ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЄВРОПЕЙСЬКОГО ТЕАТРУ. РОЗВИТОК ДРАМИ-ПРИТЧІ. ВИНИКНЕННЯ «ТЕАТРУ АБСУРДУ» - ЗАХІДНА ДРАМАТУРГІЯ 1950-1970-х рр.
Конспекти уроків - Зарубіжна література 11 клас - Рівень стандарт і академічний рівень - 2017 рік
Мета (формувати компетентності): предметні (знання про характер та особливості розвитку європейської драматургії 1950-1970-х рр., її найвідоміших представників; розуміння понять «театр абсурду» та «драма-притча»); ключові (уміння вчитися: навички оцінювання культурно-мистецьких явищ; комунікативні: навички роботи в групі; інформаційні: навички самостійної роботи із джерелами інформації; загальнокультурні: прагнення до літературної освіти та загальнокультурного самовдосконалення, естетичний смак, читацьку активність, світогляд).
Тип уроку: урок засвоєння нових знань і формування на їхній основі вмінь та навичок.
Основні терміни та поняття: драма-притча, абсурд, «театр абсурду», трагікомедія.
Обладнання: словники (літературознавчий і енциклопедичний), відеозаписи фрагментів п'єс «театру абсурду» або презентація за темою уроку, медіазасоби.
Перебіг уроку
І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ
ІІ. АНАЛІЗ КОНТРОЛЬНОЇ РОБОТИ
ІІІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ
Учитель. На початку 1950-х рр. у театрах Франції з’явилися незвичні вистави, виконання яких було позбавлене елементарної логіки, репліки суперечили одна одній, а зміст, який актори відтворювали на сцені, був незрозумілий глядачам. Ці незвичні вистави мали дивну назву — «театр абсурду», або «мистецтво абсурду». Преса негайно підтримала цей напрям у театральному мистецтві. За допомогою критики і реклами твори «театру абсурду» швидко поширилися країнами світу. За час свого існування «театр абсурду» міцно закріпився поміж сучасних модерністських напрямів у мистецтві. Саме про західноєвропейський театр другої половини ХХ ст. та його вплив на театральне мистецтво всього світу ми сьогодні говоритимемо
IV. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ
Експрес-опитування
♦ Назвіть характерні риси європейської прози другої половини ХХ ст.
♦ Що сприяло появі творів-антиутопій?
♦ Які теми є актуальними для літератури цього періоду?
V. РОБОТА НАД ТЕМОЮ УРОКУ
1. Вступне слово вчителя
— Театральне життя у другій половині ХХ ст. було пройняте духом найсміливіших експериментів: публіка стала свідком потужних естетичних вибухів, що руйнували канони драматичних жанрів, дію, композицію, сценічну мову. Намагалися створити п’єси без дії, без характерів, навіть без слів. На сценах ставили драми, що зображували стихію підсвідомого й царину мрії, зосереджені на передаванні «живої театральної емоції» та спрямовані на порушення інтелектуально-філософських питань. Особливо бурхливий розвиток драми- притчі відбувався на той час у німецькомовному театрі. Деякою мірою вона продовжувала традиції брехтівських «притч для сцени», хоча корифеї цього різновиду драми — М. Фріш і Ф. Дюрренматт — рішуче відмежувалися від будь-якої ідеологічної спрямованості своїх творів (на чому, як відомо, наполягав їхній попередник). На іншому полюсі театрального життя розквітав «театр абсурду» («драма абсурду», «абсурдистська драма»). На противагу інтелектуальній драмі-притчі, що змушувала глядачів замислюватися над важливими духовними й моральними питаннями життя, «театр абсурду» було спрямовано на відтворення емоцій, насамперед — спричинених потрясінням свідомості, яка стикнулася з незбагненним світом і абсурдністю буття.
2. Риси, парадокси та символи «театру абсурду» (запис до зошитів)
Повідомлення за індивідуальним домашнім завданням
Очікуваний результат
Абсурд — безглуздість, нісенітниця, те, що суперечить здоровому глузду. Також незвичайний, нелогічний, дивний випадок або феномен, що позбавлений сенсу, значення у розумінні людини та вважається протиріччям.
Запозичення у філософів-екзистенціалістів:
• ізольованість людини від зовнішнього світу;
• індивідуалізм і замкнутість;
• неможливість спілкування одного з одним;
• беззмістовність активних дій;
• непереможність зла;
• недосяжність для людини поставленої перед собою мети.
Філософські проблеми «театру абсурду»:
• сенс буття (зберегти в собі людину, не зрадити людяності та власній індивідуальності);
• здатність людини протистояти злу;
• причини осоромлення людей (за власними переконаннями, «заразився», втягнули силоміць);
• людська схильність ховатися від неприємностей;
• прояв світового зла — «пандемія масового безумства»
3. Розвиток драми-притчі (запис до зошитів)
Повідомлення за індивідуальним домашнім завданням (див. с. 129 цього посібника)
4. Теорія літератури (запис до зошитів)
Трагікомедія — вид драматичних творів, що мають ознаку як трагедії, так і комедії . Трагікомедія заснована на трагікомічному світобаченні, яке пов’язане з відчуттям відносності наявних критеріїв життя, абсурдності буття, відмовою від моральних абсолютів, непевності в духовних цінностях Трагікомедія характеризується насамперед тим, що водночас трагічно й комічно вияскравлює ті самі явища, водночас трагічне і комічне взаємно посилюються, а співчуття автора до одного персонажа суперечить співчуттю до іншого
5. перегляд відеозаписів фрагментів п'єс (за вибором учителя та учнів)
VI. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ. РЕФЛЕКСІЯ
1. Рольова гра
• Уявіть себе глядачем театру, який переглядає «драму абсурду». Що ви бачите?
2. Колективне узагальнення за темою «Драматургія 1950-1970-х рр.»
• Які тенденції були характерними для західної драматургії 1950-1970-х рр.?
• Сформулюйте власне визначення термінів драма-притча, трагікомедія.
Поясність свої формулювання.
VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
1. Опрацювати відповідний матеріал підручника.
2. Індивідуальне (4 учні): підготувати повідомлення про життя та творчість М. Фріша (Е. Йонеску, Ф. Дюрренматта).