Загальна характеристика критичного реалізму в Європі II половини XIX ст.
Критичний реалізм виник у 20-х роках XIX ст. у Європі. Це напрям, в основі якого — принцип історизму, правдивого зображення дійсності. Для реалізму характерна типізація як засіб розкриття соціальних якостей особи. Реалізм створює типові характери за типових обставин. Критичний реалізм зародився насамперед в Англії та у Франції. Представники: Стендаль, О. Бальзак, В. Скотт, Ч. Діккенс. Найбільшого розвитку критичний реалізм набув у літературі XIX ст. Серед жанрів мистецтва критичний реалізм висунув сатиру і комедію. Широкі узагальнення, сміливі гіпотези, звернення до досягнень науки та культури — все це риси нового реалізму. На сцену виходять важливі соціальні проблеми. Одним з провідних мотивів є викриття буржуазного суспільства. Боротьба за свободу творчої особистості художника. Історико-революційна тема. Увага, яку реалісти приділяють особистості, допомагає їм досягти успіхів у змалюванні характерів, веде до поглиблення психологізму. Багатоманітніше стають зображальні засоби людини в літературі, засоби відкриття її внутрішнього світу.