Принцип подвійного діалогу у Метерлінка та Ібсена
За словами Метерлінка, його драматургія має схожості з творчістю Ібсена. У своєму ранньому трактаті «Скарб покірливих» Метерлінк обґрунтував принципи своєї творчості.
Головним з них є принцип «подвійного діалогу», тобто все головне скрито під простими фразами, тобто сильно завуальовано. «Справжнє життя відбувається в мовчанні, тиша занадто змістовна, тому люди зазвичай говорять, щоб врятуватися від залякуючої тиші, про щось другорядне. Те, що хвилює їх найбільше, залишається недоказаним» - так пояснює Метерлінк цей принцип. Тому зміст потрібно «вловлювати»між репліками. Театр Метерлінка — це поєднання внутрішнього та зовнішнього діалогу. Сучасники Метерлінка розглядали його п’єси як ребуси і розгадували їх. Ібсен вимагає точності, тому глядач може пізнати у п’єсі власне життя. Деталі мають символічний підтекст. Дійсність прочитується у 2 вимірах(зовнішній — експозиція, внутрішній — план), використовується багатошаровість фрази — підтекст. Прийоми подвійного діалогу: втеча від важливого, містичного, що лякає.