Зарубіжна література - статті та реферати - 2021
Гротескно-фантастичний роман Гофмана (народився 1776-1822) «Малюк Цахес». Проблематика, особливості композиції та жанру, групування образів. Сюжет
Добрая фея Розабельверда из жалости заколдовывает уродливого телом и душой альрауна Цахеса так, что большинство людей, преимущественно филистеры, перестают замечать его уродство. Теперь люди тянутся к нему. Любое достойное похвалы дело, совершённое в его присутствии, приписывается ему, Цахесу, сменившему своё прежнее имя на новое — Циннобер. И наоборот, стоит ему мерзко замяукать или споткнуться — виновен непременно оказывается кто-то другой. Благодаря дару доброй феи карлик очаровывает профессора Моша Терпина (одержимого своеобразным видением «Германского духа») и его дочь Кандиду. Только влюблённый в прекрасную девушку меланхоличный студент Бальтазар видит истинный облик злодея. Правда, этой же способностью Гофман наделяет и представителей искусства (скрипач Сбьокка, певица Брагацци), а также чужестранцев. Позже к ним присоединяются друзья Бальтазара: Фабиан и Пульхер. Цахес-Циннобер не теряет времени даром, и, пользуясь чужими успехами, быстро делает карьеру при дворе местного князя Пафнутия и собирается жениться на Кандиде.
Поэт-студент Бальтазар, обратившийся за помощью к магу Просперу Альпанусу, узнаёт от него тайну могущества Циннобера: он вырывает из головы карлика три огненных волоска, от которых и шла вся его магическая сила. Люди видят, каков их министр на самом деле. Цахесу ничего не остаётся, как скрыться в своём прекрасном дворце, но он тонет там в ночном горшке с нечистотами.
Персонажи
· Крошка Цахес, по прозванию Циннобер — сын бедной крестьянки, одаренный феей Розабельверде магической силой привлекать к себе людей и присваивать себе чужие заслуги.
· Бальтазар — студент Керепесского университета, романтик.
· Фабиан — друг Бальтазара, студент, реалист, весёлый человек.
· Мош Терпин — профессор естественных наук Керепесского университета, лекции которого посещает Бальтазар.
· Кандида — дочь Моша Терпина, возлюбленная Бальтазара.
· Фея Розабельверде — фея, одарившая крошку Цахеса магической силой.
· Проспер Альпанус — странствующий маг.
· Пафнутий — князь, помешанный на введении просвещения в стране.
· Лиза — мать Цахеса, бедная крестьянка
Проблематика
Новела-казка Гофмана «Малюк Цахес на прізвисько Ціннобер», поєднуючи два світи — казковий і реальний, розкриває багато глибоких філософських тем. Це й боротьба добра зі злом, і проблема людини й природи, тема кохання і буденності. У повісті-казці дія розгорнулася у казковій країні - князівстві Керпес. Серед героїв були маги, феї, які впливали на життя звичайних людей (фея Розабельверде подарувала Цахесу три магічні волосини, щоб захистити малу потвору). Казка — фантастична картина світу, та в ній алегорія, що допомагає зрозуміти цей світ. Що таке добро? Здається, зрозуміло — це коли комусь зробили добре. Але в казці добра фея робить добро нікчемному огидному Цахесу Цінноберу, просто жаліючи його каліцтво та його нещасну матір. Та чи оцінив добро Цахес? Адже фея сподівалася, що він почує її: «Ти не той, за кого тебе вважають, тож намагайся зрівнятися з людиною, на чиїх крилах ти, безкрила каліко, підносишся!» Та Ціннобер був з тих, хто все приймав як належне, не обтяжуючи себе ані зусиллями, щоб стати розумнішим, добрішим, вихованішим, ані докорами совісті. Більше того, він сіяв навколо себе невіру в добро, розчарування. Він робив нещасними людей, які своєю працею й талантом довели, що мають право на повагу, щастя, славу. Отож, добро, зроблене негідній людині, породжує зло. А невігластво сіє зло тим більше, чим вище піднеслась людина, яка безапеляційно судить про все. Таким невігласом у казці є не тільки Ціннобер, але й Мош Терпін — професор, що, одержавши посаду директора всіх природничих справ удержав), «цензурує та ревізує сонячні й місячні затемнення». Отже, виходить, зовсім не зовнішність і не посада роблять людину освіченою, доброю, порядною. Навіть фея у кінці говорить до Цахеса: «Бідний Цахес! Пасинку природи! Я бажала тобі добра! Можливо, я помилялася, думаючи, що чудесний зовнішній хист, яким я тебе обдарувала, осяє благотворним променем твою душу...» У казці своя філософія, зовсім не казкова. Філософський смисл твору якраз і полягає в тому, аби попередити людство: ніхто, окрім вас самих, не зробить вас розумними, добрими, освіченими. Для цього треба докладати зусиль, працювати, бо те, що не зароблене, — нетривке, ненадійне, бо чуже!
Тема повісті: показ духовно обмеженого світу філістерів, у якому немає місця ентузіастам.
Ідея: викриття негативних рис особистості (жадоба влади, жорстокість, підступність); засудження адміністративної системи, прославлення творчої людини. Проблематика: - грошей і влади; клас морально-етичних проблем; кохання; освіти; добра і зла; творчої людини і бездуховного філістера.
У творі автор розкрив 2 головні сюжетні лінії: історія життя малюка Цахеса, історія кохання Бальтазара і Кандіди.
Мета автора - застерегти тих, хто прагнув лише службового і матеріального благополуччя.
Основний конфлікт твору - протистояння митця (Бальтазара), який бачив і цінував прекрасне, жив і творив за законами вищої духовності, і філістера (Ціннобера), який поклонявся золоту, втратив цінніші орієнтири, жив за законами голого практицизму.
Особливості композиції та жанру. Повість «Малюк Цахес на прізвисько Цинобер» написана у властивій для Гофмана «манері Калло», тобто в гротескній манері, яка поєднує повсякденну реальність з елементами дивовижного і фантастичного. Зовні повість дійсно нагадує звичайну казку з сюжетом, типовим для фольклорної казки, побудованої на доланні героєм певних життєвих перешкод і винагородою його у фіналі за виявлені хоробрість та кмітливість. Але Гофман не випадково уточнює, що його повість це «казка з нових часів». Цим самим він дає зрозуміти, що його твір слід сприймати дещо інакше, аніж звичайну казку. Насамперед Гофман видозмінює жанрову структуру казки тим, що, згідно з прийомами романтичної поетики, вводить до неї постать автора, який неодноразово звертається до читача, коментує ті чи інші постаті та події твору, намагається передбачити реакцію читача на його твір та враження, яке він викликатиме. Подруге, на відміну від звичайних казок, час і місце дії яких історично неконкретизовані, Гофман, попри таку ж формальну неприкріпленість сюжету свого твору до певної країни чи історичної епохи, однак вводить у художній світ повісті чимало таких прикмет: побутових (німецькі імена окремих героїв, назви страв та напоїв), соціальних (професії, суспільні прошарки, назви посад та державних установ), історичних (зв’язок з епохою просвітницького руху), які дозволяють читачеві впевнено співвіднести дію повісті з реаліями історичної епохи, сучасної самому Гофманові. Ще одним, не менш вагомим відступом від поетики звичайної казки, дія якої відбувається виключно в фантастичному світі, казка Гофмана не тільки поєднує два світи - фантастичний і реальний, але й досягає такого поєднання у доволі специфічний спосіб.
Групування образів
Дійовими особами твору стали карлик Цахес, фея Розабельверде, студенти Бальтазар і Фабіан, професор Мош Терпін та його дочка Кандіда, маг Проспер Альпанус. Розповідь велася від особи автора. Історія про маленьку потвору викрила побут і звичаї карликових князівств, які ще мали місце в Німеччині.
Герої Гофмана теж поділені на два табори - філістерів та ентузіастів. Філістери - це люди, що цілком задоволені життям і всім, що їх оточувало; вони не знали і не хотіли знати ніяких високих поривань, їх більшість. Вони володарі і мешканці світу реального, у якому цінували лише високі життєві блага, а все інше для них нічого не варте. Усі ці герої досить прозаїчні, реалістичні, бездуховні й обмежені люди, їхнє життя нудне й нецікаве. Таке "хворе суспільство" і породжувало "Цахесів", що втратили духовні та моральні орієнтири.
Світ філістерів Гофман викрив за допомогою іронії:
- "просвітницька" діяльність Пафнутія Великого мала псевдо просвітительські наслідки, порушуючи звичайне гармонійне життя людей;
- князь Барзануф полюбляв нагороди, такі захоплення свідчили про обмеженість і пихатість правителя;
-професор Мош Терпін - жалюгідний раціоналіст, його дослідження і відкриття безглузді і нічого спільного з наукою та освітою не мали;
-Кандіда (кохана Бальтазара) - вродлива, досить звичайна і дещо легковажна дівчина, не дуже освічена, полюбляла лише веселі розваги.
Філістерам Гофман протиставив ентузіастів. Вони жили наче в іншому вимірі, їхній світ набагато ширший, складніший, проте прекрасніший. Над ними не мали влади ті цінності, що хвилювали філістерів. Глибока духовність і щире відчуття краси - ось їхні визначальні риси.
Цахес у повiстi Гофмана (Цахес з нім. нісенітниця, дурниця, пусті розмови) — одна з тих потворних iстот, що представляють огидний свiт фiлiстерськоï моралi, але значення саме його образу в повiстi набагато складнiше, нiж iнших персонажiв фiлiстерiв.Внутрiшнiй сенс образу Цахеса - це глузування з суспiльства, в якому має значення лише видимiсть, а не справжнi заслуги, спростування влади золота, що його символiзують золотi волосини на головi Цахеса. Образ Цахеса виступає як уособленн найпотворнiших темних iнстинктiв людини, пов'язаних з бажанням звеличення i отримання необмеженоï деспотичноï влади над душами та умами iнших людей. (Кар’єра Цахеса: син бідної селянки-студент університету-таємний експедитор-таємний радник-міністер закордонних справ-одруження з Кандідою-смерть у нічній вазі)
Протиставленню Цахеса виступає Бальтазар. Уперше Бальтазар і Цахес несподівано перетнулися серед університетського люду. Усі захоплювалися витонченістю і спритністю Ціннобера (так тепер називали Цахеса), він зачарував навіть Кандіду, в яку понад усе був закоханий Бальтазар. Чари Ціннобера діяли на всіх людей, стан їх був схожий на масовий психоз. Якщо хтось у присутності Цахеса говорить щось дотепне, усі вважали, що це сказав Ціннобер, але якщо він мерзенно нявчав, обвинувачували не його, а когось іншого. Тільки два студенти - Бальтазар (за задумом автора, він ревно охороняв казковий світ природи й поезії від вторгнення вульгарності й повсякденності) і Фабіан - помітили, що карлик насправді потворний і лихий. Глибокий задум автора утілений у незвичайній долі потвори Цахеса, яка зумовлена тим загадковим для романтика законом, за яким матеріальні й духовні блага в буржуазному суспільстві розподілені нерівноцінно: той, хто мав владу, присвоював собі плоди розуму й рук тих, хто нічого не мав.
ВИСНОВОК:
Цахеси і їм подібні з'являються і процвітають, а Бальтазари йдуть у вигнання, а то й у в'язницю, або ж їх "приручають" завдяки:
1) засліпленому суспільству, що втратило духовні цінності і творило собі кумира;
2) владі грошей (їх символ - 3 золоті волосини у Цахеса).
Автор дійшов висновку: багатство й людська глухота, те, що люди забували закони природи й краси, - все це призвело до панування безглуздості й вульгарності. Але Гофман вірив у велику силу мистецтва - перемога на сторінках його казки можлива, але у світі людей все набагато складніше. Цим і пояснював іронічний фінал твору. Таким чином, занепад бездуховності призвів до збільшення філістерського світу, а її відродження - навпаки, до процвітання життя у суспільстві.