Усі уроки зарубіжної літератури 10 клас. Профільний рівень + рівень стандарту I семестр - О. Г. Куцінко 2018

Урок № 31. Образи поміщиків у поемі М. В. Гоголя «Мертві душі», засоби їхнього створення (портрет, художня деталь, мова та ін.)
Україна
Проза й поезія пізнього романтизму й переходу до реалізму ХІХ ст.

Мета — формувати компетентності: предметні (навички визначення ролі та значення образів поміщиків і чиновників у розкритті авторського задуму поеми М. В. Гоголя «Мертві душі»; навички літературного аналізування; естетичний смак); ключові (уміння вчитися: навички оцінювання культурно-мистецьких явищ; комунікативну: навички ефективної роботи в парі й малій групі, лідерські здібності; інформаційну: уміння критично опрацьовувати інформацію; загальнокультурну: прагнення збагатити свій світогляд; читацьку активність).

Тип уроку: урок опанування нових знань і формування на їхній основі вмінь та навичок.

Обладнання: портрет М. В. Гоголя, текст поеми «Мертві душі», ілюстрації до твору.

Перебіг уроку

І. Організаційний момент

II. Актуалізація опорних знань

Бліцопитування

Хто такий Чичиков? Що ви про нього дізналися?

Якою була його мета приїзду до губернського міста N.?

Кого з поміщиків Чичиков відвідує першим?

Як Чичиков доходить спільної мови з поміщиками, у яких різні характери?

Скількох поміщиків відвідав Чичиков?

Хто перебуває в центрі системи образів у поемі?

ІІІ. Оголошення теми й мети уроку. Мотивація навчальної діяльності

Учитель. Наприкінці 1836 р. Гоголь пише В. А. Жуковському: «Усе розпочате я переробив знову, обдумав увесь план і тепер веду його спокійно, як літопис... Якщо я зроблю цей твір так, як маю його здійснити, то... Який величезний, який оригінальний сюжет!.. Уся Русь з’явиться в ньому!». Микола Васильович прагнув показати всі сторони російського життя, а не тільки негативні, як це було в перших редакціях. Цей задум повною мірою не було втілено, однак створені ним характери є цілком чіткими й виразними. Про них ми сьогодні й поговоримо.

IV. Робота над темою уроку

1. Вступне слово вчителя

Гоголь, безперечно, зробив величезний внесок у розвиток культури. Письменника не стало, але його доробки не втратили свого значення. Риси персонажів, яких зобразив Гоголь, можна помітити і в наших сучасниках. Гоголь допомагає нам бачити негативне значення цих рис, учить розуміти їхню шкоду, протистояти їм.

2. Рольова гра «перевтілення» (запис до зошитів)

Занотуйте до зошитів найсуттєвіше з виступів однокласників.

Примітка. «Перевтілення»— один із різновидів рольової гри. Учням, які отримали випереджальне завдання, пропонують уявити себе в ролі певного літературного героя. Вони по черзі займають місце перед класом і говорять від імені героїв (від першої особи), яких представляють, обстоюючи «свою» точки зору й пояснюючи її. Однокласники й учитель можуть ставити їм запитання, на які речники мають відповідати з позицій своїх героїв.

Інструкція для учнів-акторів. Представляючи літературний образ, слід: а) назвати ім’я, особливості зовнішності, соціальне становище, риси характеру, емоційний стан; зазначити ставлення автора до персонажа; б) відзначити авторські засоби відтворення художнього образу, істотне в характері героя; в) визначити місце героя в літературному творі; виявити типові риси в більшому або меншому колі людей (реальних осіб); г) передати в образі- персонажі людину певного часу й соціального стану; оцінити характер героя з урахуванням авторського ставлення до нього, з точки зору сучасності; намагатися пояснити мотиви його поведінки та вчинків.

Очікувані відповіді

Манілов: безпорадний поміщик; нехазяйновитий і недбалий; безтурботний; наївний; інфантильний спостерігач; хабарники, злодії, казнокради — усі для нього надзвичайно гідні люди; позбавлений живих людських бажань; це мертва душа, людина «так собі, ні те ні се», «лицар порожнечі». Думки Манілова хаотичні, відірвані від реальності: почавши про одне, він перестрибує на друге, третє, зрештою остаточно втрачаючи думку. Він не здатний думати про сьогодення, ухвалювати важливі рішення, усе намагається обернути у вишукані словесні формули — і дію, і час, і сенс.

Коробочка: дріб’язкова скнара; охайна, уперта, підозрілива; «дубинноголова» Коробочка — утілення тих традицій, які склалися у дрібних поміщиків, що вели натуральне господарство; вона — представник Росії на межі вмирання, і вона позбавлена життя, оскільки спрямована не в майбутнє, а в минуле. Внутрішній світ Коробочки відображено в її господарстві. Усе в ньому акуратно й міцно: і будинок, і подвір’я. Ось тільки всюди повно мух. Ця деталь втілює застиглий світ героїні. Про це свідчать і годинник, що шипить, і «застарілі» портрети на стінах. Вона має характер: несамовито торгується із Чичиковим, поки не витягує з нього обіцянки купити ще щось, крім душ.

Ноздрьов: безвідповідальний марнотратник; молодцюватий 35-річний «балакун, гульвіса, лихач». Ноздрьов безперервно бреше, задирається з усіма; дуже азартний, готовий «напаскудити» найкращому другові без жодної мети; поведінку персонажа зумовлено його панівною рисою: «швидкістю та жвавістю характеру», тобто нестримністю, що межує з безпам’ятством. Ноздрьов нічого не задумує і не планує; він просто ні в чому не знає міри. Безмежна брехня Ноздрьова — це зворотний бік російської вдачі, якою він наділений аж занадто. Ноздрьов не остаточно порожній, просто його нестримна енергія не знаходить належного застосування. Із Ноздрьова в поемі починається низка персонажів, що зберегли в собі щось живе.

Собакевич: скупий і впертий господар; твариноподібний куркуль; міцно пов’язаний з образом грошей, розрахунку та хазяйновитості. Він дуже пряма й відверта людина, водночас справжній підприємець. Головне для нього — угода, гроші, решта — другорядне. Собакевич майстерно обстоює свою позицію, відмінно торгується, не гидуючи шахрайством (навіть підсовує Чичикову «жіночу душу» — Єлизавету Горобець). Усі речі, що оточують його, відображають душевний стан героя. Будинок Собакевича позбавлений «непотрібних» архітектурних творінь. Житла його кріпаків також не мають зайвих прикрас. У будинку Собакевича є тільки картини, де зображено давньогрецьких героїв, та й ті місцями схожі на господаря.

Плюшкін: скнара, що довів свій маєток і селян до повного розорення; «дірка на людстві»; уособлює повне омертвіння людської душі; у його образі автор показує загибель яскравої та сильної особистості, зруйнованої скнарістю. Його стан певною мірою можна виправдати нещасливою долею: колись Плюшкін був заможним господарем, дбайливо виховував дітей. Але зі смертю коханої дружини щось надломилося в ньому: він став підозріливим і скупим. Негаразди з дітьми (син програвся в карти, старша дочка втекла, молодша померла) остаточно сплюндрували душу Плюшкіна — «вовчий голод скупості оволодів ним».

V. Узагальнення й систематизація здобутих знань

Компаративний аналіз образів героїв літературного твору

Зазначте риси, спільні для всіх поміщиків.

Очікувана відповідь

1. Більшість поміщиків мають дворянське походження.

2. Збагачуються за допомогою праці кріпаків, торгівлі.

3. В їхньому житті гроші — головне мірило значущості в суспільстві, сенс їхнього життя. Хоча більшість навіть не замислюється над тим, у який спосіб найкраще застосувати ці статки.

4. До людей ставлення різне: від підозри з ненавистю — до вдаваної ввічливості заради власної вигоди.

5. Відносини між поміщиками складаються по-різному. За потреби можуть усміхатися одне одному, а то й обмовити когось. Кріпаки з розумінням ставляться до забаганок своїх панів.

6. Справжню мету життя давно втрачено. У поміщиків мертві душі. Вони не розуміють, заради чого живуть.

Чим Чичиков відрізняється від них?

Очікувана відповідь

1. Походження героя темне та скромне. Батьки були дворянами чи належали до давнього роду, не дуже заможні.

2. Власним розумом і працею, пристосовуючись і лицемірячи, виявляючи неабияке терпіння і самозречення, удаючись до різних махінацій і підлабузництва.

3. Має в житті єдину мету.

4. Люди — лише засіб для досягнення мети. Жодних почуттів і переживань. Легко вводить оточуючих в оману.

5. Поміщики захоплені ним, він затьмарив їм розум: для нього відчинені всі двері. Але в житті Чичикова зустрічаються люди (про них багато не йдеться), які бачать його зсередини. Тоді в його житті трапляються трагедії (звільнення, викриття та ін.).

6. Основна мета — робити гроші.

VI. Підбиття підсумків уроку. Рефлексія

1. Завершальне слово вчителя

Поема має назву «Мертві душі» тому, що в ній описано пригоди чиновника Чичикова, що скуповував мертві душі, тобто вже померлих кріпаків. У поемі докладно описано життя поміщиків-кріпосників, представників світу «мертвих душ», що гальмували економічний і суспільний розвиток Росії. Гоголь яскраво показує різноманітні типи поміщиків, які по-різному ставляться до своєї власності: один жадібно збирає кожну копійку, інші нерозважливо промотують усі статки за кілька днів. Але характерним для всіх поміщиків є те, що вони, як паразити, сидять на шиї народу й живляться його працею. Усі вони живуть тільки для себе, не замислюючися ані про щастя народу, ані про благо держави.

2. Інтерактивний прийом «Мікрофон»

Завершіть речення: «Серед поміщиків мене вразив (вразила)...».

3. Інтерактивний прийом «Однією фразою...»

Однією фразою по черзі підбийте підсумок уроку.

VІІ. Домашнє завдання

Для всіх: написати есе на тему «Чичиков — герой нашого часу?»; перечитати глави поеми М. В. Гоголя «Мертві душі», присвячені чиновникам міста N.; знайти у творі ліричні відступи. Випереджальне (індивідуальне; 2 учні): підготувати повідомлення про зображення чиновників у поемі «Мертві душі» загалом та в «Повісті про капітана Копєйкіна» зокрема.