Місце Ґюстава Флобера в історії європейської літератури. Роман Ґ. Флобера “Пані Боварі” - Франція (продовження) - РОМАН ХІХ СТ. (ПРОДОВЖЕННЯ)

Мета — формувати компетентності: предметні (знання особливостей перебігу літературного процесу ХІХ ст., життя та творчості Ґ. Флобера, історії написання роману “Пані Боварі”; розуміння значення творчості Ґ. Флобера для розвитку романістики; аналітичне мислення; культуру мовлення; естетичний смак); ключові (уміння вчитися: навички самостійної роботи; прагнення нових знань; комунікативну: навички спілкування в колективі; толерантне ставлення до думок і почуттів оточуючих; інформаційну: уміння знаходити потрібну інформацію та презентувати її; загальнокультурну: прагнення збагатити свій світогляд).

Тип уроку: урок опанування нових знань і формування на їхній основі вмінь та навичок.

Міжпредметні зв'язки: всесвітня історія, українська література, українська художня культура (мистецтво).

Основні терміни й поняття: романтизм, реалізм, роман.

Обладнання: портрет Ґ. Флобера, тексти роману “Пані Боварі”, ілюстрації до нього.¹

ПЕРЕБІГ УРОКУ

I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

Евристична бесіда

· Що таке реалізм?

· Назвіть особливості реалізму.

· Якими характеристиками наділені зазвичай герої реалістичних творів?

· Назвіть відомих вам письменників-реалістів.

· Чи належить творчість Стендаля до реалістичної літератури?

· Що ви знаєте про роман як жанр літератури?

ІІІ. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Учитель. Друга половина XIX ст. у французькій літературі позначена розвитком реалізму, для якого характерний інтерес до людини, сформованої суспільними умовами. Письменників цікавило, у який спосіб оточення, суспільство впливають на людину, формуючи її погляди та переконання. Не стояв осторонь цього процесу й Ґюстав Флобер — французький письменник, один із творців сучасного роману, автор відомих романів “Пані Боварі” й “Саламбо”. Флобер значною мірою сприяв розвитку французької літератури, уплинувши на становлення таких талановитих авторів, як Ґі де Мопассан.

IV. РОБОТА НАД ТЕМОЮ УРОКУ

1. Вступне слово вчителя

— Ґюстав Флобер — видатний французький письменник, майстер тонкого психологічного аналізу. Його творчість — це своєрідний місток, який поєднав бальзаківсько-стендалівський етап розвитку реалізму I половини XIX ст. із періодом натуралізму, представленим у II половині цього століття школою Еміля Золя. У дитинстві Ґюстав дивував оточуючих раннім духовним розвитком і зрілістю міркувань про світ. У 12 років він так висловив своє обурення руанськими буржуа, що готувалися до зустрічі короля у своєму місті: “Які ж дурні люди, яка обмежена юрба! Метушитися навколо короля, витрачати триста тисяч франків на урочини, запрошувати з Парижа 25 тисяч музикантів, клопотатися! Заради кого? Заради якогось короля?.. Ах!!! Які ж люди дурні!”. Життя та творчість письменника були протестом проти світу буржуа, які, за його влучним визначенням, жили, “затиснувши серце між власною крамничкою і власним травленням”.

Ґюстав Флобер

2. Повідомлення учнів² (за випереджальним домашнім завданням)

(Виступ учня (учениці) за потреби доповнює вчитель.)

— Народився Ґюстав Флобер 12 грудня 1821 р. у Руані, у родині хірурга, головного лікаря міської лікарні. У цьому місті минули дитинство та юність майбутнього письменника, що припали на розквіт романтизму.

Одинадцятирічним Ґюстав уже намагався писати (вірш “Мати” й чимало п’єс), редагував журнал Королівського колежу, де навчався. У 14 років захопився В. Шекспіром і написав “Портрет лорда Байрона”. Пізніше звертався до всіх жанрів, типових для романтизму. У 15-17-річному віці він став автором нарисів “Чума у Флоренсії”, “Танок мерців”. У 18 років склав велику байронічну драматичну містерію “Смар”, до якої ввів образи Диявола та Смерті.

Флобер навчався в руанському ліцеї, який закінчив 1840 р., успішно склавши іспити на бакалавра. Вирушив до Парижа, де вступив на юридичний факультет Сорбонни, але незабаром сильнозанедужав (на хворобу нервової системи, що нагадує епілепсію та вимагає зменшення рухової активності), через що полишив навчання. Після смерті батька 1846 р. Ґюстав був змушений піклуватися про матір, тому повернувся до невеликого маєтку поблизу Руана — до Круассе. Тут він залишався до кінця своїх днів, вирушаючи лише до Парижа, щоб зустрічатися з приятелями Теофілем Ґотьє, Ґі де Мопассаном, Емілем Золя, Іваном Тургенєвим та ін. Флобер вів усамітнений спосіб життя, виїжджаючи з Круассе надовго лише двічі, в обох мандрівках його супроводжував кращий друг Максим Дюка.

Нетривалі подорожі (до Корсики, Іспанії, Греції, Єгипту, Малої Азії) збагачували митця враженнями для написання творів: працюючи над романом “Саламбо”, Флобер відвідав міста давнього Карфагена, Алжир та Туніс.

1846 року Флобер у Парижі познайомився з поетесою Луїзою Колле, старшою за нього на 13 років. Луїза стала для митця єдиним справжнім коханням. За поетесою Колле упадали Альфред де Мюссе, Олександр Дюма-батько, Альфред де Віньї, проте саме Флобера вона обрала поміж усіх знаменитих залицяльників: він допомагав коханій порадами, редагував її вірші та п’єси.

1856 року вийшов друком твір, що став шедевром світової літератури й новим етапом у розвитку роману, — “Пані Боварі. Провінційні звичаї”. роман було опубліковано на сторінках журналу LaRevue de Paris (“Паризький огляд”) із редакторськими купюрами, проте навіть це не врятувало автора від обвинувачення в аморальності та притягнення до суду. Після виправдувального вироку роман вийшов друком без купюр окремим виданням (1857).

Останні 10 років життя Флобера виявилися нещасливими: хвороба позбавляла його сил та оптимізму, маєток окупувала під час франко-прусської війни ворожа армія, померли його мати й добрий друг Буйє, перервалася дружба з Максимом Дюка. До того ж митець зазнав матеріальної скрути, тому що левову частку майна пожертвував менш забезпеченим родичам, а видання книг не приносило значних прибутків: критики не шанували його творів. Однак цілком самотнім Флобер не був: він дружив із Жорж Санд, опікувався Ґі де Мопассаном як наставник, натомість ним опікувалася племінниця. Зрештою організм письменника виснажився: Ґюстав Флобер помер 8 травня 1880 р. від інсульту, сидячи в своєму кабінеті над рукописом чергового роману.

3. Теорія літератури (запис до зошитів)

Естетичні погляди та здобутки Ґюстава Флобера

■ Винайшов нові прийоми зображення дійсності й моральної сутності тогочасного суспільства.

■ У творчості керувався засадами реалізму, хоча й не вважав себе письменником-реалістом.

■ Поєднав трагічний і комічний плани, із глибоким психологізмом створив переконливу картину бездуховності суспільства, панування суцільних вульгарності й повсякденності.

■ Дійшов висновку, що в житті немає й не може бути нічого прекрасного: здолати сірість неможливо ані за допомогою мрій, ані за допомогою кохання.

■ Цінував форму (безособистісний принцип творення).

■ Викривав вульгарне й пересічне у буржуазному суспільстві.

■ Уважав, що у його світі щасливий той, хто не має ані моральних принципів, ані високих поривань.

■ часто не зображував на сторінках своїх романів жодного позитивного героя (“Пані Боварі”), отже, не нав’язував читачеві можливого шляху розв’язання конфлікту.

■ Створив так звану об’єктивну манеру оповіді в реалістичній літературі.

■ Не поділяв об’єкти художнього зображення на “вищі” й “нижчі”, уважаючи, що найвульгарніший матеріал під пером талановитого митця випромінює красу, адже естетичний ідеал у мистецтвіне має нічого спільного з етичним ідеалом.

Новаторство Ґюстава Флобера

■ Утілив у романах принцип безособовості літератури, тобто відсутності автора у творі (прямого авторського мовлення, безпосереднього розкриття авторської позиції).

■ Уважав, що автор не має оцінювати події та поділяти героїв на “позитивних” і “негативних”.

4. Розповідь учителя (запис до зошитів)

— Працюючи над романом “Пані Боварі”, Флобер розробив об’єктивний стиль, який французькі письменники II половини XIX ст. сприйняли з деякими видозмінами. Об'єктивний стиль — це зображення персонажів, за якого автор безпосередньо не висловлює свого ставлення до них, а намагається розкрити логіку їхніх характерів; не оцінює переживань героїв, мотивів їхніх учинків, а дає змогу читачеві відчути душевний стан героя та його переживання, змальовуючи дійсність.

Критики одностайно визнали роман Флобера “Пані Боварі” шедевром, одним із найвищих досягнень реалізму в літературі. Персонажі й середовище у творі прозаїчніші, ніж у Стендаля й Бальзака. Твір цілком виправдав свій підзаголовок — “Провінційні звичаї”.

Сюжет роману запозичено з життя: Флобер змалював драму в родині лікаря Деламара з околиць Руана, який після смерті першої дружини запропонував руку й серце чарівній дочці сусіда- селянина. Красуня виявилася дівчиною амбітною, з неабиякими запитами. чоловік їй незабаром набрид, і вона завела коханців. Витративши значну суму грошей на вбрання та прикраси, вона багато заборгувала, через що позбавила себе життя, випивши отруту. Пізніше вкоротив собі віку й чоловік. Митець майже не змінив реальної історії, створюючи роман “Пані Боварі”.

Давався роман авторові тяжко: Ґюстав Флобер писав його впродовж 5 років, зрештою між 1 жовтня та 15 грудня 1856 р. твір вийшов друком. Працюючи над книгою, письменник відмовився від усіх принад життя, зачинився у своєму маєтку, день і ніч ламав пера та шматував папір, переписуючи майбутній роман. Прозаїк сумлінно змальовував розвиток почуттів Емми й решти персонажів, уплив на них оточення й середовища. ретельно розробляв романіст місце дії: ми неначе на власні очі бачимо сільські краєвиди й вулиці руана, інтер’єри аптеки, осель місцевих мешканців. Флобер навіть вивчав медичні праці з описами отруєння, перед тим як створити відповідну сцену у творі. Коли більшу частину роману було написано, автор улаштував читання твору перед друзями-літераторами, які одностайно порадили припинити роботу над книгою. “Сюжет тебе згубить”,— заявили вони, маючи для цього серйозні підстави. Проте Флобер уважав, що немає сюжетів гарних і поганих, цікавих і нецікавих: усе залежить від їхнього розробляння, від глибини проникнення в зображуване, від майстерності художнього втілення.

У романі “Пані Боварі” Ґюстав Флобер із надзвичайною силою та драматизмом розкриває конфлікт між мрією й реальністю, з якими зрештою доводиться зіткнутися всім. Як уже згадано, 1856 р. роман вийшов друком у журналі “Паризький огляд”, а за рік — окремою книжкою. Автора, редактора часопису та видавця звинуватили в порушенні релігійної моралі й добрих звичаїв та притягли до суду. Із 29 січня до 7 лютого 1857 р. тривав судовий процес. Стараннями адвоката Жуля Сенара, якому Флобер присвятив цей роман, звинувачення було спростовано. Згодом письменник згадував: “Процес цей створив мені неабияку рекламу”.

За жанровими ознаками твір “Пані Боварі” наближений до соціально-психологічного роману. Перед читачем постає світ обивателів, людей обмежених, самовдоволених, вульгарних. Автор змалював повний набір типів, характерних для тієї доби й місця: лікаря, аптекаря, крамаря, нотаріуса, власницю сільського готелю, священика, фермера та ін. їхнє життя сповнене дріб’язкових справ, інтересів й турбот, позбавлене будь-яких проявів духовності. Це середовище автор представив нечисленними, але майстерно дібраними постатями, які разом утілюють завершену побутову картину провінції.

Дія роману “Пані Боварі” відбувається у вигаданих типових містечках, з яких детально описано тільки одне — Йонвіль.

Твір “Пані Боварі” посідає 46-ту позицію у Рейтингу 100 найкращих книг усіх часів за версією журналу Newsweek.

V. УЗАГАЛЬНЕННЯ Й СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ЗДОБУТИХ ЗНАНЬ

1. Узагальнення вчителя

— Українською роман Ґ. Флобера “Пані Боварі” вперше переклав Микола Олексійович Лукаш 1955 р. У його перекладі твір мав різні назви й підзаголовки: “Мадам Боварі” (1955), “Мадам Боварі. Побут провінції” (1961), “Пані Боварі” (1987, у складі 2-томного видання творів Флобера). 2002-го та 2005 рр. роман “Пані Боварі” вийшов друком в одній книжці із “Простою душею” Ґ. Флобера із зазначенням: “Переклад з французької Миколи Лукаша та Михайла Гайдая” (не плутайте перекладача Михайла Михайловича Гайдая з композитором Михайлом Петровичем Гайдаєм).

2007 року The Top Ten (визначник 10 найкращих представників у певній категорії) оприлюднив результати опитування щодо довершеності літературних творів, за яким твір “Пані Боварі” було визнано другим із-поміж творів сучасності (після роману Льва Миколайовича Толстого “Анна Кареніна”).

2. Інтерактивний прийом “Ґронування” (запис до зошитів)

· За принципом ґронування складіть схему до постаті Ґюстава Флобера.

3. Складання опорного конспекту (запис до зошитів)

· Складіть опорний конспект уроку за здобутою інформацією.

VI. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ. РЕФЛЕКСІЯ

1. Інтерактивний прийом “Незавершене речення”

· Завершіть речення: “Сьогодні мене вразило...”.

2. Усне словесне малювання

· Яким ви уявляєте письменника?

3. Інтерактивний прийом “запитання авторові”

· Про що б ви запитали Ґюстава Флобера, якби мали нагоду поговорити з ним? Чому у вас виникли такі запитання?

VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Для всіх: опрацювати матеріал уроку за підручником та опорним конспектом, прочитати роман Ґ. Флобера “Пані Боварі”.

Для охочих: переглянути екранізацію “Пані Боварі” (2014; Німеччина, Бельгія, США; реж. С. Бартез).

______________­______________­__

¹ Тут і далі: підручники та словники (літературознавчих термінів, тлумачні, етимологічні та ін.) є невід’ємною складовою уроку літератури; доречним також є демонстрування мультимедійної презентації (за наявності медіазасобів); проте ми не зазначатимемо їх щоразу в обладнанні уроку.

² Тут і далі: за можливості — мультимедійна презентація.