Зарубіжна література - статті та реферати - 2021

Поезія трубадурів та її генетиз. Основні форми, жанри (кансона, тенсона, сирвента, альба, пасторела тощо) і тематика лицарської поезії. Видатні трубадури та міннезінгери (Жоффрей, Рюдель, Бернарт де Вентадорн, Бертран де Борн та ін.)

Лірика трубадурів

1. Європейська лицарська лірика виникла у Провансі (південь Франції), на межі XI—XII століть. Прованські поети називалися трубадурами (від прованс. trobar — знаходити, вишукувати, імпровізувати).

Відомо близько 500 імен поетів-трубадурів, а кількість пісень, складених ними, наближається до 2,5 тисяч.

Провансальські поети займали різне суспільне положення: серед них були і королі, і знатні феодали, але у своїй більшості це звичайні рицарі, які наймалися на службу. Авторитет трубадура визначався не його соціальним походженням, а мірою таланту.

2. Виникла поезія трубадурів із народних провансальських хороводних пісень, що широко використовували любовну тематику.

Але трубадури хотіли бути віртуозами вірша.

3. Трубадури багато подорожували верхи. До їх прийому готувалися заздалегідь, їхніх пісень чекали всюди: за бенкетним столом, на сезонному турнірі чи у військовому поході. Трубадури не тільки складали вірші, а й писали музику, співали.

Самому виконувати свої твори йому було необов'язково — для цього існували виконавці-жонглери, які часто були слугами трубадурів. Жонглер тоді вважався особою недоторканою, тож господар часто відсилав його до своїх ворогів, аби той зухвалими сирвентами сіяв ворожнечу між васалами супротивника. Іноді подібні місії для жонглерів закінчувалися трагічно: одного з них четвертували за те, що висміяв стару королеву Англії, інший був проданий королем Арагона Альфонсом Другим євреям, які, начебто, спалили його на Різдво. Один із найвідоміших жонглерів — Папіоль — слуга Бертрана де Борна, не боявся співати сирвенти трубадура перед людьми, яких рицар хотів посварити.

Жонглер відповідає німецькому «шпільман», англійському «менестрель» — з латинської — «прислужник».

4. Послідовниками трубадурів стали німецькі мінезингери (з німецької "співці кохання"). Відомими мінезингерами були Дітмар фон Айст, Вальтер фон дер Фогельвейде, Гартман фон Ауе та інші.

Мінезанг — німецька куртуазна лірика XII—XIII ст. Мінезингер — німецький куртуазний поет.

5. «Королевою» літературного процесу середньовіччя була поезія. Тому, що пергамент, на якому записувалися тексти, коштував тоді надзвичайно дорого, віршований же текст потребував менше пергаменту для запису, ніж прозовий, та й запам'ятати й відтворити усно його було легше. Найулюбленішими формами провансальських трубадурів були альба, кансона, сирвента, тенсона і пасторела. Для кожного вірша характерна чітка визначеність тематики, сувора відповідність строфічної побудови й система рим. Коротко охарактеризуємо кожну з форм.

Жанри лірики трубадурів

Альба («пісня ранкової зорі») — змальовує любовне побачення рицаря з дамою серця, яку він будить своєю піснею на світанку. Кожна строфа твору закінчується словом «альба».

Кансона — ліричний вірш-пісня, у якому оспівується чисте, духовне кохання, прославляються високі чесноти й краса коханої та любовні переживання рицаря.

Сирвента (від прованс. sirventes, sirven — служити) — вірш-пісня на якусь політичну (зрідка лише суто ліричну) тему, найчастіше ж у чомусь полемічну. Часто містить нападки на ворогів поета.

Тенсона — поетичне зображення суперечки-дискусії на різноманітні теми (морально-етичну, літературну тощо), де кожний з учасників виголошує по одній завершеній строфі.

Пасторела — лірична пісня, яка зображує зустріч рицаря з простою дівчиною-пастушкою.

Серенада - (фр. serenade, от итал. serenata, от sera — вечір) - лірична вітальна пісня. Виконувалась увечері або вночі під вікнами коханої у супроводі гітари або мандоліни.

Головні теми: - кохання до Прекрасної Дами

- страждання через любов

- лицарські бої

- воїнська доблесть

Рюдель де Блая залишив для нащадків шість віршів, які не мали особливого успіху.

Відомі пісні трубадура Бертрана де Борна (близько 1140-1215 рр.), який оспівував намети, списи, шоломи лицарів, військо яких під звуки сурми йде в бій, залишаючи після себе могили. Бертран де Борн воював зі своїми сусідами, був доблесним лицарем і воїном, чудово вмів служити дамам і складав пісні. Був розумним і здатним як на добрі, так і на погані вчинки.

Джауфре Рюдель де Блая (приблизно 1140—1170). Був князем Блаї — міста, яке в ті часи входило до графів Ангулемських. Мотив «кохання на відстані» став основою для створення легенди про кохання трубадура до графині Джауфре до Мелісандри — графині Триполітанської (графство існувало з 1103 до 1200 р.). Трубадур ніколи не бачив, але покохав за велику шляхетність, про яку почув від прочан Антіохії. Він склав про неї вірші з прекрасною мелодією й простими словами. Бажаючи побачити графиню, вирушив у Xрестовий похід і поплив морем.

З числа ранніх міннезінгерів відомий Дитмар фон Айст (австрієць за походженням)у творчості, якої ледве починає складатися культ прекрасної дами і ідеал безкорисливого служіння їй.