Драматургія помежів’я ХІХ-ХХ ст. (загальний огляд). Сутність кардинальних змін у драматургії, ідейних та естетичних шукань представників “нової драми” - ДРАМАТУРГІЯ КІНЦЯ ХІХ - ПОЧАТКУ ХХ СТ.

Драматургія помежів’я ХІХ-ХХ ст. (загальний огляд). Сутність кардинальних змін у драматургії, ідейних та естетичних шукань представників “нової драми” - ДРАМАТУРГІЯ КІНЦЯ ХІХ - ПОЧАТКУ ХХ СТ.

Усі уроки зарубіжної літератури 10 клас II семестр - Профільний рівень + рівень стандарту - 2018

Мета — формувати компетентності: предметні (знання тенденцій розвитку драматургії помежів'я ХІХ-ХХ ст., найважливіших здобутків драматургів цієї доби; навички сприймання інформації на слух; уміння виокремлювати головне; уміння оцінювати літературні явища; культуру мовлення; критичне мислення; любов до мистецтва; естетичний смак); ключові (уміння вчитися: навички самостійної роботи; прагнення нових знань; комунікативну: навички роботи в групі й колективі; толерантне ставлення до думок і почуттів оточуючих; інформаційну: уміння знаходити потрібну інформацію та презентувати її; загальнокультурну: прагнення літературної освіченості; зацікавленість спадщиною європейського театру; читацькі інтереси; найкращі моральні якості особистості).

Тип уроку: урок опанування нових знань і формування на їхній основі вмінь та навичок.

Міжпредметні зв'язки: всесвітня історія, українська література.

Основні терміни й поняття: “нова драма”, “драма ідей”, “драма-дискусія”, символістська драма, лірико-психологічна драма.

Обладнання: портрети драматургів (Г. Ібсена, Дж. Б. Шоу, А. П. Чехова та ін.), видання їхніх творів, ілюстрації до них.

Земля — це величезний театр, у якому ту саму трагедію грають під різними назвами.

Вольтер

ПЕРЕБІГ УРОКУ

I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

1. Аналіз контрольної роботи

2. Евристична бесіда

· Які твори ми називаємо драматургічними?

· Визначте їхні особливості.

· Чим різняться драматургічні й епічні твори?

· Назвіть відомі вам жанри драматургії, видатних драматургів та їхні твори.

ІІІ. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Учитель. Сьогодні драматичний театр — це місце, де можна переглянути цікаву виставу, змістовно провести дозвілля. Для людей ХІХ ст. значення театру було набагато вагомішим і багатограннішим, особливо для представників вищих та середніх класів. Це і клуб для спілкування, і виставка моди, нагород та статків, і місце платонічних побачень, і традиція, і, зрештою, статус. Про драматургів і їхні п’єси говорили та сперечалися, їх лаяли й обожнювали, а їхні твори спонукали до роздумів, подвигів чи злочинів. Сьогодні ми починаємо знайомитися з європейською драматургією, що наприкінці ХІХ — на початку ХХ ст. суттєво оновилася, збагатившись творчими знахідками та здобутками.

ІV. РОБОТА НАД ТЕМОЮ УРОКУ

1. Вступне слово вчителя

— Кінець ХІХ ст. у літературі відзначився тим, що митці слова намагалися знайти нові способи самовираження, нові підходи для передавання свого сприйняття світу. Саме тому виникли нові напрями й течії в мистецтві, отже — і в літературі. Драматурги також шукали нових форм, прагнули наблизити драму до сучасності, зосередити увагу на внутрішньому світі людини. Якщо старий театр змальовував трагедію окремої людини, то оновлена драма розкрила загальну трагедію життя людства й дістала назву “нова драматургія”.

“Нова драма” виникла в атмосфері культу науки, зумовленого надзвичайно бурхливим розвитком природознавства, філософії та психології, і, змальовуючи нові сфери життя, перейнялася духом наукового аналізу. Вона зазнала впливу безлічі різноманітних художніх явищ, ідейно-стильових течій і літературних шкіл — від натуралізму до символізму, виникнувши за часів панування далеких від життя п’єс, і від самого початку привернула увагу глядача до найболючіших проблем. Біля джерел “нової драми” стояли Генрік Ібсен, Еміль Золя, Ґерхарт Йоханн Роберт Гауптман, Джордж Бернард Шоу, Кнут Гамсун, Моріс Метерлінк та інші видатні письменники, кожен з яких зробив безцінний внесок у її розвиток. В історико-літературній перспективі “нова драма” докорінно перебудувала драматургію XIX ст., ознаменувавши початок драматургії XX ст.

2. Повідомлення груп учнів (за випереджальним домашнім завданням)

(Речники від груп виступають із повідомленнями про тенденції розвитку драматургії порубіжжя XIX-ХХ ст., подаючи свою тему за певним планом та оголошуючи наприкінці виступу висновок.)

Очікувані відповіді

План виступу

Висновок

1-ша група. “Драма ідей” (Г. Ібсен)

■ Г. Ібсен як новатор і піонер “нової драми”.

■ Соціальна й моральна проблематика п’єс митця.

■ Перехід у п’єсах Г. Ібсена від соціальних до морально-психологічних проблем.

■ Художні особливості п’єс драматурга

“Нова драма” бере початок у п’єсах Генрі- ка Ібсена. Прикметною ознакою творчого методу норвезького драматурга є концентрування уваги не на інтризі, а на оцінюванні подій і вчинків персонажів. Головним елементом драми Ібсена стала дискусія, що мала на меті виявити різні позиції героїв. Глядач повинен був шукати шляхи розв’язання проблеми разом із героями. Ібсен є творцем “драми ідей”. “Драма ідей” — це філософсько-психологічна драма, у якій значну роль відіграє підтекст, психологічний аналіз, а основою конфлікту є зіткнення різних світоглядів, різних ідей

2-га група. “Драма-дискусія” (Дж. Б. Шоу)

■ Дж. Б. Шоу як поборник мистецтва проблемного, ідейного, заснованого на правді життя.

■ Дж. Б. Шоу — автор “драми-дискусії”, герої якої є носіямипевних ідейних позицій.

■ Особливість п’єс драматурга.

■ Гостра соціальна критика й утвердження моральних якостей простих людей у п’єсах митця

Видатним реформатором англійського театру, одним із вождів “нової драми” був Джордж Бернард Шоу — представник інтелектуального театру. Сцену англійський драматург розглядав як місце дискусії, як майданчик для зіткнення ідей, порушення проблем. Він обстоював принципово нову структуру драми — “драму-дискусію”. “Драма-дискусія” — це драма, у якій герої є носіями різних, але обґрунтованих поглядів. Конфлікт будується на дискусії та впродовж п’єси не розв’язується (навпаки, загострюється), а фінал твору залишається відкритим

3-тя група. Лірико-психологічна драма (А. П. Чехов)

■ Загальна характеристика “нової драми” А. П. Чехова.

■ Особливості поетики чеховської “нової драми”.

На межі ХІХ-ХХ ст. драма зазнала значних зрушень у творчості Антона Павловича Чехова. У п’єсах російського драматурга показано загальну драму суспільства, його герої конфліктують не один з одним, а з трагічною повсякденністю.

■ Новий вид драматургії та традиції у творах митця

Автор віддає перевагу внутрішнім конфліктам, що зумовлюють розвиток ліричного сюжету. Переживання, настрої персонажів виступають на перший план, тому драматургію Чехова називають лірико-психологічною. Лірико-психологічна драма — це драма, центром уваги якої є не події, а переживання, настрої героїв, що перебувають у конфлікті з трагічною повсякденністю

4-та група. Символістська драма (М. Метерлінк)

■ Філософське підґрунтя художніх поглядів М. Метерлінка.

■ Перші одноактні “маленькі драми” митця.

■ Фантастика й символи в драматичних творах М. Метерлінка

Новаторським явищем у західноєвропейській драматургії межі століть була творчість бельгійця Моріса Метерлінка. Теоретик і творець символістської драми, Метерлінк у кращих своїх п’єсах створив особливий символістський “театр мовчання”. За Метерлінком, душа драми — це врочистий і безупинний діалог людини та її долі, а це спілкування може відбуватися лише у мовчанні. Метерлінк відмовився від реалістичного зображення дійсності, від змалювання низки подій. Символістська драма — це драма, у якій дійовими особами є символічні образи, що допомагають зобразити духовне життя людини

5-та група. Українська “нова драма” (В. К. Винниченко, Леся Українка, Олександр Олесь)

■ Основні тенденції української драматургії останніх років ХІХ —початку ХХ ст.

■ Форми виявлення авторської позиції у драматургії В. К. Винниченка.

■ Драматичні поеми Лесі Українки. Драматургія слова упоетичному театрі митчині.

■ Символізм Олександра Олеся в парадигмі модерної драми межістоліть

Художня зрілість української драматургії кінця ХІХ — початку ХХ ст. виявилась у вписуваності всіх притаманних їй тенденцій модернізації у парадигму загальнолітературних змін доби. Найхарактерніші з них:

■ руйнування цілісних драматичної дії і колізій;

■ перетворення суб’єкта на об’єкт упливу стихії життя;

■ поетизація драматичного висловлювання;

■ переважання риторичних стратегій над принципами розвитку дії;

■ упровадження авторського, зокрема іронічно-пародійного, дискурсу;

■ символізація художньої образності;

■ поява візійної (візія — видіння, привид) драми тощо.

Помітна артикуляція авторського голосу на всіх рівнях текстової структури не відкидала орієнтування драматургів на яскраву сценічність, завдяки чому збереглися пріоритети мелодраматично-водевільної, фарсової основи п’єси

3. Теорія літератури (запис до зошитів)

У центрі уваги “нової драми” кінця ХІХ — початку XX ст. постала особистість з її переживаннями й почуттями. Нові драматурги не ставили за мету точно зобразити певні події, їхні твори — відображення життя особистості та її внутрішнього світу.

Ознаки “нової рами”

1. У центрі уваги — душевні переживання людини, морально-філософські проблеми доби. Показ трагедії життя.

2. Конфлікт внутрішній — зіткнення персонажів із трагедією буття, зіткнення різних ідей, духовні суперечності героїв.

3. Герой — особистість, “духовний симптом” доби.

4. Відтворення загальної атмосфери часу, духовних пошуків доби, прагнення морального пробудження особистості й суспільства.

5. Глядач упізнає себе, долучається до внутрішньої дії, переживає й мислить разом із героями.

6. Умовність, узагальнений зміст.

7. Усі персонажі важливі, усі вони позбавлені однозначних характеристик.

8. Показ на сцені людей різних соціальних прошарків, демократизація мовлення.

9. Зникнення чіткого поділу драматичних творів на комедію, трагедію та драму, поява трагікомедії.

10. Відкритий фінал, що спонукає до роздумів, дискусій.

V. УЗАГАЛЬНЕННЯ Й СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ЗДОБУТИХ ЗНАНЬ

1. Узагальнення вчителя

— “Нова драма” помежів’я ХІХ-ХХ ст. у центр уваги поставила особистість не як типового представника певного соціального прошарку, а як індивідуальність, духовне життя якої визначає загальну атмосферу доби. Зовнішня дія поступилася місцем внутрішнім конфліктам. Зник чіткий поділ драматичних творів на комедію, трагедію та драму. Героями драматичних творів стають люди різних соціальних верств, мовлення персонажів стає демократичнішим. Фінал зазвичай відкритий, є своєрідним запрошенням до дискусії.

2. Робота з епіграфом

· Як ви зрозуміли епіграф до уроку?

VI. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ. РЕФЛЕКСІЯ

Інтерактивний прийом “Одне слово”

· Завершіть речення, за ланцюжком додаючи до нього по одному слову: “На помежів’ї XIX-XX ст. у драматургії відбулися такі зміни...”.

VІІ. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Для всіх: опрацювати матеріал підручника за темою уроку, прочитати п’єсу “Синій птах” М. Метерлінка.

Випереджальне (індивідуальне; 1-2 учні): підготувати повідомлення про життя та творчість М. Метерлінка, переклади його творів українською.






Віртуальна читальня Зарубіжної літератури для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами. Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми затратили багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.