Зарубіжна література - статті та реферати - 2021

Концепт буржуазності у Флобера і Золя. Спільне і відмінне

Флобер відчував себе ворогом буржуазності, причому слово "буржуа" у його сприйнятті позбавлене класового змісту. Для нього "буржуа" — це символічна назва усього жадібного, егоїстичного, бездуховного, вульгарного і низькопробного. Усьому цьому письменник протиставляв високе, тобто мистецтво. Йому був близьким поетичний символ романтика Альфреда де Віньї — "вежа із слонової кості". Для Флобера цей символ — антитеза буденності, визнання високої ролі мистецтва. Але його цікавило і реальне життя, яке він досліджує у творчості зрілого періоду.

Золя не хотів вирішувати, яким повинен бути лад людського життя, бути політиком, філософом, моралістом. Він вдовольнявся роллю вченого, зображаючи дійсність, шукаючи при цьому її внутрішні сховані основи. На противагу реалістам він вимагає повної відмови від політичних і моральних висновків. Він не зачіпає питання про оцінку політичного ладу, не хочу захищати яку-небудь політику або релігії. Картина, що пишеться ним, - простий аналіз шматка дійсності, такою як вона є. Замість авторських оцінок політики й моралі література повинна ставити виключно наукові завдання, повинна стати частиною фізіології й тих же методів, якими остання вивчає фізичну організацію людини, повинна відобразити й вивчити механізм почуття й страстей», «природну історію людства». Застосовуючи методи фізіології, вимагає тієї ж точності в описі середовища й подій, що потрібна фізіологові при його досвідах. Ця точність перестає бути однією з вимог, як у реалістів. Характерно систематичне вивчення художнього матеріалу. Золя копітко вивчав як середовище, що мав намір відбити, так і працю, умови праці й самий процес роботи, машину й інструмент робітника («Вуглекопи», «Людина-звір» й ін.). Роблячи героєм свого роману залізничного машиніста («Людина-звір»), Золя докладно знайомиться з його роботою на паровозі. Золя одночасно розгортав широку картину уподобань епохи, з такою ж точністю і послідовностю вивчав і показував головні соціальні протиріччя епохи. При цьому натуралістичні моменти іноді вступали в протиріччя з соціальним аналізом а частіше лише доповнювали цей соціальний аналіз і навіть посилювали суспільні роздуми і оцінки письменника.

В культурі та літературі 19 ст. з’явився новий тип візуальності. Відбувається індустріалізація життя, поява індустрії розваг, зокрема і містах. Мода стає культом, ритуалом, диктує свої вимоги. За Беньяміном, яскраво спостерігати це можна у Парижі — столиці розкоші і моди з появою пассажів — магазинів, об’єднаних в маленьке «місто» . Виступає як світ в мініатюрі. Це новітній винахід індустріального комфорту, що перетворює людей на споживацьке суспільство. Відкриття всесвітніх виставок ( місць паломництва до товарного фетишу) дає поштовх до розвитку індустрії розваг. Людина розглядається як клієнт. Передусім таким клієнтом виступає жінка. Таке місто впливає на людину, вона перестає бути індивідуальністю, а стає членом великого споживацького суспільства. Яскраво спостерігати новий тип візуальності в літературі можна в творі «Дамське щастя» Е. Золя. В центрі твору великий магазин, який перетворився на храм для людей, зокрема для жінок. Величезна кількість описів, дуже конкретних образів дає підсилює ефект візуальності. (гра речей, кольорів).