Зарубіжна література - статті та реферати - 2021

Художньо-мистецькі принципи символізму

Проза прагне зобразити індивіда. Проза і поезія — не цілісні. Заперечення поезії, як релігії.

Митець створює «вежу із слонової кості». Статус поета — демібог.

Символізм — бунт проти божественного (Франція), в Англії — прихід не символізму, а неоромантизму.

Метафоричне відмежовується від сірої буденності, прагне будувати інший світ. Заперечення суб’єктивного.

Повернення до неокласицизму:

- пластичність слова: образи, які швидко переходять один в одного;

- мистецтво — імпресіоністичне;

- лібералізація мови;

- модернізація поетичної свідомості;

- елітарне мистецтво.

Символізм перепрацьовує теорії Парнасців, романтиків та традиційної літератури, засади:

- діяльність має 2 виміри: емпіричний і духовний, ідеальний; останній проглідає крізь видимість речей об’єктивного світу;

- митець — складова частина живого космосу, він дотичний до духу, який творить життя. Тяжіє до містики, відтворює ритми першостворення світу. Поет — обранець, його душа резонує із світом. Створює мову — буденну, але яка створює красу, подає позаісторичну вічність. Підкреслена роль творчої уяви, стану гармонії. Пошук неземної краси;

- категорія гріха, збочення, збочення, що не співвідноситься із традицією;

- характерна цікавість до межових станів, свідомість позбавлена контролю, людина в несвідомому.