Філософський сенс казки “Крихітка Цахес, на прізвисько Циннобер”. Значення творчості Е. Т. А. Гофмана - Німеччина - ПРОЗА Й ПОЕЗІЯ ПІЗНЬОГО РОМАНТИЗМУ Й ПЕРЕХОДУ ДО РЕАЛІЗМУ ХІХ СТ.

Філософський сенс казки “Крихітка Цахес, на прізвисько Циннобер”. Значення творчості Е. Т. А. Гофмана - Німеччина - ПРОЗА Й ПОЕЗІЯ ПІЗНЬОГО РОМАНТИЗМУ Й ПЕРЕХОДУ ДО РЕАЛІЗМУ ХІХ СТ.

Усі уроки зарубіжної літератури 10 клас I семестр - Профільний рівень + рівень стандарту - 2018

Мета — формувати компетентності: предметні (знання особливостей творчості Е. Т. А. Гофмана, філософського сенсу казки “Крихітка Цахес...”; критичне мислення; мовлення; естетичний смак); ключові (уміння вчитися: здатність критично осмислювати інформацію; аналітичні здібності; комунікативну: уміння працювати в групі; толерантне ставлення до думок та почуттів оточуючих; інформаційну: навички визначення ролі деталі в тексті, ефективної роботи з книгою; загальнокультурну: гуманістичний світогляд; читацьку активність).

Тип уроку: урок опанування нових знань і формування на їхній основі вмінь та навичок.

Міжпредметні зв'язки: інформатика.

Обладнання: портрет Е. Т. А. Гофмана, видання його творів, ілюстрації до них.

ПЕРЕБІГ УРОКУ

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

ІІ. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Учитель. Австрійський письменник початку XX ст. Стефан Цвейґ надзвичайно влучно схарактеризував складові дивовижного й неповторного художнього світу Е. Т. А. Гофмана: “Неземний світ, зітканий із чар та мрій, заселений фантастичними образами,— ось світ Е. Т. А. Гофмана. Часом він добрий і світлий, як солодка мрія, а часом автор посеред своїх мрій раптово згадує про себе та власну невтішну долю — тоді він стає дошкульним і злим, спотворює людей до краю, обертаючи їх на карикатурних чудовиськ, з навіженою втіхою прибиваючи портрети своїх “покровителів”, що пригнічують його і дошкуляють йому, до стіни своєї зневаги... Хто витримав столітній іспит, той витримав його на віки, а тому Е. Т. А. Гофман належить — про що цей нещасний, розіп’ятий на хресті земної прозаїчності та вульгарності, навіть не здогадувався — до вічної гільдії поетів і романтиків, які вигадали для життя, що їм дошкуляло, найоригінальнішу помсту, а саме: створювали життєві образи, повніші й колоритніші за ті, які створює наша дійсність”. Творчість Гофмана надзвичайно самобутня й оригінальна. Не лише в німецькій, а й у всій європейській літературі жодного схожого на нього письменника не було. Тож сьогодні пропоную додати останні штрихи до літературного портрета письменника.

ІІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

Перевірка домашнього завдання

· Домашні групи, презентуйте результати своєї роботи.

Очікувані відповіді

1-ша група. Цікаві факти із життя Е. Т. А. Гофмана

— Народився Гофман 24 січня 1776 року в Кеніґсберзі. Сфера інтересів цієї талановитої людини не обмежувалася письменництвом. Він був юристом, літератором, музикантом та живописцем. Але таланти не принесли йому статків: помер Гофман у злиднях.

У 12 років він уже грав на органі, скрипці, гітарі й арфі. Створив першу в історії романтичну оперу “Ундіна”.

До 18 років Ернст Гофман жив із дядьком. Його батьки розлучилися, коли йому виповнилося 3 роки, а згодом померли. Тоді Ернста забрав до себе дядько Отто Дерфер: їх об’єднувала тільки любов до музики.

Гофман уважав, що його переслідували невдачі: спочатку нещастя з батьками, потім ненависна юридична робота... Уперше закохався у заміжню жінку з п’ятьма дітьми. Далі — гірше. Під час штурму Варшави французами було вбито його єдину дочку Теодору, дружину сильно поранено в голову, а сам Ернст довго страждав на нервову гарячку. Майже все життя він бідував. Дійсно, щасливим та безтурботним його життя назвати не можна. Невдачі та критика на літературному фронті спричинили його пияцтво.

Ернст Гофман — перший музичний критик Німеччини, рецензії та статті якого друкували в журналах та газетах, зокрема на музичні твори Л. ван Бетховена. Як фанат Моцарта він змінив одне зі своїх імен на Амадей і переїхав до Варшави. Там він створив власний оркестр і став його диригентом.

За свідченням сучасників Гофмана, він говорив швидко, немов строчив із кулемета, і так само швидко замовкав; він дивував.

У підлітковому віці майбутній письменник був доволі розбишакуватим і винахідливим. Неподалік будинку Дерферів знаходився жіночий пансіон. Зачарований однією з його вихованок, Ернст із товаришем почали копати підземний хід до пансіону, і той був уже наполовину готовий, коли про це дізнався дядько Отто. лаз засипали, а Ернст вирішив потрапити на територію пансіону в інший спосіб і змайстрував повітряну кулю, використавши для цього кошик з-під бургундського вина. Прикрашена прапорцями повітряна куля перелетіла огорожу, але раптово вибухнула просто над подвір’ям пансіону, і Ернст із товаришем ледве встигли накивати п’ятами з місця злочину.

За сімейною традицією, Гофман вступив до юридичного факультету Кеніґсберзького університету. Справжньою знаменитістю цього вищого навчального закладу був професор філософії Іммануїл Кант — учений загальносвітового значення. Утім Гофман майже не відвідував його лекцій, чесно зізнавшись товаришам, що нічого в них не розуміє. Зате Гофман майстерно пародіював Канта, особливо те, як професор поводився в їдальні. Пізніше в деяких своїх творах Гофман з іронією змалював Канта в амплуа дивакуватого, далекого від реального життя вченого-ідеаліста.

Перебуваючи в Познані, Гофман захопився мистецтвом карикатури. На одному з балів-маскарадів жваві молоді люди пропонували учасникам маскараду дотепні малюнки. На одній з карикатур двоє молодих поляків, відомих розбишак і гульвіс, наввипередки, як на перегонах, мчали до кінцевої мети — в’язниці. Був малюнок, де двоє офіцерів, які не мали коштів найняти екіпаж, але бажали з шиком з’явитися на балу, найняли інваліда, і він тягнув їх на плечах у кошику, і т. ін. І хоча вибухи сміху свідчили про те, що адресатів карикатур легко впізнати, а самі малюнки подобалися, роботу в Познані Гофман таки втратив.

Найперше місце в житті Гофмана посідала музика. Навіть 1813 р., коли він уже створив кілька прекрасних новел, митець писав одному з друзів про намір видати першу збірку новел анонімно, оскільки “його ім’я має залишитись у пам’яті нащадків винятково як ім’я композитора”. Навіть доньку він назвав Цецилією на честь мудрої Цецилії, яка прийняла мученицьку смерть і яку з XIV ст. уважають святою — покровителькою музики.

2-га група. Прихід Е. Т. А. Гофмана в літературу

— Бажання стати письменником виникло у Гофмана не одразу, адже перші кроки у своїй творчій біографії він зробив як музикант і саме з музикою мав намір пов’язати своє майбутнє. Гофман писав: “Відтоді, коли я почав писати музику, я навчився забувати всі свої повсякденні клопоти, увесь світ. Це тому, що світ, який виникає з тисячі звуків у моїй кімнаті, під моїми пальцями, не сумісний ні з чим, що перебуває за його межами”. Гофман — автор численних музичних творів різноманітних жанрів, зокрема й трьох опер, одна з яких — “Ундіна” — стала першою німецькою романтичною оперою. Як музичного критика Гофмана цінували за надзвичайно глибокі та вдумливі спостереження найвідоміші композитори Європи. Не менш цікавим був і доробок Гофмана-живописця: чудові театральні декорації, ілюстрації до літературних творів, портрети, а також дотепні карикатури.

До літератури Гофман звернувся в досить зрілому віці: у 30 років він пише свою першу новелу “Кавалер Ґлюк” (опубліковано 1809 р.), а в 38-річному віці видає тритомну збірку новел і повістей “Фантазії в манері Калло...” (1814). “Мене повністю захопила література,— писав Гофман,— немовби у самому собі я відкрив казкове царство, яке, виходячи з глибин мого єства, матеріалізувалося в образи і захищало мене від натиску зовнішнього світу”.

Усі казки Гофмана мають автобіографічний характер. Особливо ця тенденція помітна у творі “Життєва філософія кота Мурра...” укупі з фрагментами біографії капельмейстера Йоганнеса Крейслера, що випадково збереглися у макулатурних аркушах.

Лише 8 років тривала літературна творчість Гофмана, але за цей період він написав напрочуд багато: новели, казки, повісті, два романи та чимало літературно-критичних статей.

3-тя група. Естетичні принципи Гофмана

— Творчість Гофмана належить до пізнього етапу німецького романтизму. як і у творах інших німецьких романтиків, у творах Гофмана домінує елемент казковості, чудодійності, але особливого штибу. Назвавши свою першу збірку новел “Фантазіями в манері Калло...”, Гофман у вступі до 1-го тому пояснив, що свідомо орієнтувався на творчу манеру французького барокового живописця першої третини XVII ст. Жака Калло, у творах якого реальність і фантастику поєднано так, що картини життя під його пером поставали водночас як “щось дивно знайоме і водночас чуже”. Як приклад Гофман наводив зразок одного з малюнків Калло, на якому ніс у чорта переростав у рушницю, націлену на праведника. Гофман мав на увазі таке зображення дійсності, де елементи реальності подаються не у формі самого життя, а за допомогою так званого гротескного образу, тобто образу, у якому свідомо порушено норми життєвої правдоподібності, протиставлено реальне й нереальне, застосовано фантастичне перебільшення. Саме така художня манера притаманна творчості Гофмана, який започаткував у німецькій романтичній літературі окрему — гротескно-фантастичну, або гофманівську,— течію.

4-та група. Провідні теми творчості Гофмана

— Творчість Гофмана зазвичай поділяють на три періоди.

Перший період (1808-1814) — написання творів, які ввійшли

до збірки “Фантазії в манері Калло...”. Саме в цей час формується манера Гофмана, визначаються принципи і провідні тематичні лінії його творчості. Уже на початку своєї літературної діяльності Гофман чітко поділив своїх персонажів на дві групи — філістерів та ентузіастів.

У другий період (1815-1817) конфлікт між героєм-ентузіастом та його філістерським оточенням набуває ознак дедалі більшого трагізму, а в роздвоєній свідомості самого героя-романтика домінує вже не світлий, а темний, “нічний” бік його хворобливої уяви. життєву реальність у творах цього періоду автор осмислює не просто як самовдоволене обивательське середовище, а як цілком ворожу людині руйнівну силу, утілену в образах містичної демонічної стихії або деспотичної суспільної влади, що втручається в долю людини, пригнічує і спустошує її душу, призводить до відчуження та знеособлення людського “я”, до втрати людиною віри у вищі духовні ідеали.

В останній період творчості Гофмана (1818-1822) окреслені ним раніше теми поглиблюються й розширюються в напрямку загострення авторського інтересу до соціально-психологічних аспектів суспільного життя й людської особистості.

Глибина соціального та психологічного аналізу дійсності в останніх творах Гофмана готувала ґрунт для утвердження в німецькій літературі художніх принципів нового — реалістичного — мистецтва.

IV. РОБОТА НАД ТЕМОЮ УРОКУ

1. Розповідь учителя

— Повість-казка Гофмана “Крихітка Цахес, на прізвисько Циннобер”, поєднуючи два світи — казковий і реальний, розкриває багато глибоких філософських тем. це й боротьба добра зі злом, і проблема людини й природи, тема кохання і буденності. Казка — фантастична картина світу, та в ній є алегорія, що допомагає зрозуміти цей світ. Що таке добро? Здається, зрозуміло — це коли комусь зробили добре. Але в казці добра фея робить добро нікчемному й огидному Цахесові Цинноберу, просто жаліючи його каліцтво та його нещасну матір. Та чи оцінив добро Цахес? Адже фея сподівалася, що він почує її: “Ти не той, за кого тебе вважають, тож намагайся зрівнятися з людиною, на чиїх крилах ти, безкрила каліко, підносишся!”.

Та Циннобер був з тих, хто все приймав як належне, не обтяжуючи себе ані зусиллями, щоб стати розумнішим, добрішим, вихованішим, ані докорами сумління. Більше того, він сіяв довкола себе невіру в добро, розчарування. Він робив нещасними людей, які своєю працею й талантом довели, що мають право на повагу, щастя, славу. Отже, добро, зроблене негідній людині, породжує зло.

А невігластво сіє зло тим більше, чим вище піднеслася людина, яка безапеляційно судить про все. Таким невігласом у казці є не тільки Циннобер, а й Мош Терпін — професор, що, посівши посаду генерал-директора всіх природничих справ у державі, “цензурує та ревізує сонячні й місячні затемнення”. Отже, зовсім не зовнішність і не посада роблять людину освіченою, доброю, порядною.

Навіть фея наприкінці говорить до Цахеса: “Бідний Цахес! Пасинку природи! Я бажала тобі добра! Можливо, я помилялася, думаючи, що чудесний зовнішній хист, яким я тебе обдарувала, осяє благотворним променем твою душу...”.

У казці своя філософія, зовсім не казкова. Філософський смисл твору саме в тому, аби попередити людей: ніхто, окрім вас самих, не зробить вас розумними, добрими, освіченими. Для цього слід докладати зусиль, працювати, тому що те, що не зароблено,— нетривке, ненадійне: воно чуже.

2. Складання опорного конспекту (запис до зошитів)

· Складіть опорний конспект уроку за здобутою інформацією.

V. УЗАГАЛЬНЕННЯ Й СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ЗДОБУТИХ ЗНАНЬ

1. Інтерактивний прийом “ланцюжок”

· За ланцюжком підбийте підсумки вивченого.

Примітка. “ланцюжок” — спосіб залучити до роботи максимальну кількість учнів. Учні ставлять запитання одне одному по черзі; той, хто відповідає, формулює запитання наступному (того, хто відповідатиме, визначає сам або це робить учитель); обраний учень підводиться, і всі охочі ставлять йому запитання за темою.

2. Завершальне слово вчителя

— Творчість Гофмана належить до третього етапу німецького романтизму, що збігається з періодом Реставрації, і є її найповнішим та найхарактернішим виявом. За ідейно-естетичними засадамий провідними тенденціями вона істотно відрізняється як від єнського, так і від гейдельберзького романтизму і значною мірою є якісно новим утворенням німецької романтичної літератури. Ще за життя Гофман здобув визнання як на батьківщині, так і за її межами. Власне, він був єдиним німецьким письменником- романтиком, популярним у всій Європі; його творчість значно вплинула на літературу інших країн, стала важливим чинником європейського літературного процесу.

VІ. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ. РЕФЛЕКСІЯ

Інтерактивний прийом “Одне слово”

· Завершіть речення одним словом: “Гофман — це...”.

VІІ. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Прочитати “Золотий горнець” Е. Т. А. Гофмана.