Теоретичні засади й художні відкриття поезії французького символізму. Взаємодія символізму й імпресіонізму в ліриці - ПЕРЕХІД ДО МОДЕРНІЗМУ. ВЗАЄМОДІЯ СИМВОЛІЗМУ Й ІМПРЕСІОНІЗМУ В ЛІРИЦІ
Плани-конспекти уроків - Зарубіжна література 10 клас - Рівень стандарту - 2018
Мета — формувати компетентності: предметні (знання особливостей розвитку літератури й мистецтва на зламі століть, особливостей та ролі символізму як літературного напряму; навички виокремлення головного, характеризування літературних явищ; уміння самостійно відшукувати інформацію; прагнення самопізнання й самовдосконалення; естетичний смак); ключові (уміння вчитися: навички оцінювання культурно-мистецьких явищ; комунікативну: навички роботи в групі; інформаційну: навички роботи із джерелами інформації; загальнокультурну: прагнення літературної освіченості; світогляд).
Тип уроку: урок опанування нових знань.
Обладнання: портрети письменників-модерністів, репродукції картин художників- модерністів, словники літературознавчих термінів, аудіозаписи музики (К. Дебюссі, М. Равеля), медіазасоби.
Перебіг уроку
І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ
ІI. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Учитель. Злам століть у нашій свідомості асоціюється з потрясінням, передчуттям чогось невідомого, навіть кінця світу. Такою тривогою й невпевненістю в майбутньому, посиленою загальною кризою — економічною, політичною, культурною — відзначалися й настрої людей на порубіжжі ХІХ-ХХ ст. Німецький філософ Фрідріх Ніцше проголосив: «Помер Бог» — і людство опинилося на роздоріжжі думок, моралі, віри. Осягнути сучасність з позиції розуму виявилося неможливим, тому почалися активні пошуки нових форм пізнання дійсності мистецтво також відшукувало нові способи відображення змін, що сталися насамперед у людській свідомості. Про це поговоримо сьогодні на уроці.
ІІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ
Перевірка домашнього завдання
(Учитель збирає зошити із написаними учнями вдома творами (есе) на запропоновані теми.)
IV. РОБОТА НАД ТЕМОЮ УРОКУ
1. Міні-лекція вчителя
(Учитель розповідає про літературні течії другої половини ХІХ ст., залучаючи учнів до роботи зі словником літературознавчих термінів.)
2. Словникова робота (запис до зошитів)
Декаданс (у перекладі з фр. — занепад) — узагальнена назва кризового світосприйняття, яке відбилося у світобаченні, у літературі та мистецтві.
Модернізм (від фр. новий, сучасний) — загальна назва напрямів мистецтва та літератури останньої третини ХІХ — початку ХХ ст., що відбили кризу культури й розрив з естетикою минулого. Модернізм ґрунтувався на філософських концепціях Ф. Ніцше, А. Берґсона, З. Фрейда, К. Ґ. Юнґа та ін.
Основні модерністські течії: символізм, імпресіонізм, експресіонізм, екзистенціалізм, неоромантизм, неокласицизм, сюрреалізм, футуризм, акмеїзм, авангардизм, кубізм, абстракціонізм та ін.
3. Повідомлення учнів (за випереджальним домашнім завданням)
— Прапором і гаслом нових тенденцій стала творчість німецького філософа Ф. Ніцше, який найважливішою справою свого життя назвав переоцінку цінностей . Він виголосив сакраментальну фразу: «Бог помер». Це означало, що всі старі моральні ідеї (і християнство насамперед) виявилися фальшивими та хворобливими. Разом із концептом Бога відійшла певна система цінностей, а людина постала перед потребою вийти за межі старих, зручних відповідей на вічні запитання.
Отже, сам Ніцше провістив початок нової всесвітньої кризи: «Уся наша європейська культура прямує до катастрофи». Але окремі люди, на думку філософа, мають надзвичайні можливості для розвитку духу й життя. Ідеться про так звану надлюдину, яка, із точки зору Ніцше, є сенсом землі, найдосконалішою у світі істотою. Увесь світ має служити людині та її життю, тому він проголошує гасло «Усе дозволено!». Концепція надлюдини вплинула на творчість та життя більшості митців, що були сучасниками філософа романтизм і реалізм відійшли на другий план (особливо в поезії), поступившись місцем модернізму, що став вираженням духовного перевороту Предтечами модернізму вважають Шарля Бодлера і Фрідріха Ніцше.
4. Складання опорного конспекту (запис до зошитів)
· Складіть опорний конспект уроку за почутою інформацією.
Очікуваний результат
Основні теми модерністської літератури
• Ізольованість особистості, її відчуження й приречення на самотність.
• Знеособлення людини.
• Напружене переживання скінченності життя.
• Змалювання мертвої механістичності сучасної цивілізації.
• Критичне ставлення до історії, зосередження на загальних засадах буття та ін.
Характерні ознаки модернізму
• Настанова на елітарність мистецтва.
• Відмова від принципів об’єктивного аналізування дійсності, надання переваги суб’єктивному.
• Посилена увага до художньої форми.
• Руйнування традиційного сюжету, композиції, засобів зображення персонажів.
• Широке використання елементів умовності та фантастики для створення ірреального світу; модернізація міфів, використання потоку свідомості та ін.
Декаденти прагнули творити «мистецтво заради мистецтва», проголошували красу як найвищу цінність, індивідуалізм та естетство як протест проти нелюдяності суспільства, поетизували слабкість, руйнування, згасання.
5. Співдружність мистецтв на уроці літератури. Повідомлення учнів (за випереджальним домашнім завданням). Словникова робота (запис до зошитів)
(Учень (учениця) виступає з повідомленням про твори художників-імпресіоністів К. Моне, О. Бенуа, Е. Деґа, К. Коровіна, І. Грабаря, демонструючи образотворчі й літературні твори модерністів та портрети письменників- модерністів на тлі звучання музики К. Дебюссі, М. Равеля.)
— Імпресіонізм (від фр. impression — враження) — мистецька течія в живописі, а також в літературі та музиці, яка виникла в 1860-ті рр. та остаточно сформувалася на початку XX ст. у Франції. Основний стильовий прийом імпресіонізму — опис не власне предмета, а враження від нього. Ця назва виникла після виставки 1874 р., на якій Клод Моне презентував картину «Враження. Схід сонця».
Художники-імпресіоністи внесли в живопис свіжість та безпосередність сприйняття світу. Для їхніх здобутків характерні зображення випадкових ситуацій, сміливість композиційних рішень, що полягають у неврівноваженості, фрагментарності композиції, несподіваних точках зору, ракурсах, зрізах фігур рамою.
У такому напрямі працював один із найвидатніших французьких художників XIX ст. Едуард Мане. Він писав портрети, жанрові композиції, натюрморти, залишив цікаві зразки графіки в малюнках і офортах.
Майстер імпресіонізму Клод Моне працював переважно над пейзажами. Він чудово вмів передати на полотнині і пекуче марево літнього дня, і вологий сніг м’якої французької зими (серії «Копиці сіна» та «Руанський собор»).
Життєрадісне сприйняття світу, притаманне загалом імпресіонізму, особливо чітко проявилося у творчості одного з найбільших представників цього напряму Оґюста Ренуара. У написаних ним портретах тонко встановлено подібність з оригіналом: заворожує живий блиск очей, ніжні відсвіти барвистих тонів на шкірі обличчя. Одне з найвідоміших полотен Ренуара — «Бал у Мулен де ла Ґалетт».
Наприкінці XIX ст. імпресіоністичний стиль охопив також літературу. У ній він не становив окремої школи, як у живописі, однак принципи й засоби імпресіонізму письменники різних країн широко використовували у своїй творчості ознаки імпресіонізму характерні для французьких митців слова П. Верлена, С. Малларме, братів Ґонкурів, пізнього Ґі де Мопассана, М. Пруста; норвезького автора К. Гамсуна; британських митців О. Уайльда, Джозефа Конрада, Р. Л. Стівенсона; австрійських письменників Петера Альтенберґа, Г. Бара, А. Шніцлера.
Поетика імпресіонізму проникає і в українську літературу насамперед це стосується новелістики М. М. Коцюбинського, В. С. Стефаника, Марка Черемшини, частково О. Ю. Кобилянської. Тісний зв’язок з імпресіоністичним живописом засвідчує творчість Михайла Коцюбинського недарма український письменник називав свої новели акварелями, образками, етюдами.
6. Міні-лекція вчителя. Словникова робота (запис до зошитів)
(Під час міні-лекції вчитель залучає учнів до роботи зі словником літературознавчих термінів.)
— Одним із провідних напрямів у мистецтві на межі ХІХ-ХХ ст. стає символізм.
Як літературна течія символізм сформувався у французькій поезії 18701880-х рр. і розвивався до початку ХХ ст. В основу естетичної системи символізму покладено символ як засіб уникнення повсякденності, досягнення ідеальної сутності світу — краси. Слово — це натяк, образ-загадка. Значний вплив на розвиток естетичної концепції символізму мав німецький романтизм, а також ідеї німців А. Шопенгауера та Ф. Ніцше й росіянина В. С. Соловйова.
Французькі символісти проголосили існування кількох світів: реального (об’єктивного), духовного (суб’єктивного) та ідеального (світу вічних ідей) на їхню думку, матеріальна природа — то лише оболонка для духовної субстанції, яку має звільнити поет, щоб спрямувати її на пошук вічної Ідеї, Краси та Гармонії.
Французькі символісти започаткували створення таких образів і символів, які навіювали читачам певні настрої, асоціації та аналогії Поети не виголошували своєї думки безпосередньо, нічого не з’ясовували до кінця, не робили висновків і тим більше не повчали. Вони давали змогу читачам самим «домислити й завершити написане».
Символісти вважали поета божеством, оскільки він інтуїтивно відчуває шлях до істини. А інтуїція ототожнювалася з містичним прозрінням, адже завдяки їй поет пізнає правду, за словами М. Метерлінка, «таємничішу і глибшу, ніж правда матеріальна».
Поринаючи у світ духовних переживань особистості й шукаючи «вічну істину», символісти використовували такі художні засоби, як складний метафоризм, інакомовлення, натяки, символіку, мелодійність, багатозначність слів, абстрагованість образів тощо саме цим можна пояснити високий ступінь умовності символістських творів.
Символізм (від латин. знак) — одна з течій модернізму, у якій замість художнього образу, що відтворює певне явище, використовують художній символ, що є знаком мінливого «життя душі» й пошуком «вічної істини».
Ці засади яскраво відображені в поезії С. Малларме «Лебідь».
7. Декламування поетичних творів
(Учитель декламує вірш С. Малларме «Лебідь» у перекладі М. І. Терещенка.)
8. Евристична бесіда
· Яке враження справив на вас цей твір?
· Які ознаки символізму (модернізму) ви в ньому помітили? (Лебідь — ідеал, символ краси; нездійсненність його мрій та прагнень; самотність; забуття уві сні.)
9. Слово вчителя
— У поетиці символ визначають як багатозначний предметний або словесний образ, який об’єднує різні плани зображеної митцем дійсності на основі їхньої чуттєвої спільності, певної однорідності символ у мистецтві як багатозначний тип ціннісних відносин стає рівнозначним своєму призначенню, якщо в ньому втілено високий дух і талант художника. Гора Фудзі в Японії — символ краси, овіяний легендами, поезією, мінливістю сприймання краєвидів. Цій темі Кацусіки Хокусай присвятив цілу серію картин, назвавши її «36 краєвидів Фудзі». Це також символ однієї з вершин японського мистецтва.
Найвидатніші представники символізму: П. Верлен, А. Рембо, С. Малларме (Франція); Е. Верхарн (Е. Вергарен), М. Метерлінк (Бельгія); С. Ґеорґе (Німеччина); Р.-М. Рільке (Австрія); В. Я. Брюсов, О. О. Блок, Андрій Бєлий (Росія); М. К. Вороний, Олександр Олесь, П. Г. Тичина (Україна).
V. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ
1. Складання опорного конспекту (запис до зошитів)
· Складіть опорний конспект уроку.
2. Постановка та розв'язання проблемного питання
· Поясніть заклик П. Верлена до поетів: «Жодних кольорів: нічого, крім нюансів!».
VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
Для всіх: за підручником опрацювати інформацію про літературу зламу століть, декаданс і символізм.
Випереджальне (індивідуальне): підготувати повідомленням про літературну групу французьких поетів «Парнас», вивчити напам’ять вірші П. Верлена «Поетичне мистецтво», «так тихо серце плаче».