Зарубіжна література - статті та реферати - 2021

«Паломництво Чайльд-Гарольда» Байрона. Поняття про «байронівського героя» - образ Чайльд-Гарольда. Позиція ліричного героя в поемі. Новаторство Байрона в жанрі поеми, її композиція

«Паломництво Чайльд Гарольда» — поема Джорджа Гордона Байрона (народився 1788 - 1824), в якій розповідається про враження розчарованого життям юнака від закордонної мандрівки та про роздуми, викликані цією мандрівкою. У ширшому сенсі поема відображає меланхолію та розчарування покоління, що втомилося від наполеонівських воєн.

«Паломництво» — перший літературний твір, у якому зустрічається байронічний герой. Це особливий тип ліричного героя з високим рівнем інтелекту й гостротою сприйняття, здатний легко пристосовуватися до нових ситуацій і хитро домагатися в них своєї вигоди. Це освічена й розвинута людина. Вона має харизму й привабливість, однак їй бракує цілісності, вона схильна до раптової зміни настрою, не знає чого хоче, прагне до протилежностей водночас. Загалом, байронічний герой не має жодних авторитетів, і насолоджується власноруч створеним образом вигнанця й знедоленого. Він схильний до різкості й цинізму, поведінки, що шкодить йому самому й шкідливих звичок, має нездоланне прагнення спокушати жінок. Він сексуально привабливий, почасти завдяки містичній таємничій масці, але ця сексуальна привабливість часто заводить його в халепу.

Після появи у «Чайльд Гарольді» байронічний герой отримав самостійне життя. Цей образ неодноразово використовувався в романах, фільмах, театральних п'єсах тощо.

Образ Чайльд Гарольда ввійшов у світову літературу як образ зовсім нового героя, якого доти не знала література. У ньому втілені найхарактерніші риси освіченої частини молодого покоління епохи романтизму. Сам Байрон заявляв, що він хотів показати свого героя "таким, як він є" тепер і в даній дійсності, хоч "було б приємніше і, напевно, легше зобразити більш привабливу особу". Це нащадок давнього і колись славного роду (Чайльд - стародавнє найменування юнака шляхетного стану). Здавалося б, він мав бути задоволений життям і щасливий. Але зненацька, "у розквіті життєвого травня", він занедужав "дивною" хворобою:

Заговорило пресыщенье в нем,

Болезнь ума и сердца роковая,

И показалось мерзким все кругом:

Тюрьмою - родина, могилой - отчий дом...

Гарольд поривається в чужі, невідомі йому краї, він жадає змін, небезпек, бур, пригод - чого завгодно, аби піти від того, що йому обридло.

Новий світ, нові країни поступово відкривають йому очі на інше життя, повне страждань і нещасть і надто далеке від його колишнього світського життя. В Іспанії Гарольд уже не той світський денді, яким він описаний на початку поеми. Велика драма іспанського народу, змушеного вибирати між "покірністю або могилою", наповняє його тривогою, а серце злістю. Наприкінці першої пісні - це похмура, зневірена у світі людина. Його обтяжує весь лад життя аристократичного суспільства, він не знаходить змісту ні в земному, ні в загробному житті, він мечеться і страждає. Такого героя ні англійська, ні взагалі європейська література ще не знала.

Однак вже в другому розділі, опинившись у горах Албанії, Гарольд, хоч, як і раніше, "без бажань, без турбот", але вже піддається сприятливому впливу величної природи цієї країни та її народу - гордих, і вільнолюбних албанських горців. У героя дедалі частіше виявляються чуйність, щиросердечна шляхетність, усе менше в ньому незадоволеності і туги. Душа мізантропа Гарольда починає ніби видужувати.

Після Албанії і Греції Гарольд повертається на Батьківщину і знову занурюється у "вихор світської моди", у "товкучку зал, де суєта кипить". Його знову починає переслідувати бажання бігти від цього світу порожньої суєти й аристократичного чванства. Але зараз "ціль його... більш гідна, ніж тоді". Тепер він точно знає, що "серед пустельних гір його друзі". І він "знову бере посох пілігрима"...Чайльд Гарольд - це щира, глибока, хоч і дуже суперечлива людина, що розчарувалася у своєму аристократичному середовищі, біжить від нього, жагуче шукає нових ідеалів. Цей образ незабаром став утіленням "байронічного" героя в літературі багатьох країн Європи в епоху романтизму. Позиція ліричного героя в поеміДжордж Гордон Байрон був романтиком і в творчості, і в своєму житті. Його рід був дуже давнім, що мав у родоводі ще англійських і шотландських королів, але англійська буржуазна революція XVII століття призвела до занепаду роду. Все це сформувало особистість поета і теми його творчості. Поему «Паломництво Чайльд Гарольда» написано у вигляді щоденника, який пишуть дві особи: сам автор і його герой. Герой поеми після перших рядків автобіографічного характеру стає лише ім’ям, його витісняє автор, дистанції між ними майже немає. З моменту виходу друком "Паломництва Чайльд Гарольда" читачі ототожнювали героя поеми із самим автором, хоча Байрон категорично заперечував це, наполягаючи на тому, що герой - вигаданий. Справді, в автора та його героя дуже багато спільного, навіть у біографії. Однак духовний образ Байрона незмірно багатший і складніший, ніж створеного ним персонажа. Проте бажаної "лінії" між поетом та його героєм провести так і не удалося, і в четвертій пісні поеми Чайльд Гарольд уже взагалі не згадується. "В останній пісні пілігрим з'являється рідше, ніж у попередніх, і тому він менш віддільний від автора, що говорить тут від себе особисто", - зізнався Байрон.
Прагнення пізнати людей, незадоволеність дійсністю, намагання випробувати свої духовні можливості та сили — ось цілі паломництва Чайльд Гарольда, які близькі самому Байрону. Розчарування і смуток Гарольда не залежать від його скривдженого самолюбства, сімейних конфліктів, нещасного кохання та інших особистих мотивів, на відміну від його попередників у літературі. Головна риса Чайльд Гарольда як художнього образу — його незавершеність, герой покликаний відобразити момент пробудження самосвідомості людини нового часу, яка починає відчувати на собі й у світі, що її оточує, наслідки історичних змін і усвідомлювати трагічні суперечності, які були характерною рисою сучасності.

Новаторство Байрона в жанрі поеми, її композиція

Новаторство Байрона — це ліризм, що відрізняється високим громадянським почуттям, емоційним напруженням, пристрасним авторським ставленням до життя, високий трагізм і драматизм в зображенні сучасної боротьби за свободу. Новаторство Байрона полягає також у введенні нового героя й суперечній традиційній епічній поемі ліричної стихії.

Композиція поеми будується на нових, романтичних принципах. Поема складається з чотирьох пісень. Чіткий стержень втрачається. Не події є життям героя, а його переміщення в просторі, переїзд із однієї країни в іншу визначає розмежування частин. Переміщення героя при цьому позбавлені динаміки, він ніде не затримується, жодне явище його не захоплює, у жодній країні боротьба за незалежність не хвилює його так, щоб він залишився й прийняв у ній участь. Таким чином, композиція має два шари: етичний, пов'язаний з подорожжю Чайльд-Гарольда, і ліричний, пов'язаний з міркуваннями автора. Потік ліричних, суб'єктивних думок викликається асоціативним зв'язком з тим, що бачить Гарольд.