Зарубіжна література - статті та реферати - 2021

Головні конфлікти внутрішнього життя Кафки та їх відображення, у його творчості. Особливості поетики Кафки; їх зв'язок з естетикою експресіонізму. Поняття «кафкіанство»

Світовідчуття Кафки визначалося трьома конфліктами його життя. Це, по-перше, протистояння батькові, який в очах митця уособлював авторитарну владу з її байдужістю до особистості, тотальною присутністю та безглуздістю дій. другою проблемою був шлюб, котрий сприймався письменником як нерозв'язана суперечність між прагненням через одруження здобути незалежність від батька й страхом зашкодити літературній творчості. наслідком цих коливань між "за" і "проти" одруження була низка заручин, жодна з яких так і не завершилася шлюбом. третьою "гарячою точкою" внутрішнього світу Кафки була проблема власної творчості. Заняття літературою він розцінював як єдиний сенс і зміст цього буття, проте здебільшого відчував гостру невдоволеність тим, що виходило з-під його пера. Тому багато творів залишилися незавершеними (зокрема, всі три романи), а незадовго до смерті письменник розпорядився спалити всю свою спадщину. Поетика Кафки розрахована на передачу і розкриття абсурдного, алогічного; розповідь насичена атмосферою всепоглинаючого жаху; цей жах знищує душу героя, паралізує його волю, прирікає на загибель. Кафка відмовляється від мотивування, від реального обґрунтування всього, що відбувається. Він лише передає стан пригніченості свого героя. Фантастичне в романі переплетене з прозаїчним зображенням буденності, що створює особливий філософський світ твору — складний, дисгармонійний, як і саме життя. Франц Кафка створив незвичний художній світ — абсурдний, жахливий, незрозумілий, одне слово — «кафкіанський». Він вражає дивним поєднанням буденного і фантастичного, трагічного й іронічного, абсурдного і закономірного. Усе, що відбувається в ньому, не має логічного пояснення, але дає можливість відчути порушення духовних зв’язків: руйнацію моралі, поширення суспільного хаосу у світі. Альбер Камю зазначав, що, «бажаючи виразити абсурд, Кафка застосовує логіку». Уже в перших творах письменника звучали типово «кафкіанські мотиви»— знецінене життя, негуманне ставлення до людини, її жахлива самотність та відчайдушні спроби бунту.