Зарубіжна література - статті та реферати - 2021

Митецький доробок Оскара Уайльд. Етика та естетика письменника

ОСНОВНІ ТВОРИ Оскара Уайльда:збірки казок «Щасливий принц» (1988), «Гранатовий будиночок» (1891), роман «Портрет Доріана Грея» (1891), збірка оповідань «Злочин лорда Артура Севіля та інші оповідання» (1891), книга критичних нарисів «Задуми», п'єси «Саломея» (1891), комедії «Віяло леді Віндермір (1892), «Жінка, не варта уваги» (1893), «Ідеальний чоловік» (1894) і «Як важливо бути серйозним» (1895), поема «Балада Рединзької тюрми» (1898).

Крім того Оскар Уайльд захоплюється новим ангійським мистецтвом —прерафаелітами, які декларують повернення до ранньоренесансного дорафаелівського письма. Від них Уайльд запозичує:

Принцип яскравості кольорів

Наповненя картин інтенсивними почуттями

Метод поглиблення еротики інтелектуальністю.

У своїй естетичній теорії Уайльд стверджує примат авторсько—суб’єктивного: річ, зроблена ремісником, набагато краща за продукт промислового виробництва, хоч той і довершеніший-вимога індивідуалізму. На його думку, мистецтво і мораль пов’язані — мистецтво має духовну місію-вивищувати і підносити все, до чого торкається.

У мистецькому есе «Критик як художник» природа є лише сирим та інертним матеріалом, з якого свідомість людини створює світ і мистецтво. Оскільки дійсність є непридатною для створення мистецтва, то різні види мистецтва мають звертатися один до одного по сюжети і теми. І художнику залишається стати лише критиком, оскільки базою для його творчості є вже готові твори.

Уайльд вибудовує естетичну схему наступним чином: дійсність естетично знецінена, тому мистецтво має замкнутися в собі: митець бере матеріал не з життя, а з культурного фонду, тому має стати критиком, щоб правильно оцінити вихідний матеріал своєї творчості. Критика — синонім поняття культура, з появою критичного інстинкту з’явилася цивілізація. Завдання критики - осягненя особистої і колективної душі людства.

У іншому програмному есе про сутність творчості «Занепад мистецтва брехні» Уайльд стверджує:

✵ Життя копіює мистецтво більше, ніж мистецтво життя. Письменник заперечує натуралістичні уявлення про мім етичність мистецтва. Мистецтво копіює життя, лише коли бере з нього сирий матеріал, далі воно перетворює життя, надає йому форми. Мистецтво-дзеркало, яке відображає того, хто в нього дивиться, а не дійсність.

✵ все погане мистецтво своїм існуванням зобов’язане спробам повернутися до Природи і Життя як до ідеалу.

✵ мистецтво не виражає нічого, крім самого себе-воно самодостатнє, трансцендентне земному буттю, є безумовною позитивною даністю.