Роман як жанр літератури, його формування і провідні ознаки. Різновиди роману XIX ст., національна своєрідність. Творчий шлях Стендаля, його внесок у скарбницю психологічної прози ХІХ ст. Роман “Червоне і чорне”: історія написання - Франція - РОМАН ХІХ СТ.

Мета — формувати компетентності: предметні (знання про роман як жанр літератури, його провідні ознаки й різновиди; знання життя та творчості Стендаля; критичне мислення; мовлення; естетичний смак); ключові (уміння вчитися: прагнення нових знань; комунікативну: уміння працювати в групі; інформаційну: уміння знаходити потрібну інформацію, опрацьовувати та презентувати її; загальнокультурну: прагнення збагатити свій світогляд; читацьку активність).

Тип уроку: урок опанування нових знань і формування на їхній основі вмінь та навичок.

Основні терміни й поняття: роман, соціально-психологічний роман.

Міжпредметні зв'язки: всесвітня історія, інформатика.

Обладнання: портрет Стендаля, видання його творів, ілюстрації до них.

ПЕРЕБІГ УРОКУ

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

1. Аналіз контрольної роботи

2. Бліцопитування

· Дайте визначення роману як жанру літератури.

· Які види романів ви знаєте? Наведіть приклади.

· Чим роман відрізняється від інших жанрів літератури?

ІІІ. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Учитель. Сьогодні ми продовжимо вивчати роман як літературний жанр та познайомимося з життям і творчістю видатного французького письменника. Свої твори він підписував “Стендаль”. Біографія цього письменника, як і його твори, цікавить багатьох, однак далеко не всі знають, що справжнє його ім’я — Марі-Анрі Бейль. Письменник намагався часом привласнити дворянський титул, підписуючись як “Анрі де Бейль”. Імовірно, саме так зробив би і Жульєн Сорель, знаменитий герой його роману.

IV. РОБОТА НАД ТЕМОЮ УРОКУ

1. Лекція вчителя. Теорія літератури (запис до зошитів)

· Стисло занотуйте до зошитів визначення термінів.

Роман (фр. roman — романський) — літературний жанр, найпоширеніший у XVIII-XX ст.; великий за обсягом, складний за будовою епічний твір, у якому широко охоплено життєві події, докладно розкрито історію формування характерів багатьох персонажів.

Як літературознавчий термін слово роман уперше застосував у XVI ст. англійський літературознавець Джордж Патенхем у праці “Мистецтво англійської поезії” (1589). Спочатку романомназивали будь-які віршові твори, написані романською, а не латиною. Згодом так почали називати прозові твори зі специфічною тематикою — любовною (у XVII ст. французький дослідник П’єр Даніель Юе назвав їх історіями “для задоволення та повчання”).

Головними структурними елементами роману є оповідь та відтворюваний нею у просторі й часі уявний світ, населений персонажами, наповнений подіями, уміщеними в сюжет. Крім оповіді (викладу від першої особи) або розповіді (викладу від третьої особи), роману властиві пряма мова персонажів (діалоги, монологи), описи, авторські відступи, а також невласне пряма мова (коли авторський виступ насправді представляє думки персонажа). Залежно від різновиду роману, авторського стилю чи творчої манери письменника співвідношення між ними різняться — від переважання оповіді (розповіді), що є характерним для класичного роману, до переважання опису, діалогу чи монологу (внутрішнього монологу у психологічному романі, опису — у документальному, потоку свідомості — у модерному, колажу з цитат, діалогів та монологів — у постмодерному).

XIX ст.— особливий період у розвитку роману. Його автори — не тільки майстри слова, а вчителі, духовні наставники. З’являються нові сюжетно-композиційні та жанрові різновиди роману, зазнають змін форми типізації. Реалістичні за своєю основою великі епічні твори поступово витісняють романтичні, розквітають жанри історичного й соціально-побутового роману.

Історичний роман — роман, побудований на історичному сюжеті, що відтворює у художній формі якусь добу, певний період історії. У такому романі історичну правду поєднано з правдою художньою, історичний факт — із художнім вимислом, реальних історичних осіб — із вигаданими, вимисел уміщено у межі зображуваної епохи. Для реалістичного роману XIX-XX ст. відповідність історичній правді не виключає звернення до злободенних проблем сучасності. Тому історичний роман має певне ідеологічне призначення. Іноді історична доба — лише тло для змалювання актуальних подій.

Соціально-побутовий роман — основний різновид реалістичного роману, для якого характерна ідеологізація приватного життя, побуту персонажів. Утвердився у XIX ст. Письменники-реалісти, передусім французькі (Стендаль, О. де Бальзак, Ґ. Флобер) та англійські (Ч. Діккенс, В. Теккерей) розширюють сюжетні межі, долучаючи до приватного аспекту зображення сцен та епізодів, що охоплюють життя усього суспільства й доби. Соціально-побутовий роман часто відтворює конфлікт між людиною та суспільством, у такий спосіб намагаючись розв’язати його або констатуючи неможливість цього розв’язання.

Автобіографічний роман — жанровий різновид роману, у якому головним персонажем є сам автор, а події, уміщені у фабулі,— реальні події його життя. Як різновид біографічного роману автобіографічний більш концентровано й послідовно втілює авторські погляди, суб’єктивно трактуючи події та факти життя.

Психологічний роман — різновид роману, у якому відтворено внутрішні переживання особистості, духовну еволюцію, пошуки та внутрішні суперечності героя, які зумовлюють його вчинки та поведінку. Головним об’єктом дослідження у психологічному романі є людина з її неповторним внутрішнім світом. Сформувався у XIX ст. (“Герой нашого часу” М. Ю. Лермонтова; “Пані Боварі” Ґ. Флобера; “Злочин і кара”, “Брати Карамазови”, “Ідіот” Ф. М. Достоєвського та ін.). У реалістичному психологічному романі письменники досліджують уплив соціальних обставин на психологію людини, взаємозв’язок індивідуального та загального. За доби модернізму суспільне не є визначальним, на першому плані — особистість, яка творить свій особливий світ.

Філософський роман — різновид роману, у якому безпосередньо викладено світоглядну або етичну позицію автора. Сформувався в епоху Просвітництва (“Кандід, або Оптимізм” Вольтера, “Жак-фаталіст та його господар” Д. Дідро та ін.), зумовлений потребою в популяризації філософії раціоналізму, осмислення суспільних норм, законів і політичних подій. У ХІХ-ХХ ст. значно поширюються романи соціально-філософський та філософсько-психологічний, де викладено філософські погляди письменника, глобально осмислено історичну епоху у зв’язку з філософією буття особистості (Ф. М. Достоєвський, Л. М. Толстой, Анатоль Франс та ін.).

Наприкінці XIX — у I третині XX ст. остаточно оформилися поліцейський і детективний, а також фантастичний і дамський (“рожевий”) романи.

2. Повідомлення учнів (за випереджальним домашнім завданням)

(Учень (учениця) виступає з оглядом біографи Стендаля)

Стендаль

3. Слово вчителя

— Роман “Червоне і чорне” (1831) — не перший твір Стендаля, який уже відзначився як автор публіцистичних творів з питань мистецтва, музики, історії, а також оповідань, відомої новели “Ваніна Ваніні”, спробував свої сили в драматургії.

Сюжет “Червоного і чорного” заснований на реальній події: убивстві юнаком-простолюдином (гувернером Берте) коханки, матері своїх вихованців. Але цей факт став лише поштовхом для задуму, у якому в описі долі окремої людини синтезовано трагедію століття. У творі є підзаголовок “Xроніка XIX століття” і зазначено час дії: 1827 рік. Такого в літературі ще не було: конкретну реальність сучасної авторові доби скрупульозно відтворено, але не стільки в побутовому плані (звичаї, побут, інтер’єр), скільки в психологічному — як пошук обдарованою молодою людиною свого місця в житті, щастя, крах на цьому шляху через зіткнення з буржуазною дійсністю: суспільство вбиває молодих вихідців із низів, якщо вони намагаються реалізувати свою особистість, виділяються із середовища, що їх оточує.

Епіграфом до першого розділу Стендаль поставив слова Дантона: “Правда, гірка правда”. Правда ця була особливо гіркою тому, що герой роману жульєн Сорель і сам автор “запізнилися народитися”, з’явилися на світ у жорстокі часи, коли “старе вже вмерло, а нове не встигло народитися”. Невипадково письменник неодноразово підкреслює, що провідними кольорами цієї доби стали сірий (мундир чиновника, сутана священика) та чорний (колір загибелі всіх надій). Звідси й різкий контраст “червоного й чорного” в назві: життя та смерть, реакція та революція, повнокровне буття та жалюгідне існування.

V. УЗАГАЛЬНЕННЯ Й СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ЗДОБУТИХ ЗНАНЬ

Складання опорного конспекту (запис до зошитів)

· Складіть опорний конспект уроку за здобутою інформацією.

VІ. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ. РЕФЛЕКСІЯ

1. Інтерактивний прийом “Ґронування” (запис до зошитів)

· За принципом ґронування складіть схему до постаті Стендаля.

2. Усне словесне малювання

· Яким ви уявляєте Стендаля?

3. Інтерактивний прийом “Запитання авторові”

· Про що б ви запитали Стендаля, якби мали нагоду поговорити з ним?

VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Прочитати роман “Червоне і чорне” Стендаля, підготувати запитання для однокласників за змістом твору (за методикою взаємозапитань).