ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЄВРОПЕЙСЬКОГО ТЕАТРУ. РОЗВИТОК ДРАМИ-ПРИТЧІ. ВИНИКНЕННЯ «ТЕАТРУ АБСУРДУ» - ЗАХІДНА ДРАМАТУРГІЯ 1950-1970-х рр.

Мета (формувати компетентності): предметні (знання про характер та особливості розвитку європейської драматургії 1950-1970-х рр., її найвідоміших представників; розуміння понять «театр абсурду» та «драма-притча»); ключові (уміння вчитися: навички оцінювання культурно-мистецьких явищ; комунікативні: навички роботи в групі; інформаційні: навички самостійної роботи із джерелами інформації; загальнокультурні: прагнення до літературної освіти та загальнокультурного самовдосконалення, естетичний смак, читацьку активність, світогляд).

Тип уроку: урок засвоєння нових знань і формування на їхній основі вмінь та навичок.

Основні терміни та поняття: драма-притча, абсурд, «театр абсурду», трагікомедія.

Обладнання: словники (літературознавчий і енциклопедичний), відеозаписи фрагментів п'єс «театру абсурду» або презентація за темою уроку, медіазасоби.

Перебіг уроку

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

ІІ. АНАЛІЗ КОНТРОЛЬНОЇ РОБОТИ

ІІІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ

Учитель. На початку 1950-х рр. у театрах Франції з’‎явилися незвичні вистави, виконання яких було позбавлене елементарної логіки, репліки суперечили одна одній, а зміст, який актори відтворювали на сцені, був незрозумілий глядачам. Ці незвичні вистави мали дивну назву — «театр абсурду», або «мистецтво абсурду». Преса негайно підтримала цей напрям у театральному мистецтві. За допомогою критики і реклами твори «театру абсурду» швидко поширилися країнами світу. За час свого існування «театр абсурду» міцно закріпився поміж сучасних модерністських напрямів у мистецтві. Саме про західноєвропейський театр другої половини ХХ ст. та його вплив на театральне мистецтво всього світу ми сьогодні говоритимемо

IV. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

Експрес-опитування

♦ Назвіть характерні риси європейської прози другої половини ХХ ст.

♦ Що сприяло появі творів-антиутопій?

♦ Які теми є актуальними для літератури цього періоду?

V. РОБОТА НАД ТЕМОЮ УРОКУ

1. Вступне слово вчителя

— Театральне життя у другій половині ХХ ст. було пройняте духом найсміливіших експериментів: публіка стала свідком потужних естетичних вибухів, що руйнували канони драматичних жанрів, дію, композицію, сценічну мову. Намагалися створити п’‎єси без дії, без характерів, навіть без слів. На сценах ставили драми, що зображували стихію підсвідомого й царину мрії, зосереджені на передаванні «живої театральної емоції» та спрямовані на порушення інтелектуально-філософських питань. Особливо бурхливий розвиток драми- притчі відбувався на той час у німецькомовному театрі. Деякою мірою вона продовжувала традиції брехтівських «притч для сцени», хоча корифеї цього різновиду драми — М. Фріш і Ф. Дюрренматт — рішуче відмежувалися від будь-якої ідеологічної спрямованості своїх творів (на чому, як відомо, наполягав їхній попередник). На іншому полюсі театрального життя розквітав «театр абсурду» («драма абсурду», «абсурдистська драма»). На противагу інтелектуальній драмі-притчі, що змушувала глядачів замислюватися над важливими духовними й моральними питаннями життя, «театр абсурду» було спрямовано на відтворення емоцій, насамперед — спричинених потрясінням свідомості, яка стикнулася з незбагненним світом і абсурдністю буття.

2. Риси, парадокси та символи «театру абсурду» (запис до зошитів)

Повідомлення за індивідуальним домашнім завданням

Очікуваний результат

Абсурд — безглуздість, нісенітниця, те, що суперечить здоровому глузду. Також незвичайний, нелогічний, дивний випадок або феномен, що позбавлений сенсу, значення у розумінні людини та вважається протиріччям.

Запозичення у філософів-екзистенціалістів:

• ізольованість людини від зовнішнього світу;

• індивідуалізм і замкнутість;

• неможливість спілкування одного з одним;

• беззмістовність активних дій;

• непереможність зла;

• недосяжність для людини поставленої перед собою мети.

Філософські проблеми «театру абсурду»:

• сенс буття (зберегти в собі людину, не зрадити людяності та власній індивідуальності);

• здатність людини протистояти злу;

• причини осоромлення людей (за власними переконаннями, «заразився», втягнули силоміць);

• людська схильність ховатися від неприємностей;

• прояв світового зла — «пандемія масового безумства»

3. Розвиток драми-притчі (запис до зошитів)

Повідомлення за індивідуальним домашнім завданням (див. с. 129 цього посібника)

4. Теорія літератури (запис до зошитів)

Трагікомедія — вид драматичних творів, що мають ознаку як трагедії, так і комедії . Трагікомедія заснована на трагікомічному світобаченні, яке пов’‎язане з відчуттям відносності наявних критеріїв життя, абсурдності буття, відмовою від моральних абсолютів, непевності в духовних цінностях Трагікомедія характеризується насамперед тим, що водночас трагічно й комічно вияскравлює ті самі явища, водночас трагічне і комічне взаємно посилюються, а співчуття автора до одного персонажа суперечить співчуттю до іншого

5. перегляд відеозаписів фрагментів п'єс (за вибором учителя та учнів)

VI. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ. РЕФЛЕКСІЯ

1. Рольова гра

• Уявіть себе глядачем театру, який переглядає «драму абсурду». Що ви бачите?

2. Колективне узагальнення за темою «Драматургія 1950-1970-х рр.»

• Які тенденції були характерними для західної драматургії 1950-1970-х рр.?

• Сформулюйте власне визначення термінів драма-притча, трагікомедія.

Поясність свої формулювання.

VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1. Опрацювати відповідний матеріал підручника.

2. Індивідуальне (4 учні): підготувати повідомлення про життя та творчість М. Фріша (Е. Йонеску, Ф. Дюрренматта).