Зарубіжна література - статті та реферати - 2021
Художньо-мистецькі принципи символізму
Проза прагне зобразити індивіда. Проза і поезія — не цілісні. Заперечення поезії, як релігії.
Митець створює «вежу із слонової кості». Статус поета — демібог.
Символізм — бунт проти божественного (Франція), в Англії — прихід не символізму, а неоромантизму.
Метафоричне відмежовується від сірої буденності, прагне будувати інший світ. Заперечення суб’єктивного.
Повернення до неокласицизму:
- пластичність слова: образи, які швидко переходять один в одного;
- мистецтво — імпресіоністичне;
- лібералізація мови;
- модернізація поетичної свідомості;
- елітарне мистецтво.
Символізм перепрацьовує теорії Парнасців, романтиків та традиційної літератури, засади:
- діяльність має 2 виміри: емпіричний і духовний, ідеальний; останній проглідає крізь видимість речей об’єктивного світу;
- митець — складова частина живого космосу, він дотичний до духу, який творить життя. Тяжіє до містики, відтворює ритми першостворення світу. Поет — обранець, його душа резонує із світом. Створює мову — буденну, але яка створює красу, подає позаісторичну вічність. Підкреслена роль творчої уяви, стану гармонії. Пошук неземної краси;
- категорія гріха, збочення, збочення, що не співвідноситься із традицією;
- характерна цікавість до межових станів, свідомість позбавлена контролю, людина в несвідомому.