Зарубіжна література - статті та реферати - 2021
Тема смерті й занепаду в раннього Томаса Манна
Провідні проблеми романів Томаса Манна — відчуття фатального наближення смерті (повість «Смерть у Венеції», роман «Чарівна гора»), близькість інфернального, потойбічного світу (романи «Чарівна гора», «Доктор Фаустус»), передчуття краху старого світо порядку, краху, що веде до зламу людських доль і уявлень про світ, нерідко в рисах головних героїв можна прослідкувати легкий гомо еротизм. Всі ці теми часто переплетені з темою фатального кохання ← письменник захоплювався психоаналізом (пара Ерос — Танатос).
Роман «Чарівна гора» був запланований як гумористичний твір на противагу «Смерті у Венеції» із засліпленням, зачарованістю коханням і смертю. Так само, як і в Buddenbrooks, в ньому творчо оброблена історія розпаду, що виступає як протилежність класичному виховному роману (einem klassischen Bildungsroman). До цього додаються гомо-еротичні аспекти, які зображені, перш за все, в «Смерті у Венеції». Поряд із гомоеротичними елементами мають місце в вторах Манна також метафори кровозмішування і садизму.
«Смерть у Веенції». Символи смерті:
Розділ 1:
- імя трагічного героя. Словосполучення асоціюється у читача підсвідомо як «прах у струмку» як певний вид похорону (Gustav von Aschenbach)
- вхід до кладовища/доступ до кладовища;
- елементи виставки підприємства каменяря, які імітують «незаселене місце захоронення» (unbehaustes Gräberfeld)
- вечірній пейзаж
- місця зі Священного письма при вході до зали благословення: Sie gehen ein in die Wohnung Gottes або ж Das ewige Licht leuchte ihnen;
- такі прикметники, як апокаліптичні тварини;
- фізіономія подорожуючого перед залою благословення, опис якого приводить до думок про череп мерця.
Розділ 2:
- венеціанська гондола, з чорноти гробу, яка змушувала своїх пасажирів приємно слабшати;
- море з його нероздробленим, безмежним, вічним впливом, впливом des Nichts. У метафориці Томаса Манна море виступає символом смерті: Denn Liebe zum Meer ist nichts anderes als Liebe zum Tode, як писав він сам у есе «Про Німецьку Республіку».
Розділ 5:
- сік гранату, який випиває Ашенбах після вистави вуличних музикантів. Цей напій натякає на міф про Персефону: Хто скуштував гранатовий сік Аїда, той не зможе більше повернутися на землю, і байдуже, чи він смертний, чи божественний. Символіку смерті Томас Манн підкріплює внутрішньою картиною пісочного годинника, який він приводить до виникнення в ситуації з Ашенбахом (Die Todessymbolik bekräftigt Thomas Mann mit dem inneren Bild einer Sanduhr, das er in dieser Situation bei von Aschenbach entstehen lässt).