Зарубіжна література - статті та реферати - 2021

Проблема митця і мистецтва - «воля до життя» і «воля до смерті» у Т. Манна

- Томас Манн протягом усього твору «Смерть у Венеції» наголошує на тому, що бездуховне мистецтво, яке втратило інтерес до нетлінних загальнолюдських цінностей, звело до ідеалу форму, не має майбутнього, воно приречене. Приречене й людство, яке має таке мистецтво. Лише те мистецтво, яке оспівує високі ідеали любові, добра, справедливості, взаємодопомоги має право на життя. Саме воно дає митцю справжнє задоволення від своєї праці. Таке мистецтво об’єднує людей, допомагає долати життєві перешкоди;

- Під впливом загальної кризи в суспільстві мистецтво розривало зв’язки з класичною традицією, втрачало своє громадянське звучання, байдужіло до людини. На межі століть великий німецький письменник, відчуваючи занепад мистецтва, як справжній гуманіст застерігає людство берегти свою духовність, не поклонятися фальшивим богам.

- Герой твору, відомий німецький письменник Густав фон Ашенбах, втомлений виснажливою працею, внутрішніми суперечностями, одноманітністю буднів, вирішив «пуститися в мандри», «побачити далекі краї».

- Ашенбах захопився 14-річним красенем — поляком Тадзьо. Це не фізична пристрасть, а захоплення дивовижною досконалістю краси підлітка. Зустрівшись з красою, письменник з головою поринув у її казковий, чарівний світ. Він нею живе, нею дихає, не може уявити себе без неї.

- Дізнавшись про епідемію холери, яка насувається на Венецію, головний герой-письменник спочатку хотів попередити сім’ю Тадзьо, а потім передумав, адже він ніколи більше не побачить свого демона. Егоїстичний розрахунок взяв гору. Густав швидше ладен віддати хлопця холері, ніж розлучитися з ним. І все ж сім’я Тадзьо збирається від’їздити. А сам письменник занедужав і через кілька днів помер у пляжному кріслі.

Твір демонструє опозицію «воля до життя» і «воля до смерті», які зважуються на терезах мистецтва. Яскраво описується його могутня сила через захопленість, ледве не одурманення мистецтвом, яке змушує до божевільних вчинків митця. Він ладен зробити будь-що, навіть віддати свій об’єкт обожнювання в руки смерті. Тобто мистецтво у своїй «волі до життя» призводить до самознищення «волею до смерті.»