Зарубіжна література - статті та реферати - 2021

Роль католицької церкви в розвитку культури та західноєвропейської цивілізації. Жанри релігійної літератури. Апокрифи. Агіографія. Есхатологічна література

Католицька церква — могутня організація, яка розповсюджувала свою владу, охоплюючи все більші території, спираючись з ІХ століття на владу світську. Християнське віровчення, а разом із ним християнський міф, поступово витісняло поганські вірування, язичницькі міфології. Отже, картина світу середньовічної людини обумовлювалась християнською доктриною. Простір, згідно християнству, у вертикальній площині поділявся на світ горній — Рай, Землю та світ підземний — Ад (у ХІІ ст. у католицтві з’являється ще одна область — Чистилище). Ці координати сприймалися досить органічно, оскільки уявлення про світ сакральний, профанний та інфернальний присутнє в культурах усіх народів. Горизонтальна площина у розумінні простору, тобто орієнтація в межах Землі, була визначена досить погано: мізерні географічні пізнання доповнювались біблійними сказаннями та міфами, що призводило до того, що шляхи земні зливалися зі шляхами до Бога. Свідомість чітко виокремлювала світ християн від світу невірних, і простір проживання нехристиян втрачав позитивні характеристики.

Література релігійного спрямування через писання Отців Церкви прокладає місток від античності до середніх віків. До жанрів християнської літератури цього часу відносять:

1. Богослужбовий жанр — пісні, молитви, гімни й літургійна поезія. Тут уперше з’являється рима.

2. Проповідь. Збірник «Римські діяння».

3. Літописний жанр, жанр хроніки.

Паралельно із цим існувала сміхова, несерйозна література — її створювали школярі й нижчі клірики.

4. Літургійна драма. Пов’язана з літургією, на зміну античній драмі. Сценки з Біблії, поступовий розвиток із читання по ролях.

Апокрифи — релігійно-легендарні твори, які не визнавались церквою канонічними й заборонялися, виникли на межі нашої ери в елліністичному давньоєврейському і давньосирійському середовищі, а також на християнському Сході. Твори про персонажів і події Священної історії, що не ввійшли до офіційних юдейських і християнських церковних канонів.

Агіографія — література про життя і діяльність святих, спрямована на розвиток їхнього почитання в Церкві; також розділ історіографії, присвячений цій темі. У Середні віки А. стала домінуючим жанром літератури. Хоча в деяких своїх зразках вона набула характеру фантастичного оповідання, в ній завжди зберігався певний фактологічний зміст, внаслідок чого вона не перестала бути історичним джерелом, а через мізерність середньовічних хронік — часом і єдиним, за яким можливо відновити реальний образ святого, факти його життя і діяльності.

Есхатологічна література — літературні твори, написані під впливом вчення про кінець світу і потойбічне життя людини. Цікавим і характерним для давнього українського письменства є есхатологічний апокриф «Ходіння Богородиці по муках».