Зарубіжна література - статті та реферати - 2021

Екзистенційна проблема духовної і фізичної свободи в романі Кобо Абе «Жінка в пісках»

Кобо Абе — один із найталановитіших письменників Японії ХХ століття. Його творчість відзначалася філософським поглядом на сучасні проблеми, умінням вирізняти найголовніше, найсуттєвіше, проникати в саму сутність речей. У творах Кобо Абе знайшли відбиток не тільки проблеми японців, а й всієї земної цивілізації другої половини ХХ століття. Фантастичне у Кобо Абе — це не вигадка митця, а деформована реальність, яка підтверджується у творах документально: газетною статтею, заявою, конкретною географічною назвою міста чи села тощо. Кобо Абе зумисне вибирає для своїх сюжетів екстремальні і неординарні ситуації. Через переплетення фантастичного і реального він досягає максимального у зображенні зла, дисгармонії духовного життя і людських взаємин, які панують у суспільстві. Дивовижний випадок стався з Нікі Дзюмпеєм, героєм твору «Жінка в пісках». Приїхавши на морське узбережжя у пошуках морських комах, він стає заручником мешканців села, де зупинився на нічліг. Вони опускають Дзюмпея в яму, звідки він повинен вигрібати пісок, який засипає село. Протести і хитрощі героя не допомагають йому вибратися з ями. Безвихідь, приреченість Дзюмпея очевидні, та певний вибір він усе ж має: померти вільним або бути рабом і вигрібати пісок з ями. Проблема духовної і фізичної свободи у романі є наскрізною і пов’язана ще з однією проблемою — вартості кожної людини у суспільстві, її обов’язку перед іншими людьми. Після того як Дзюмпей знаходить у піску воду, він вирішує залишитися в ямі. Вода стає для нього символом життя у його тепер уже добровільній неволі. Ідея служіння людям ціною власної неволі є безглуздою: чи може нещастя одного, навіть усвідомлене, принести справжнє щастя багатьом? Кобо Абе не дає відповіді на поставлені у творі запитання, його мета — привернути увагу читача до них. А відповіді... їх слід шукати в Житті, його таємницях, і, безумовно, у собі. Пісок у романі — важка й гнітюча буденщина, це наш химерний світ, у якому людина — пісок, гнаний вітром Життя по дорогах Вічності, і немає кінця її мандрам.