Зарубіжна література - статті та реферати - 2021

В. Скотт - творець історичного роману. Особливості поетики Скотта-романіста («Айвенго», «Роб-Рой», «Пуритани», «Квентін Дорвард»)

Новаторство В. Скотта (народився 1771 — 1832) полягало в тому, що він створив жанр історичного роману, "до нього не існуючий". В основу світогляду і творчості прозаїка ліг величезний політичний, соціальний і моральний досвід народу Шотландії, який протягом 4 століть боровся за свою національну незалежність проти економічно розвиненої Англії.

Творчість Скотта започаткувала новий етап у розвитку роману. Не поступаючись своїм попередникам у художній майстерності, Скотт перевершує їх не тільки глибиною своєї історичної концепції, а й досконалішим методом побудови роману і розкриття характерів героїв. Романтизм у творчості Скотта поєднується з яскраво вираженими реалістичними компонентами. Скотт звертався до значних історичних подій, розкрив роль соціальних конфліктів у історії людства, показав народні рухи, створив повнокровні народні характери. Усією логікою подій, зображених у його романах, Скотт підкреслював залежність долі окремої людини від перебігу історичних процесів, розкриваючи характери дійових осіб у їхньому зв'язку із сучасністю. Він відтворював особливості побуту людей, їхні звичаї, вдачу, колорит країн і епох, романи Скотта насичені етнографічними реаліями, письменник майстерно змальовував батальні сцени, подавав детальні портрети своїх героїв, описував умови їхнього життя та діяльності.

Романи Скотта поділяються на дві основні групи. Перша присвячена недалекому минулому Шотландії, періоду громадянської війни: від пуританської революції XVI ст. ("Единбурзька в'язниця", "Шотландські пуритани", «Роб Рой» та ін.) Друга основна група романів Скотта присвячена минулому Англії і континентальних країн, переважно середніх століть і XVI ст. ("Айвенго" "Квентін Дорвард" та ін.)

Особливості поетики Скотта-романіста («Айвенго», «Роб-Рой», «Пуритани», «Квентін Дорвард»)

Внесок Скотта-романіста у розвиток літератури має неперехідну цінність. З притаманною йому глибиною проникнення у життя різних епох — від середньовіччя до сучасності — Скотт побачив «таїну життя» своєї епохи у її перехідному характері. Велич і сила Скотта полягають у тому, що він поєднав у своїй творчості вивчення історії з філософським осмисленням минулого і блискучою художньою майстерністю романіста, здійснив синтез науки і мистецтва. У цьому полягало новаторство Скотта як творця жанру історичного роману.

Історію Англії Скотт починає з подій, описаних в «Айвенго». Дія відбувається наприкінці XII ст. Джерелом історичних подій для Скотта слугували середньовічні літописи. Захоплива розповідь ґрунтується на справжніх історичних фактах і побутових реаліях. «Айвенго» — роман про далеке минуле, про час, який, за словами Скотта, «позначений різкими суперечностями між саксами, котрі орали землю, і норманами, котрі володіли цією землею як завойовники і не бажали ні змішуватися з переможеними, ані визнати їх людьми своєї породи». Події роману відбуваються в 1190-і pp., коли на троні перебував король Річард Левине Серце. Від часу битви під Гастінгсом (1066), коли Вільгельм Завойовник здобув перемогу над англосаксонським військом і королем Гарольдом, минуло вже 130 років. Нормани захопили Англію, але ворожнеча між ними і саксами не припинилася. Національні чвари ускладнювалися соціальними конфліктами — між селянами-кріпаками та феодалами. Ведеться боротьба за централізацію королівської влади, це необхідно для приборкання феодалів і досягнення єдності країни. Королю Річардові доводиться боротися проти свавільних баронів, герцогів та графів. Його підтримують міщани та селяни, які страждають від панських усобиць; до королівського війська приєднуються такі люди, як Айвенго, — малоземельні або позбавлені спадщини феодали.

Скотт змалював усі суспільні верстви середньовічної Англії: саксонських вельмож (Ательстан, Седрик, його син Айвенго, леді Ровена, яка перебуває під захистом Седрика), норманських рицарів (Фрон де Беф, де Мальвуазен, де Брасі, де Буаґільбер), духовенство (абат Еймер, чернець Тук, який бореться на боці селян), селян (раби Седріка Вамба і Гурт), а також вільних стрільців, яких очолює відважний Локслі, єврея-лихваря Ісаака з Йорка, котрий разом зі своєю донькою Ребеккою зазнає жорстоких утисків, та ін. Всі вони відіграють свою роль у панорамі подій і кожен з них показаний виразно та яскраво. Епоха раннього середньовіччя змальована з притаманними їй брутальною суворістю і захопливою барвистістю. Скотт підкреслює контраст між красою природи й умовами життя народу, розповідає про сваволю феодалів, про перетворення рицарських замків на розбійницькі кубла, про грабунки і насильства, якими промишляють рицарі-хрестоносці, про пишноту рицарських турнірів.

Кожного з героїв роману Скотт описує вельми детально, створюючи багатогранні та живі образи. Письменник намагається бути об'єктивним, розкриваючи не лише сильні, а й слабкі риси людей. Ведучи мову про жорстокість де Брасі, Скотт високо оцінює його рицарську доблесність; перелічуючи чесноти Седрика, згадує про його обмеженість; захоплюючись величною поставою Ательстана, не оминає увагою його лінощі та пасивність. Хоробрий Бріан де Буаґільбер, свавільний принц Джон, невгамовна у своїй мстивості Ульріка — всі вони як живі. Майстерність у творенні характерів героїв споріднює Скотта із Шекспіром. Образ Ісаака оживляє у пам'яті Шейлока, Ровена і Ребекка теж нагадують шекспірівських героїнь. Зв'язок творчості Скотта з фольклором особливо виразно виявляється у народних сценах. Це відчувається в образі Локслі, створеному на основі народних переказів і балад про Робін Гуда.

Образ короля Річарда в романі видається дещо ідеалізованим. У Скотта — це шляхетний і відважний лицар, доблесний воїн, який викликає захоплення у всіх, хто бачить його в бою. Натомість історія знає іншого Річарда — брутального, підступного і жорстокого. Перекручуючи історичну правду, Скотт керувався цілком певним задумом: показати історичну необхідність централізації королівської влади, яка покладе край внутрішнім чварам у країні. В «Айвенго», як і в інших своїх романах, Скотт поєднує опис окремих доль з історичними подіями. Роман Скотта допомагає не лише дізнатися про історію, а й зрозуміти та відчути її.

У «Роб Рої» Скотт пише про наслідки тих процесів, які описані в «Легенді про Монтроуза». На початку XVIII ст. Шотландія втрачає незалежність; у 1707 р. вона входить до складу Об'єднаного Британського королівства. В життя гірської країни входять нові форми товарно-грошових відносин. Скотт захищає право шотландців на боротьбу з пригноблювачами. Риси народного месника втілені в образі Роба Роя.

Роб Рой — реальна історична постать, ватажок шотландських верховинців. «Як і Робін Гуд, — пише Скотт, — він був добрим і шляхетним грабіжником; відбираючи у багатих, він щедро обдаровував бідних». У романі відтворений волелюбний дух гірської Шотландії, її славний ватажок Роб Рой зображений сильним і суворим у хвилини небезпеки, привітним і веселим у час дозвілля, з кучерявим рудим волоссям, в накинутому на плечі пледі, що тріпоче на вітрі, з рушницею і яскравою пір'їною на капелюсі.

Історизм Скотта розкривається і в романі «Пуритани», у якому йдеться про події 1679 p., коли у Шотландії спалахнуло повстання пуританів, спрямоване проти реставрованої у 1660 р. династії Стюартів. На тлі боротьби між республіканцями і роялістами показана доля шотландця Генрі Мортона, котрий стає одним із вождів повсталих пуританів. Жорстокість королівської влади, сваволя вояків королівської армії змушують його взяти участь у боротьбі між феодальним і буржуазним таборами. Найбільш прийнятною формою подолання гострого соціального конфлікту Скотт вважав досягнення компромісу між ворожими силами — аристократією та буржуазією.

У романі «Квентін Дорвард» події відбуваються у другій половині XV ст. на теренах Франції та Фландрії. Головний герой — молодий шотландець Квентін Дорвард, котрий змушений залишити рідний край, рятуючись від ворогів, які знищили членів його сім'ї. Дорвард подався до Франції і вступив на службу до короля Людовіка XI. Разом з іншими шотландськими стрільцями Квентін служить у королівській охороні. Людовік XI намагається приборкати своїх норовистих васалів, які не хочуть коритися централізованій королівській владі.

Звертаючись до різних епох, Скотт на історичному матеріалі кожної з них підкреслював неминучість зміни старого новим. Розповідаючи в «Айвенго «про боротьбу англосаксів і норманів, він показав історичну закономірність перемоги останніх, оскільки саме вони були носіями більш розвинутих форм феодалізму. У «Квентіні Дорварді» підкреслюється необхідність зміцнення абсолютизму та централізації влади з метою боротьби проти великих феодалів. Звертаючись у «Роб Рої» до подій XVIII ст., письменник розкривав неминучість народних повстань в умовах становлення буржуазного суспільства.