Зарубіжна література - статті та реферати - 2021

Грецькі боги як персоніфіковане відтворення американського типу свідомості в романі Дж. Апдайка «Кентавр»

Дія в романі охоплює лише декілька днів січня 1947 року, події відбуваються в містечку Олінджер, що у штаті Пенсільванія; розповідь ведеться від імені Пітера Колдуелла, художника. Який згадує свого батька Джорджа Колдуелла, вчителя біології, людину добру, вразливу, невдаху в житті. Складна, оригінальна композиція роману дає можливість робити екскурси як у минуле, так і в майбутнє. Своєрідність книги у тому, що реально-побутовий план химерно співіснує з міфологічним. Продовжуючи традиції Дж. Джойса, а також тенденції до міфологізації в сучасній літературі, Апдайк поклав в основу твору античний міф про шляхетного кентавра Хірона, який, будучи пораненим отруйною стрілою, страждаючи від невиліковної рани, пожертвував подарованим йому безсмертям на користь Прометея. При цьому герої та ситуації міфу прозоро співвідносяться з персонажами, що діють у навмисне заземлених, реальних обставинах повоєнної Америки. Учителі, учні, мешканці Олінджера постають мовби і в буденному,і в легендарно-міфологічному вимірах. Так містечко Олінджер викликає асоціації з Олімпом, сам учитель уподібнюється Хірону, властолюбний кар’єрист директор школи Зіммерман — Зевсу, його коханка місіс Герцог — Гері, господар автомайстерні — Гефесту, його дружина, вчителька фізкультури, симпатія Колдуелла — Афродіті, підручні господаря майстерні — циклопам, лікар Еплтон — Аполлону. Така двоплановість роману, його несподівана форма спричинили жваві дискусії; висловлювалась думка, що структура роману недостатньо органічна, штучна. Міфологічний план виконує в романі подвійну функцію. По-перше, сатирично-пародійну. Дріб’язкове і нікчемне життя американських міщан-обивателів, співвіднесене з міфом, виглядає ще не привабливіше і мізерніше. По-друге, звертаючись до міфу, автор ніби протиставляє безрадісній атмосфері реального життя гармонію і красу давньої оповіді, нагадуючи, що вона існувала або може існувати й зараз. Тема міфу проходить і через ліричні відступи, і через уособлення персонажів. Дія відбувається протягом трьох днів, але часові межі його розвинуті, так як події Пітер згадує через п’ятнадцять років. Що ж саме трапилося в ці три дні? Якщо відволікти увагу від міфологічного плану і викласти події послідовно, то вони набувають такого вигляду: шкільний вчитель біології разом зі своїм сином їде на роботу до школи в Олінджер. Після уроків батько йде до лікаря, він боїться, що хворий на рак. Машина, якою вони їхали, зламалася, їм обом довелося заночувати в готелі. Другого дня розпочалися буран і хуртовина, через це вони знову не змогли повернутися додому. Лише на третій день вони потрапляють додому. Пітер захворів, а для Джорджа все скінчилося вдало: рака в нього немає. Однак старший Колдуелл приречений, це останні дні його життя. Він, як і міфічний кентавр, відчуває наближення кінця. Своє завдання Колдуелл бачить не в накопичуванні грошей, а в тому, щоб передати дітям свої знання, дати їм ясне уявлення про картину світу. Але клас його не слухає. У свідомості Колдуелла в цей момент виникають страшні картини: то йому здається, що він гігантський птах, то, що його мозок — це шматок м’яса, на який полюють хижі зуби. Не витримуючи морального тиску Колдуелл вибігає з класу. Він боїться туди повертатися й недаремно. Сюди зайшов директор школи Зіммерман, який робить зауваження вчителю прямо при учнях. Клас підігрує розгніваному директору. Колдуелл принижений і морально знищений. Йому дуже боляче, але він знаходить сили і змушує себе продовжити урок. Талановито і захоплено розповідає він про походження світу та людини. І все-таки його спроби марні: в класі гнітюча картина буйства, летить паперовий літак, чути дикі крики, сміх. А в цей у паралельному міфологічному світі кентавр Хірон веде бесіду з своїми учнями в садах Аркадії. Ця картина контрастує з побаченим у сучасному шкільному класі. Спочатку переведення реального Джорджа Колдуелла в план міфічного кентавра Хірона здається невиправданим. Але згодом стає зрозуміло, що в їх долях багато спільного. Якщо смерть Хірона зовні виглядає величною й осмисленою відразу, то про Колдуелла цього не скажеш. Останній йде з життя приниженим і піддає сумнівам навіть цінність власного існування, не підозрюючи, що його життя було трагічно прекрасним і героїчним. Саме цей непомітний шкільний вчитель, який боїться директора, губиться перед учнями, живе в принизливій бідності і перебуває в постійному страху за долю сина виявляється найбільш героїчною постаттю в наскрізь бездуховному американізованому суспільстві. Якщо кентавр Хірон роздвоєний фізично, то кентавр Колдуелл — духовно. Автор постійно підкреслює цю роздвоєність, звідси і поява міфологічного двійника. Колдуеллу здається, що одна його половина прагне до зірок, а інша зав’язла в болоті. Цікавим є питання, кому ж саме передає свої безцінні скарби знань Колдуелл. Адже його учні очевидно не здатні на роль Прометея. Колдуелл згадує одного з своїх учнів, що щиро цікавився астрономією і навіть намагався змайструвати телескоп. Однак його прагнення не знайшли підтримки в суспільстві і тепер він учень водопровідника і п’яничка. Прометеєм у творі виступає Пітер Колдуелл. Він постає перед нами п’ятнадцятилітнім юнаком, який мріє стати художником, і переживає за те, що батько не може дати відсіч мерзотникам. Лише через роки він оцінить роль батька у своєму житті. Однак слід визнати Пітер радше виступає в ролі Прометея, що не відбувся.