Зарубіжна література - статті та реферати - 2021
Синтез рис архаїчного та героїчного епосів в німецькій «Пісня про нібелунгів». Національна своєрідність поеми. Образи Зігфріда, Крімхільди, Брунхільди, Гунтера та ін.
Німецький героїчний епос. Особливості Німецького героїчного епосу
1) Сліди різних епох і світоглядів:
а) родового ладу (активна визнач. роль жінки — Брунхільда та Крімхільда)
б) сліди варварської язичницької міфології (країна Нібелунгів, боротьба за скарб Нібелунгів, битва Сизігмунда з драконом)
в) сліди феодального періоду у германців (розбійницький характер нім. феодалів, ідея васальської вірності)
г) сліди лицарської культури і літератури 12 століття (детальний опис лицарських турнірів та обладунків)
д) інтерес до внутрішнього світу героїв
е) мотив кохання здалека
2) атмосфера звірячої жорстокості
3) об’єктивний характер оповіді, народна думка відсутня
4) Відсутність відчуття патріотизму і національного обов’язку
5) Мотив кривавої помсти
6) Наявність фантастичних казкових елементів
7) Відсутність християнських мотивів
Протягом IX —X ст. відбулося відокремлення літератури від фольклору. У літературному процесі закріпились жанри народної творчості: байки, шпрухи, епічні шванки (віршоване або прозове оповідання з повчальним або комічним змістом). XII ст. в Німеччині відбуваються значні соціально-економічні зрушення, у країні зростає роль лицарства, під впливом смаків якого мистецтво стає все більш мирським. Якщо раніше німецька література мала переважно релігійний характер, то в XII ст. виникають нові напрями, жанри, теми» сюжети світського характеру (німецькою мовою). Літературний процес стає різноманітним і яскравим У XII—XIII ст., переживає розквіт поезія вагантів; під впливом Провансу та французької рицарської культури успішно розвиваються німецька рицарська лірика (мінезанг) та рицарський роман. Нових вершин досягає героїчний епос. Німецький епос ХІІ-ХІІІ ст. сюжетно пов'язаний зі старовинними героїчними піснями епохи великого переселення народів. Разом з тим на нього великий вплив мала сучасність. Композиція, сюжет, художні особливості «Пісні про Нібелунгів», «Пісня про Нібелунгів" складається з 39 пісень-авантюр. Шпільман починає свою розповідь з прославлення краси Крімхільди — молодої дівчини, що живе у Вомрсі, столиці Бургундії, під опікою трьох братів-королів. Зігфрід, королевич з Нідерландів, почувши про знатну красуню, заочно покохав її і мріяв одружитися з нею. Старший браг Гунтер згоден віддати Крімхільду за прославленого витязя за умови, що Зігфрід допоможе йому здобути ісландську королеву Брюнхільду, яка ставить перед женихами тяжкі умови: той, хто хоче стати її чоловіком, повинен перемогти її у богатирських змаганнях або поплатитися головою. Зігфрід згоден виручити Гунтера. У другій частині йдеться про те, як через 13 років за наполяганням рідних (із думкою про помсту) Крімхільда виходить заміж за могутнього Етцеля, правителя гуннів, який любить і шанує її. Але вона не може заспокоътись через пыдступну смерть коэаного, і все ж вирішує помститись. У залі, куди були запрошені на бенкет бургунди, починається кривава різня. Крімхільда наказує підпалити зал з гостями. В нестерпній спеці багато годин триває бій, бургунди змушені відпочивати на тілах вбитих і вгамовують спрагу кров'ю ворогів. У страшних муках гинуть тисячі людей. Розлючена Крімхільда, намагаючись довідатися про таємницю скарбів, наказує вбити Гунтера, а потім сама стинає голову Хагену.
Образи: Зігфрід - трагічний герой "Пісні про Нибелунгах". Король з Нижнього Рейну, син нідерландського короля Зігмунда і королеви Зиглинди, переможець Нібелунгів, що опанував їх клад - золото Рейну, - наділений усіма рисами ідеального епічного героя. Він благородний, хоробрий, чемний. Борг і честь для нього над усе. Автори "Пісні" підкреслюють його незвичайну привабливість і фізичну потужність. В образі Зігфрід примхливо поєднуються архаїчні риси героя міфів і казок з рисами лицаря-феодала, честолюбного і задиристого. Скривджений спочатку недостатньо дружнім прийомом, Зігфрід грубить і загрожує королеві бургундов, зазіхаючи на його життя і трон. Незабаром змиряється, згадавши про мету свого приїзду. Характерно, що король Зігфрід беззаперечно служить королеві Гунтеру, не соромлячись стати його васалом.
Крімхильда - головна героїня "Пісні про Нібелунгів", саме її доля надає цілісність епічній оповіді. Образ Крімхильда зазнає у міру розвитку подій істотну еволюцію. Спочатку усі вчинки Крімхильда носять нормативний характер і грунтуються на збігу бажаного і дійсного.
Потім в поведінці Крімхильда несподівано проявляється якість цілком конкретна, реальна, властива зовсім не ідеальній натурі. Крімхильда пихата, і саме вона першою задирає Брюнхільду. Суперечка про те, чий чоловік могутніший володар, призводить до непередбачуваних наслідків. З безглуздого приводу(небажання поступитися дорогою при вході в церкву) розростається грандіозна сварка, провина за яку, поза сумнівом, лежить на Крімхильда. Проте слухач або читач незабаром приймає її сторону, оскільки дружина Зігфріда стає його вдовою. Трагічна провина Крімхильда не стільки в тому, що вона затіяла сварку, скільки в тому, що вона мимоволі видала вбивці вразливе місце свого чоловіка. Усі подальші десятиліття Крімхильда нестиме відчуття провини, від якого, як їй здається, її звільнить тільки помста. Крімхильда величава у своїй скорботі за Зігфрідом. У цей момент відбувається роздвоєння образу. Зовні Крімхильда покірна долі і своїм братам. Вона залишається доживати свій вік у них у Вормсе, не пориваючи кровних уз. Внутрішньо ж вона сжигаєма однією пристрастю, прагнучи щоб то не було помститися своїм родичам за смерть чоловіка. Втративши чоловіка, Крімхильда втрачає і кладу Нібелунгів, що стає ще однією спонукальною причиною мести. Зневагою пам'яті Зігфріда є і те, що вбивця присвоїв його обладунки. Якщо сварка з Брюнхильдой була результатом надмірної гордині Крімхильда, то, замишляючи помсту Хагену і Гунтеру, вона поступає як глибоко ображена жінка. Оповідачі не виправдовують Крімхильда, але різнобічно мотивують її поведінку.
Гунтер - персонаж «Пісні про Нибелунгах», бургундський король, ім’я сходить до ім’я бургундського короля Гундихария, син померлого короля Данкрата й королеви Ути, старший брат своїх співправителів Гернота й Гизельхера, а також сестри Кримхильди. Мав великі володіння на Середньому Рейні, підкорив своєму впливу багатьох васалів. На початку «Пісні» він представлений могутнім владарем, великодушним і мудрим королем, що печеться про благо своїх родичів і підданих. Однак відношення Гунтера до випробувань, що випали на його частку, поступово знижує ідеалізований образ правителя бургундов.
Образ Дитріха Бернського з’являється епізодично, просте видно, що поет ставиться до нього з повагою. Тільки він зміг перемогти в єдиноборстві найсильніших у світі воїнів-Гунтера і Гашена. Дитріх-головна постать нацiонального німецького епосу і втілення народного ідеалу. Він відіграв у німців таку саму роль як Сід в іспанців. Це постать історична.
Хаген-вірний васал Гунтера. Він сильний, хоробрий кровожерливий, підcтупний і хитрий. На його рахунку два страшні злочини-вбивство Зігфріда і маленького сина Крімхільди Ортліба. Він убив Зігфрада тому що хотів усунути його як ідеала, що постійно нагадував бургунам про їхню власну недосконалість. Хаген не обмежився лише вбивством Зігфріда а й відібрав у Крімхільди скарб нібелунгів, зробивши її бідною і матеріально залежною від своїх братів. Крім того прагнув назавжди викорінити у неї пам'ять про нього.