Зарубіжна література - статті та реферати - 2021

Сарказм та іронія як визначальні домінанти об'єктивного методу Флобера

ІРОНІЯ (грец. удавання) - фігура прихованого змісту тексту, побудована на підставі розбіжності сенсу як об'єктивно наявного та сенсу як задуму. Виступає у якості прихованої насмішки, чим відрізняється від сатири і пародії з їх експліцитно ідентифікованим статусом. Постать іронії є семантично амбівалентной: з одного боку, вона є висміюванням і в цьому відношенні викривлення якоїсь реальності, заснована через сумніви щодо її істинності чи навіть передбачає неістинність цієї реальності. Іронія є основною тезою об’єктивного методу Флобера: ім’я Боварі — значить обмежене щастя, простота пасивність Еми Боварі і водночас її бажання вирватись з провінції і жити як аристократи складають іронію у творі.

Боваризм — це іронічна версія Байронізму: залишається конфлікт я та інші, абсолютна пасивність на відміну від романтизму, галюценаторний стан який супроводжує персонажа. Емма — жінка що дивиться у вікно(повна пасивність) її фантами — галюцинаторні картинки Парижу.

Сарказм — це жорстка насмішка, яка може відкриватися позитивним судженням, але в цілому завжди містить негативне забарвлення і вказує на недолік людини, предмета або явища, тобто того, щодо чого відбувається. Як і сатира, сарказм містить в собі боротьбу з ворожими явищами дійсності через осміяння їх. Нещадність, різкість викриття — відмітна особливість сарказму. На відміну від іронії, в сарказмі знаходить своє вираження вища ступінь обурення, ненависть.

Ема вихована на романтичних ідеалах, але не має підтвердження у реальній дійсності, ідеали деградують й обтяжує її нещасне існування.