Зарубіжна література - статті та реферати - 2021

Проза й драматургія 30-х років
Проза й драматургія 30-х років
Література першої половини ХХ століття

Читацька лоція

Головні тези

Проза й драматургія 30-х років: Головні тенденції літературного розвитку в 30-ті роки ХХ ст. Розвиток прози й драматургії в літературі 30-х років.

Життєвий і творчий шлях Т. Манна: Новела Т.Манна «Маріо і чарівник»

Життєвий і творчий шлях М.Булгакова: «Ех, Київ! — місто, краса!..» Творчий портрет М.Булгакова. «Реальність така, що я намагаюся жити, не помічаючи її...» Творчість М.Булгакова 1898-1928 років. «Питання моєї загибелі — це лише питання часу...» Творчість М.Булгакова 1928-1940 років.

Роман М.Булгакова «Майстер і Маргарита»: Історія створення роману Літературні джерела роману Сюжетно-композиційна побудова роману Проблематика і система образів роману

Життєвий і творчий шлях Б. Брехта

Драма Б. Брехта «Матінка Кураж та її діти»

Ключові терміни та поняття

Література «втраченого покоління», антиутопія, модерністський роман, політичний театр, інтелектуальна драма, гротеск, «роман у романі».

Основні письменники і твори:

Ремарк Е.М.: «На Західному фронті без змін», «Повернення», «Три товариші». Є.Замятін: «Ми». Гакслі О: «Прекрасний новий світ». Чапек К: «Війна з саламандрами» Платонов А: «Котлован». В.Фолкнер. Г.Гессе. Булгаков М: «Біла гвардія», «Фатальні яйця» , «Багряний острів», «Дияволіада», «Собаче серце», «Майстер і Маргарита».

«Войовничий гуманізм - ось що потрібне нам сьогодні, гуманізм, який виявив би свою мужність, довівши, що принцип свободи, терплячості й сумніву не можна дозволити пригнобити фанатизму, позбавленому сорому чи сумніву» (Т. Манн)

Головні тенденції літературного розвитку в 30-ті роки ХХ ст.

Історичні умови, які склалися в Європі на початок 30-х років ХХ ст., все ще залишалися складними і напруженими. В соціально-політичному, економічному, культурному житті Європи та Америки все ще давалися взнаки катастрофічні наслідки Першої світової війни, панували настрої непевності та розгубленості, що породило навіть специфічну назву цього періоду — «чорні тридцяті». Загальну нестабільність ще більше поглибила важка економічна криза, яка з початку 30-х років охопила практично усі країни Західної Європи і США. В не менш тривожних і драматичних обставинах складався в ці роки й політичний клімат. В багатьох країнах Європи з кінця 20-х — початку 30-х років до влади приходять тоталітарні режими, злочинний характер яких набуває нечуваного досі масштабу, а зовнішньополітична діяльність характеризується прагненням до нового переділу світу. Ствердження сталінського режиму в СРР супроводжувалось масовими репресіями, страхітливим голодомором, політикою геноциду по відношенню до цілих народів. Гітлер, який прийшов до влади в Німеччині в 1933 р., профашистські режими, встановлені в Італії, Іспанії, Японії, шаленими темпами мілітаризували свою економіку і нарощували свій військовий потенціал, відкрито і агресивно готуючись до нової війни. З середини 30-х років загроза фашизма вийшла на передній план в питаннях міжнародної безпеки, стала надто очевидною, щоб з нею можна було продовжувати не рахуватись. Діячі культури та мистецтва різних країн — Л.Фейхтвангер і Б.Брехт, Т.Манн і Г.Манн, Р.Роллан і Е.Хемінгуей та багато-багато інших відкрито і різко виступили проти фашизма. В 1935 р. в Парижі був скликаний Міжнародний конгрес письменників на захист культури. Другий такий конгрес відбувся через два роки в Іспанії, де вже йшла війна. В резолюції, прийнятій учасниками конгресу, засуджувався фашизм і позиція ганебного «нейтралітету» по відношенню до дій, спрямованих на розпалення війни. Ще через рік стурбовані політичною ситуацією в Європі діячі культури зібрались на надзвичайну конференцію, яка закликала до боротьби за мир, до захисту цінностей культури, знищуваних фашизмом, до міжнародної солідарності. Потужним поштовхом до консолідації міжнародної антифашистської спільноти стала громадянська війна в Іспанії 1936-1939 років, в якій проти підтримуваного Гітлером профашистського режиму Франко у складі інтернаціональних бригад приймали участь представники десятків країн Західної і Східної Європи та Америки, в тому числі й велика кількість всесвітньо відомих письменників. Але, незважаючи на активний спротив, фашизм набирав сил і загроза нової світової війни ставала все більш невідворотною. Восени 1935 року фашистська Італія напала на Ефіопію, а в 1939 — на Албанію. В 1936 р. Японія і Німеччина вступили у військово-політичний блок, до якого пізніше приєднались Італія, Угорщина і франкістська Іспанія. В 1938 р. гітлерівська Німеччина приєднала до себе Австрію, а 1 вересня 1939 р. нападом на Польщу розпочалася Друга світова війна, невдовзі після початку якої фашистська армія окупувала Бельгію, Голандію, Францію, Чехію, Словаччину.

Усі ці процеси не могли не знайти свого відображення і в літературі. Як і на попередньому історичному етапі, розвиток літератури 30-х років визначає співіснування реалізму й модерністських та авангардистських течій. Продовжують свою творчість письменники-реалісти Ромен Роллан, Анатоль Франс, Джон Голсуорсі, Бернард Шоу, Герберт Уеллс, Гергарт Гауптман, Генріх і Томас Манни, Теодор Драйзер, Сінклер Льюїс. Визнання завойовують нові автори: Ліон Фейхтвангер і Бертольт Брехт, Еріх Марія Ремарк і Річард Олдінгтон, Ернест Хемінгуей і Шервуд Андерсон. Нові художні пошуки ведуть письменники-модерністи: Джеймс Джойс і Вірджінія Вулф, Томас Стернз Еліот і Поль Елюар, Герман Гессе і Андре Мальро, Андре Жід і Вільям Фолкнер. Однією з домінуючих тенденцій художнього розвитку 20-30-х років стає, з одного боку, тенденція до зближення літератури із злободенною, соціально-політичною проблематикою, що було новим явищем передусім в царині модерністської та авангардистської літератури, і, з іншого боку, загальна, як для літератури модернізму, так і для літератури реалізму тенденція до різкої поляризації письменників, літературних шкіл та напрямів за ознакою їх ідеологічної належності. В європейській та американській словесності в цей час стверджується напрям літератури ліберально-демократичної спрямованості, яка бореться за демократичні цінності, права та свободу людини, виступає проти фашистської загрози, за збереження історичних та культурних традицій минулого. Поряд з нею з’являється доволі чисельний пласт літератури, що демонстративно симпатизувала лівій ідеології, зокрема, представники французького та чеського сюрреалізму, окремі представники європейської та американської літератури. Ідеологічні симпатії-антипатії при цьому нерідко розділяли навіть представників одного літературного напряму (так, російські футуристи підтримували соціалістичну ідеологію, тоді як італійські — мілітаристську політику Муссоліні; французький екзистенціалізм явно співчував лівому руху, тоді як німецький був підпорядкований фашистській ідеології). На крайньому лівому фланзі, представленому у 20-30-ті роки літературою СРСР, формується потужний струмінь літератури так званого соціалістичного реалізму. В своїй масі ця література була представлена слабкими, в художньому відношенні, творами, сюжетно-образна система яких страждала надмірною схематичністю та стереотипністю і повністю підпорядковувалась наперед заданим ідейним тенденціям та комуністичним гаслам. Реальна складність та глибина людських характерів і суспільних конфліктів тут надто спрощувалась, а на перший план висувалась не художня, а ідейна сторона зображуваного. Протилежний полюс — праворадикальної, сповненої мілітаристських амбіцій та фашистських гасел літератури — представляв напрямок так званої «залізної романтики», що зародився у фашистській Німеччині і знайшов підтримку у окремих представників літератур Італії, Іспанії та Японії.