Зарубіжна література - статті та реферати - 2021

Схрещення західноєвропейської модерністської традиції з національним міфопоетичним баченням в оповіданні Г. Гарсіа Маркеса «Стариган з крилами»

Особливості художнього світобачення Гарсіа Маркеса проявилися в оповіданні «Стариган із крилами». Органічне поєднання, навіть зрощення фантастичних елементів із побутовими деталями — одна із характерних ознак цього твору. Вона викликана намаганням письменника сумістити в конкретному творі західноєвропейську модерністську традицію з національним міфопоетичним баченням. Першоджерелом міфологічного й фантастичного начал у Гарсіа Маркеса є народна культура прикарибської зони Колумбії, де змішалися європейські, індійські й африканські традиції у своєму варіанті побутового народного католицизму. Композиція новели Маркеса лінійна: вона має експозицію, зав’язку, розвиток дії, кульмінацію і розв’язку. Для твору характерна начебто повільна динаміка, проте письменник охоплює великий матеріал. Тут і життя звичайного обивателя, який дбає про власний добробут, і загальне уявлення про життя одного з латиноамериканських селищ, і «всезнаючі» сусідки, до яких можна звернутися в будь-якому питанні, навіть з’ясувати, чим слід годувати ангелів, тут і інформація про коло народних інтересів, уподобань, навіть казкові перетворення людей на комаху. Як і всі твори європейської модерної літератури, новела Маркеса має глибокий філософський і символічний підтекст, з’ясування якого є вкрай необхідним для естетичного сприйняття цього мистецького явища. Перший філософсько-символічний пласт пов’язаний з бібілійною легендою про вселенський потоп як засіб покарання первісного розтлінного світу. Другий — із з’ясуванням поняття «людина з крилами». Мотив окриленості (крилатості) характерний для європейської літератури всіх часів. Він символізує натхненність, силу, спроможність до певних дій, бажання реалізувати себе і свої здібності і виступає як альтернатива споживацькій ідеології. І про все це йдеться в надзвичайно короткому епічному творі. Проте головна подія, що має шокувати народ, — це приліт ангела. Оповідання розпочинається описом побутових подій: над селищем, що розташоване на березі тропічного моря, вже три дні ллє дощ. Це дошкуляє тамтешнім жителям, зокрема Пелайо та його дружині Елісенді. Від сирості й сморіду дохлих крабів захворіла їхня дитина. Але поступово з цих побутових деталей у читача виникає й інший образ — початку світобуття, коли небо й море були однаково попелястого кольору. Саме в цей час побачив пелайо у далекому кутку подвір’я старого діда. Що впав обличчям у грязюку і не зміг підвестися, бо йому заважали великі крила. Так Маркес творить власний, досить сумний, міф про пришестя на грішну землю ангела, про людей і земне життя. Символічний зміст мають назва оповідання та його фінал. Люди не хочуть вірити у високі істини, можливість милосердя, любові, не бажають піднестися над багном свого існування. І ангел перетворюється на старигана з крилами, а, спостерігаючи його злет, люди помічають тільки, що він витоптав усю городину і перетворився на чорну цятку. На жаль, ніякої боротьби в людських душах не відбулося. Совість, сумління, добро спали. Навіть він, божий посланець, не здатний розбудити найвищі чесноти цього світу.