Зарубіжна література - статті та реферати - 2021

Франческо Петрарка. Петраркізм

Народився Франческо Петрарка у місті Ареццо в родині нотаріуса. У 1312 році родина переїхала до міста Авіньон на півдні Франції.. З п'яти-шести років Петрарка уже займався граматикою, риторикою та логікою. На настійну вимогу батька Франческо вивчає право спершу в Монпельє, потім у Болоньї. У 1320 році батько відсилає Петрарку до Болоньї, відомого центру вивчення римського права. Численні знайомі вже читали вірші поета, але батько не вбачав у цьому майбутньої слави сина. А Франческо продовжував таємно писати, оскільки відчував відразу до юриспруденції. Петрарка захоплено вивчав здобутки античних авторів, що відкривали перед ним новий і прекрасний світ. Він писав мовою класичного Риму. Видатні римські письменники стали його близькими друзями й наставниками. Цицерона він шанобливо називав батьком, а Вергілія - братом. Коло його інтересів дуже велике: він філолог та історик, етнограф, географ, філософ і мораліст. Петрарка надміру знеохотився до життя в Авіньоні й тому опинився у Воклюзі. Тут він пише багато сонетів, успішно просувається поема "Африка" латинською мовою, яка розповідає про героїчне минуле Італії. Тут він береться За трактат "Про видатних чоловіків": до 1343 році було написано 23 біографії античних діячів. Згодом починається "Друга зупинка у Воклюзі", у ці роки Петрарка пише трактат "Про усамітнене життя" (1346), "Буколічну пісню" (1346-1348), "Про монашеське дозвілля" (1347. Літо 1351 - травень 1353 років - "Третя зупинка у Воклюзі", де Петрарка закінчує свої твори. Пише 12 нових біографій античних чоловіків. У "Падуанський період" Петрарка поспішає закінчити свої твори: трактат "Про відомих чоловіків", "Тріумфи", "Старечі листи" та відому "Книгу пісень" чи "Канцоньєре". "Канцоньєре" поділені на дві частини: "При житті мадонни Лаури" та "Після смерті мадонни Лаури". Окрім 317 сонетів та 29 канцон, у ній містяться зразки інших ліричних жанрів,згодом ще з’явилась "Книга пісень", що складається з 317 сонетів, 29 канцон, а також секстин, балад і мадригалів. Ця книга також є сповіддю Петрарки, тільки цього разу - сповіддю. 19 липня 1374 Петрарка помирає в Аркві, він заповідає свою бібліотеку рукописів місту Венеція.

Петраркізм — одна з визначальних течій в італійській поезії XVI століття , яка набула поширення і в інших країнах Європи ( Франція , Англія, Іспанія, Португалія, Далмація ,пізніше — Німеччина ). Петраркізм зазвичай розглядається як різновид маньєризму в поезії. Термін вперше був використаний видавцем і письменником Ніколо Франко в діалозі «Петраркісти» (1539). У його інтерпретації термін стосувався коментаторів поетичної спадщини Петрарки, які надмірно захоплювалися біографічним підходом і надмірною скрупульозністю в розгляді деталей