Зарубіжна література - статті та реферати - 2021

Мігель де Сервантес Сааведра. «Дон Кіхот»

Мігель де Сервантес Сааведра — відомий іспанський письменник, автор роману «Дон Кіхот». Народився імовірно 29 вересня 1547 року в сім’ї збіднілих дворян, в місті Алькала-де-Енарес. Коли Мігель підріс, батьки були близькі до розорення, тому він вступив на службу до Джуліо Аквавіва-і-Арагону, посла Папи Римського, працював у нього ключником. Разом вони 1569 р. виїхали з Мадрида в Рим. При Аквавіви Сервантес знаходився приблизно рік, а в другій половині 1570 року він стає військовослужбовцем іспанської армії, полку, який дислокувався в Італії. Цей період біографії зайняв у нього 5 років і справив значний вплив на подальше життя, оскільки Сервантес мав можливість близько познайомитись з Італією, її багатою культурою, суспільними порядками. Знаменита морська битва при Лепанто 7 жовтня 1571 р стало знаменною і для Сервантеса, тому що він був поранений, внаслідок чого діючою у нього залишилася тільки права рука. Госпіталь в Мессіні він покинув лише навесні 1572 року, але продовжив військову службу. 1575 р Мігель і його брат Родріго, також військовослужбовець, були захоплені піратами на кораблі, що прямував з Неаполя до Іспанії. Вони були продані в рабство і виявилися в Алжирі. Уникнути тяжких покарань і смерті Сервантесу допомогла наявність рекомендаційних листів до короля. Чотири спроби втекти закінчилися невдачею, і лише через 5 років, в 1580 р, християнські місіонери допомогли йому звільнитися. На зміну життя, повного пригод, прийшла монотонність цивільної служби, постійні пошуки засобів до існування. До цього періоду відноситься і початок літературної діяльності. Майже 40-річний Сервантес написав в 1585 р роман «Галатея» і близько 30 п’єс, які не справили особливого враження на публіку. Доходи від письменницької праці були занадто малі, і письменник переїхав з Мадрида до Севільї, де найнявся на службу — на посаду комісара по продовольчих заготівлях. За 6-річний період служби йому довелося тричі бути заарештованим: такі наслідки мала недбалість ведення документації. У 1603 р. Сервантес вийшов у відставку, в наступному році переїхав з Севільї в Вальядоліду, яка була тимчасовою столицею Іспанії. У 1606 р. Сервантес переїхав у Мадрид, який став столицею Іспанії. У 1605 р побачила світ перша частина найбільшого роману Сервантеса — «Хитромудрий ідальго Дон Кіхот Ламанчський», який, будучи пародією на лицарські романи, став справжньою енциклопедією життя Іспанії XVII в. Але світова популярність прийшла до Сервантеса далеко не відразу. Друга частина роману була написана тільки через 10 років, і в цьому проміжку публікується цілий ряд творів, що зміцнюють його письменницьку славу: другий за значимістю твір — «Повчальні новели» (1613), збірка «8 комедій і 8 інтермедій». В кінці творчого шляху з’явився любовно-пригодницький роман під назвою «Мандри Персілія і Сіхізмунди». Незважаючи на популярність, Сервантес залишався бідним, жив в мадридському районі для малозабезпечених. У 1609 р. він став членом Братства рабів найсвятішого причастя; його дві сестри і дружина прийняли чернечий постриг. Зробив те ж саме — став ченцем — і сам Сервантес буквально напередодні смерті. 23 квітня 1616 р. перебуваючи в Мадриді письменник помер від водянки.

Письменник задумав «Дон Кіхота» як пародію на рицарські романи, маючи на меті висміяти захоплення ними в Іспанії. В авторській передмові до першої частини твору визначено, що завдання роману — підірвати авторитет поширених у народі рицарських книг. Відповідно до задуму, в «Дон Кіхоті» розказана історія бідного ідальго з Ламанчі, який збожеволів через надмірне захоплення рицарськими романами. Уявивши себе мандрівним рицарем, він в усьому наслідує героя рицарського роману і виїздить на подвиги на честь Прекрасної Дами, для захисту всіх скривджених і пригнічених. Озброївшись іржавими уламками старого обладунку, Дон Кіхот виїхав на жалюгідній шкапі, якій дав звучне ім’я — Росинант (перекладається як Передшкапа), за зброєносця узяв хитрого селянина Санчо Пансу, а дамою свого серця обрав селянку Альдонсу Лоренсо, уявивши її принцесою Дульсінеєю Тобоською. У своєму творі Сервантес безпосередньо звернувся до реальної дійсності. Дон Кіхот і Санчо Панса блукають Іспанією доби Сервантеса, зустрічаються з людьми різних соціальних верст. Але значення «Дон Кіхота» виходить далеко за межі боротьби проти того чи іншого літературного жанру. Сервантес розгорнув у своєму романі широку картину життя сучасної йому Іспанії й наповнив його гуманістичними ідеями, протестом проти тиску суспільних верхів, злидарювання та безправ’я народу. Сам герой Дон Кіхот виростає в нього у шляхетного захисника пригнічених, борця проти суспільної несправедливості. Разом з комічним безумством він виявляє високу мудрість гуманіста. Звідси походить подвійна сутність образу. Бідний сільський ідальго, він намагається побудувати своє життя на зразок рицарських мандрів, що описувалися в книжках. Кожна пригода, кожна подробиця цих мандрів розкриває контраст між удаваним життям, вичитаним з романів, і реальною дійсністю.

Санчо Панса — простодушний, хазяйновитий і практичний, він дбає насамперед про себе, в усьому шукає зиску і мріє про багатство. Живе він у злиднях, уже зазнав чимало лиха й утисків, тому його дуже легко спокусити на будь-яку авантюру заради досягнення матеріального добробуту. Він залишає свою оселю і супроводжує Дон Кіхота у його походах, сподіваючись отримати в нагороду губернаторство. Мрії Санчо про раптове збагачення типові для Іспанії доби «золотої лихоманки». Але надія Санчо ґрунтується на його глибокій вірі у власну людську гідність.

Багатьма рисами свого характеру Санчо — цілковита протилежність Дон Кіхотові. Водночас внутрішньо вони подібні: обидва герої, щоправда, кожен по-своєму, добрі та людяні, обоє незадоволені дійсністю й обом їм вистачає енергії та живої уяви, щоб вирушити на пошуки кращої дійсності.

Ім’я: Бідний ідальго Алонсо Кіхано → мандрівний рицар Дон Кіхот із Ламанчі (щоб уславити свою батьківщину) → Рицар Сумного Образу → Рицар Левів. Опис Дон Кіхота — «Літ нашому гідальгові до п’ятдесятка добиралося, статури був міцної, із себе худий, з лиця сухорлявий…» Захоплення. Полюванням, але «водно читав рицарські романи з таким запалом і захватом, що майже зовсім занедбав не лише полювання, а усяке господарство». Він навіть збожеволів через них, і, вірячи у правдивість описаного, вирішив стати мандрівним лицарем. Мета мандрівок Дон Кіхота. «Поборювати всілякого роду кривди, наражатися на різні біди й небезпеки, щоб, перебувши їх і подолавши, окрити ймення своє безсмертною славою». Подорож не можна було відкладати, «бо від того світові неабияка могла вчинитися шкода: скільки ще в ньому треба знищити, скільки беззаконня скасувати, скільки сваволі впинити, скільки помилок виправити, скільки повинностей виконати»

Значення. «Дон Кіхот» — це друга книга після Біблії, перекладена най більшою кількістю мов світу. Безсмертний твір Сервантеса перекладений майже всіма мовами світу. Українською мовою роман перекладали Іван Франко, Микола Лукаш, Василь Козаченко, Євген Кротевич, Анатоль Перепадя та інші. Але значення «Дон Кіхота» виходить далеко за межі боротьби проти того чи іншого літературного жанру. Сервантес розгорнув у своєму романі широку картину життя сучасної йому Іспанії й наповнив його гуманістичними ідеями, протестом проти тиску суспільних верхів, злидарювання та безправ’я народу.