Зарубіжна література - статті та реферати - 2021
Англійський неоромантизм: головні течії та представники
Неоромантизм - це умовне найменування комплексу різноманітних течій в європейській художній культурі кінця ХІХ - початку ХХ століття, що виникли передусім як реакція на позитивізм в ідеології та натуралізм в мистецтві та відродили ряд естетичних принципів романтизму - пафос особистої волі, заперечення повсякденного, культ ірраціонального, потяг до фантастики тощо. Сюди відносять французький символізм, постімпресіонізм, але здебільшого цей термін застосовують до англійської літератури, де найвизначнішим представником його є Редіард Кіплінг. Спорідненість неоромантизму з декадентами проявляється в тому, що він створює штучний світ. Неоромантики тяжіли до жанру пригодницького, авантюрного, "екзотичного" роману, основи якого заклали Майн Рід та Купер. Першим з проповіддю неоромантизма виступив Роберт Льюїс Стівенсон (1850-1894), що протиставляв мистецтво буржуазній дійсності. В пригодницьких романах "Острів скарбів" (1883), "Викрадений" (1886),"Катріона" (1893) тощо він створив захоплюючий світ, якому властиві гуманізм та демократизм. Джозеф Конрад (1857-1924) - послідовник Стівенсона присвячував свої романи морю. Редіард Кіплінг першим запровадив у літературу тип "людини дії" - солдата, чиновника, місіонера, розробляючи колоніальну тематику у незвичному плані.
«Література червоної крові» відкрито проповідувала мораль наживи, підтримувала криваве загарбання чужих земель, рабство негрів, винищення індіанців, жорстоку експлуатацію, збагачення будь-якими засобами. Нове мистецтво відчувало себе вільним від традицій та ідеалів американських письменників XIX століття.
Стівенсон — англійський письменник, засновник і теоретик неоромантизму, літературний критик, поет Після смерті Стівенсона було видано 30 томів його творів. Талант письменника яскравий і багатогранний, він працював у найрізноманітніших жанрах — романи, оповідання, подорожні нариси, повісті, вірші, есе, п'єси. Простежуючи основні етапи становлення стівенсонівського «романтизму» (це поняття все-таки варто брати в лапки, щоби відрізняти його від власне романтизму, літературної течії початку XIX ст.), передусім слід згадати перші дві книги Стівенсона: «Подорож всередину країни» («An Inland Voyage», 1878) та «Мандри з віслюком у Севеннах» («Travels with a Donkey in Cevennes», 1879). У цих творах Стівенсон проявив себе як вправний нарисовець і блискучий стиліст. На основі кумедних непорозумінь, подорожніх пригод, випадкових зустрічей, не надто цікавих подій він створив сповнені чару оповідки, у яких відчувається свіжість сприйняття, «жива душа» автора. Стівенсону також належать романи «Викрадений» («Kidnapped», 1886), «Катріона» («Catriona», 1893), «Чорна стріла» («The Black Arrow», 1888), «Господар Баллантре» («The Master of Ballantrae», 1889). У цих пригодницьких книгах автор часто використовує історичний матеріал, але історія для нього лише фон, на якому він зображає гострі драматичні ситуації та характери мужніх людей. Світову славу Стівенсону приніс роман «Острів скарбів» («Treasure Island», 1883). Книга належить до жанру пригодницької літератури .
Редьярд Кіплінг - англійський поет і прозаїк, лауреат Нобелівської премії (1907). Кіплінг увійшов у літературу, коли їй необхідне було оновлення. У суспільстві росла потреба у новому герої, новій ідеї. Успіх Кіплінга сприймався, як успіх улюбленця Діккенса. Він писав про звичайних людей, але показував їх, зазвичай, у екстремальних ситуаціях. Перші свої книжки — збірку пародій на поетів-вікторіанців «Відлуння», поетичну збірку «Департаментські пісеньки» та книжку оповідань «Прості історії з гір» — Кіплінг надрукував ще в Індії, але справжня слава прийшла до нього після повернення на батьківщину 1889 року. Образна, часто грубувата розповідь, щедро оздоблена діалектизмами й сленгом, якого в подібному обсязі не вживав до Кіплінга жоден значний письменник, як і звернення до найширшого читацького загалу, зробили книги віршів «Балади з казарми» (1892), «Сім морів» (1896), «П’ять націй» (1903) надзвичайно популярними. 90-ті роки - найплідніше десятиріччя у творчості Кіплінга. Воно було започатковане виходом першого роману "Згасле світло" (1891). В Америці він пише знамениті "Книги джунглів" (1895). (Інстинкт життя народжує Закон джунглів, що регламентує порядок. Все у світі джунглів глибоко підкорене ієрархічному порядку: всі повинні жити у сім'ї, зграї тощо. Зграя завжди має вожака, влада котрого безсумнівна, вона забезпечує порядок і надає можливість виживати. Кіплінг змальовує приклад суспільства без вожака, як живуть Бандер-Логи - це анархія, через те вони такі страшні й свавільні, здатні на вчинки, котрі йдуть всупереч Законам джунглів, ведуть, на думку автора, до самознищення.)