала Пруста у видавництві Оллендорфф, аж поки видавництво Ґрассе не погодилося на публікацію роману. Водночас Пруст оголосив назву другої й останньої частини роману: «Віднайдений час». В даному творі розкриваються такі теми, як тема снобізму, швидкоплинної пам'яті, любові як ілюзорної цінності.