Зарубіжна література - статті та реферати - 2021

Стан «проклятості», мотиви богоборства у французьких пресимволістів

Французька поезія кінця XIX — початку XX століття — справжній квітник дивовижних образів і художніх відкриттів. У цей період співіснувало багато літературних напрямів течій, шкіл, працювали видатні митці, вплив яких на всю наступну епоху — Ш. Бодлер і "парнасці", П. Верлен і А. Рембо, С. Малларме і П. Валері та ін.

Таємниця злету французької поезії кінця XIX — початку XX століття криється передовсім у тих мотивах, що скеровували шукання митців. Вони перші замислили проникнути в глибини людської душі, осягнути вічну таїну світу і створити художню дійсність, яка нічим не поступалася б реальності. Прагнули пізнати сутність усього, що є на землі і в душі людини, розкрити моральний зміст існування особистості і утвердити велику місію культури в духовному оновленні світу.

Невипадково у цей час виникають різні школи й течії, в яких письменників об’єднують велика віра в силу мистецтва, потяг до прекрасного на противагу брутальній реальності.

Символісти вбачали мету мистецтва в тому, щоб втілити ідею у зрозумілий людині символ та розвинути її за допомогою нескінченних гармонійних варіацій. Тому поети-символісти іноді дивували читача згадками про звучання запаху, колір ноти, аромат думки.

У пошуках вічної Ідеї, вічної Істини символісти використовували такі художні засоби, як складний метафоризм, інакомовлення, музичність, сугестію, багатозначність слів, аналогії, абстрагованість образів тощо. Все це обумовлює і складність сприйняття символістських творів.

Існувала усталена думка, що Західна Європа знаходиться у стані хвороби, старіння і руху до повного занепаду. Люди мистецтва усвідомили, що зла в світі набагато більше, ніж добра, "немає більш богів", а "зневірена Любов... плаче серед вуличного бруду" ("Рембо Місто"). І душа людини постійно веде двобій з собою і зі світом. Виникає символічне сприйняття поета як посередника між землею і небом, обранця природи. Для символістів митець — це Бог, оскільки він інтуїтивно відчуває шлях до істини і створює свій художній світ. А точніше для символістів, які приречені на "вічне блукання й поривання у нетрях духу", єдиним дійсним Богом є Мистецтво в усіх його проявах. Вже Бодлер проголосив, що досягнення гармонії у світі неможливо, сам поет страждає від нелегкого дару бачити більше і глибше, ніж звичайні люди. З легкої руки П. Верлена виникає визначення "прокляті" поети. Однак на відміну від поетів, що співпрацювали в середині 80-х років з журналом "Декадент", "прокляті" поети намагалися перебороти свій хворобливий стан.

Говорячи про особливості французького символізму, треба згадати про традиції поетичної групи "Парнас", представниками якої була більшість вищезгаданих поетів (Ш. Бодлер, П. Верлен, С. Малларме). Останній з них так пояснював відмінність естетики парнасців від "нового мистецтва": "Парнасці беруть річ і виставляють її всю повністю, а тому таємниця біжить від них; вони позбавляють читача захоплюючого почуття радості, відчуття того, що вони самі — творці. Назвати предмет — означає на три чверті зруйнувати насолоду від поезії — насолоду, що полягає в самому процесі поступового і повільного вгадування; підказати за допомогою натяку — ось мета, ось ідеал. Досконале володіння цією таємницею і створює символ".



На нашому Youtube каналі публікуються відео скорочених творів класиків зарубіжної літератури. Переходьте на канал, підписуйтесь та слідкуйте за новими публікаціями. Кожен день ми додаємо щось новеньке.