Художньо-мистецькі засади європейського неоромантизму
- Формування неоромантизму паралельно з літературою натуралізму;
- 1880 — формування метакритики(«критики на критику») — загальне невдоволення проектами перетворення духовної кризи;
- запозичення пафосу романтизму у пошуках бази для нового світогляду, поява власне поняття «неоромантизм»;
- перехідність неоромантизму визначає складне окреслення постологічних домінант цього напрямку(Неор. як сам модернізм, як незалежний феномен, як передтеча модернізму, вивищення людиною в сірій масі);
- відмова від типізації;
- екзотика у сюжетних лініях;
- змалювання яскравої особистості у масі;
- трагічне світовідчуття(яскраві опозиції: хаос — порядок, маска - обличчя);
- Новий ідеалізм («людина нова»): перехід до некласичного трактування людини;
- Тема «внутрішнього підпілля»(у поглядах на людину не залишається жодних ілюзій);
- Симптоматчне(пошук релігії в собі), створення особистого міфу.