Анна Андріївна Ахматова (Горенко) та Акмеїзм. Провідні теми й мотиви ранньої лірики. Борис Леонідович Пастернак. Філософська спрямованість лірики та прози митця
Шедеври європейської лірики першої половини XX ст. - Росія
І семестр
Мета — формувати компетентності:
— предметні (поглиблені знання про поезію Срібної доби; знання про життя та творчість А. Ахматової, Б. Пастернака; читацьку активність);
— ключові (уміння вчитися: навички пізнавальної діяльності; комунікативні: навички спілкування в колективі й толерантне ставлення до думок оточуючих; інформаційні: уміння самостійно знаходити потрібну інформацію та презентувати її; соціальні та громадянські: розуміння ролі творчої спадщини поетів у ствердженні суспільно значущих ідей для їхньої доби й сучасності; загальнокультурні: прагнення літературної освіти; естетичний смак; світогляд).
Тип уроку: урок здобуття нових знань і формування на цій основі вмінь та навичок.
Обладнання: портрети А. Ахматової й Б. Пастернака (репродукції та фотографії), видання творів митців.
Перебіг уроку
I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ
ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ
(Декламування учнями віршів напам’ять.)
ІІІ. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
IV. РОБОТА НАД ТЕМОЮ УРОКУ
1. Слово вчителя
— Анна Ахматова — російська поетеса українського походження. Дебютувавши у межах акмеїстичної течії, вона впродовж своєї мистецької еволюції сягнула вершин модерністської лірики. «Співцем таємничої жіночої душі», «російською Сапфо XX ст.» називали Анну Ахматову сучасники. Вона стала справжньою окрасою Срібної доби.
«Я навчила жінок говорити»,— зауважувала поетеса в одній з епіграм. Кожен вірш — це своєрідна сповідь жіночого серця, пристрасного у переживаннях, але стриманого у їхньому зовнішньому вияві, окресленого пунктирно, найчастіше — невеличкою, але водночас промовистою подробицею.
2. Повідомлення учнів за випереджальним домашнім завданням
(Учні розповідають про життєвий та творчий шлях А. А. Ахматової (Горенко).)
3. Робота з підручником
♦ Опрацюйте матеріал підручника за темою «Провідні теми й мотиви ранньої лірики А. А. Ахматової, образ ліричної героїні».
4. Виразне читання й аналізування поетичних творів (за варіантами)
♦ Працюючи за 2 варіантами, проаналізуйте поезії А. А. Ахматової: I варіант — «Дав мені юнь ти сутужную...» («Був ти нещедрим у ніжності...»), II варіант — «Довкола жовтий вечір ліг».
Запитання й завдання за варіантами
I варіант
♦ У якій формі написано поезію «Дав мені юнь ти сутужную...» («Був ти нещедрим у ніжності...»)? Визначте її тему.
♦ Наведіть цитату, у якій лірична героїня характеризує свою життєву долю, саму себе.
♦ Знайдіть прийом антитези у вірші.
♦ Образ якого ліричного героя постає з рядків цього вірша?
♦ На вашу думку, наскільки ця поезія автобіографічна?
♦ Яку роль у ліриці Ахматової грає поетична деталь? Наведіть приклади з цього вірша.
II варіант
♦ Чому присвячений вірш «Довкола жовтий вечір ліг...»? Яка сюжетна основа твору?
♦ Як у цьому вірші реалізовано настанову на пізнання світу через біль, характерну для ахматовської лірики?
♦ Проаналізуйте поезію за методикою щоденника подвійних нотаток. Для цього проведіть вертикальну лінію посередині аркуша паперу в зошиті. Ліворуч запишіть вираз чи образ, який вразив у вірші найбільше. Можливо, він нагадав вам щось із власного досвіду, здивував Праворуч від лінії прокоментуйте ці вирази: на які думки вас навело? які запитання виникли? які асоціації?
5. Слово вчителя
— Якщо Анну Ахматову називали «російською Сапфо», то Бориса Пастернака — «Гамлетом XX ст.». Він один із небагатьох представників Срібної доби російської поезії, якому вдалося вижити в атмосфері кривавої сталінської диктатури. Як і Ахматова, він не втратив почуття моральної гідності, не поклав свою музу на вівтар революції. Як і Ахматова, він став живою з’єднувальною ланкою між поетичними традиціями Срібної доби й поезією шістдесятників, які в післясталінський період підхопили й гідно продовжили культурну естафету своїх попередників. Вони пішли з життя в одне десятиліття (Пастернак — 1960 р., Ахматова — 1966-го), окресливши цим межу, за яким Срібна доба із живої сучасності стала надбанням історії, набувши повноправного значення світової класики — так само, як Золота доба російської поезії.
6. Повідомлення учнів за випереджальним домашнім завданням
(Учні розповідають про життєвий та творчий шлях Б. Л. Пастернака.)
7. Робота з підручником
♦ Опрацюйте матеріал підручника за темою «Філософська спрямованість лірики та прози Б. Л. Пастернака». Складіть схему «Еволюція поезії Б. Л. Пастернака».
Очікуваний результат
8. Виразне читання й аналізування поетичних творів (за варіантами)
♦ Працюючи за 2 варіантами, проаналізуйте поезії Б. Л. Пастернака: I варіант — «Зимова ніч», II варіант — «Гамлет», III варіант — «В житті я хочу до всього дійти...».
Запитання й завдання за варіантами
I варіант
♦ Як поєднано в «Зимовій ночі» побутовий та філософський плани?
♦ На вашу думку, яким є символічне значення образу запаленої свічки?
♦ У чому сенс постійних повторів у вірші?
♦ Чи існує зв’язок між словами свічка, доля? Аргументуйте свою думку.
♦ Назвіть основний прийом, який митець застосував у цьому вірші.
II варіант
♦ Чому вірш названо іменем героя трагедії Шекспіра? Яку роль відіграє це ім’я у втіленні змісту твору Пастернака?
♦ До якого тематичного розділу лірики належить вірш «Гамлет»?
♦ У чому полягає специфіка ліричного героя? Які одвічні образи світової культури в ньому втілено?
♦ Як передано динаміку ліричного переживання?
♦ Проаналізуйте поетичні образи твору. Які художні засоби виразності використано в цьому вірші?
♦ На вашу думку, чому наприкінці вірша виникає відчуття героєм власної самотності?
III варіант
♦ Прочитайте 1-3 строфи твору «В житті я хочу до всього дійти...». Який поетичний прийом використовує автор?
♦ Чому поет звертається до музики Ф. Шопена?
♦ Яку філософію становлять музика слова, музика звуків, музика природи й музика пристрасті?
♦ У чому поет вбачає своє призначення?
9. Самостійна колективна робота
♦ Виразно прочитайте вірш «Визначення поезії». Яке з визначень поезії вас найбільше вразило, припало до душі?
♦ Які пори року пов’язані для автора з поезією?
♦ Як природа зливається з мистецтвом? Знайдіть відповідні рядки.
♦ Наведіть приклад іронічності
♦ Простежте шлях, яким простує думка поета, від дрібних деталей до всеосяжної картини Всесвіту
V. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ. РЕФЛЕКСІЯ
VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
Підготуватися до контрольної роботи за темою «Шедеври європейської лірики першої половини ХХ ст.».
ДОДАТОК ДО УРОКУ 15
БУВ ТИ НЕЩЕДРИМ У НІЖНОСТІ...
Був ти нещедрим у ніжності.
Скільки журби, далебі!
Як же багатством у бідності
Душу зігріти Тобі?
Пісню слави лесливую
Нам доля співа сліпа.
Господи! Та ж недбайлива я,
Твоя рабиня скупа
Ні прутиком, ні трояндою
Не буду в садах Отця.
Я від кожної тріски падаю,
Здригаюся від слівця.
Анна Ахматова (переклад Петра Перебийноса)
ДОВКОЛА ЖОВТИИ ВЕЧІР ЛІГ...
Довкола жовтий вечір ліг,
Тремтить квітнева прохолода.
Ти запізнивсь на стільки літ,
Та радість буде там, де згода.
Присядь до мене ближче ти,
I подивись веселим оком:
Блакитні зошита листки —
Віршів моїх дитячі спроби.
Пробач, що сумно так жила
I сонце бачила несміло.
Пробач, пробач, що багатьма
Я багатьма переболіла.
Анна Ахматова (переклад Світлани Жолоб)
Матеріали для вчителя. Упродовж багатьох років Пастернак плекав задум роману у прозі, що дістав назву «Доктор Живаго», у центрі якого — революційна доба. Переломними в роботі над ним стали воєнні роки, які викликали «вільне радісне повернення почуття спільності з усіма». Закінчується роман віршами. Провідна тема цих віршів — покликання. Це творчий звіт, який концентрує весь комплекс філософських, релігійних, етичних уявлень Пастернака, його погляд на власну долю й шляхи світової культури. Відкривається цей цикл віршем «Гамлет», написаним головним героєм роману Юрієм Живаго. Ця поезія — монолог актора, що грає роль Гамлета на сцені перед глядацькою залою У перших рядках вірша — початок життєвого шляху щоденної драми: як бути гідним своєї ролі, свого призначення в цьому світі? Вірш містить 12 рядків і цілком розкриває співвідношення життєвих шляхів героя роману «Доктор Живаго» та його автора. Із цим мотивом переплітається мотив Ісуса Христа, Який приніс світу нове Слово про життя й самопожертвою підтвердив його. Академік Д. С. Лихачов зазначав: ««доктор Живаго» — духовна автобіографія пастернака». Надзвичайно важливе місце в циклі віршів, доданих до роману, посідає вірш «Зимова ніч» — справжній гімн Коханню, адже оспівує союз двох сердець. Цей вірш присвячено Ользі Івінській та написано під враженням від випадкової зустрічі Ольги й Пастернака на дачі в Передєлкіно: Івінська була коханням поета впродовж останніх 14 років життя. В одному з листів він захоплено говорить про свою кохану: «Вона і є Лара мого твору, що я саме в цей час почав писати... Вона — уособлення життєрадісності й самопожертви». Проте твір виходить далеко за межі автобіографічного, має більш узагальнений, філософський сенс, який розкрито через протиставлення двох наскрізних образів: запаленої під час любовного побачення на столі свічки і снігової круговерті, що огортає за вікном землю образ свічки — усталена в поезії метафора людської душі, а полум’я свічки символізує духовне горіння людини, світлі начала її душі, глибину духовних поривань і пошуків. Людське життя асоціативно співвіднесено зі сніговою круговертю, у якій на схрещенні двох людських доль спалахує вогонь духовного взаєморозуміння остання строфа — утвердження ідеї безмежності високих почуттів та сили кохання, які не коряться обставинам, часу й простору. Хоча «мело, мело по всій землі», та це вже кінець зими, очікування весни, перемоги над холодом Крім того, чітко окреслено часові межі «мело» — місяць, а «свіча горіла на столі» — поза часом). Символічний образ запаленої свічки, що рефреном звучить у вірші, підсилює його емоційну виразність і водночас метафорично розкриває головну думку твору.
У несприятливій морально-політичній атмосфері, попри переслідування та цькування, Пастернак продовжує писати: збірка «Коли розгуляється» — остання у творчості поета. Один із програмових творів збірки — вірш «В житті я хочу до всього...», яскравий узірець філософської лірики митця. Це своєрідні роздуми про сенс людського життя, про одвічне та тлінне, про Зло та Добро, про Землю та Космос. Роздуми про природу, мистецтво, про таємницю народження поезії й аналізування внутрішніх душевних колізій; це прагнення поета сягнути серцевини та коріння речей, які він уважав особливо важливими, надало бездонної філософської глибини віртуозно відтвореному в його ліриці буянню барв та звуків світу.
ЗИМОВА НІЧ
Мело, мело по всій землі,
Мело, сніжило
Свіча горіла на столі,
Свіча горіла
Злітався сніг і вирував
Перед шибками,
Так влітку на вогонь мошва
Летить роями.
Ліпила віхола на склі
Кружки і стріли.
Свіча горіла на столі,
Свіча горіла
І протяг тіні хилитав,
І мимоволі
Схрестились руки і уста,
Схрестились долі
І черевички з ніг самі
Упали м’яко.
І віск із нічника слізьми
На плаття капав.
все поглинала на землі
Хуртеча біла.
Свіча горіла на столі,
Свіча горіла
На свічку дихала імла,
Й спокуси сила
Хрестоподібно підняла,
Як ангел, крила.
І доки хуга по землі
Мела, сніжила,
Свіча горіла на столі,
Свіча горіла
Борис Пастернак (переклад Леоніда Талалая)
В ЖИТТІ Я ХОЧУ ДО ВСЬОГО...
В житті я хочу до всього
Дійти — до сенсів,
В роботі, на шляху моїм,
До донців серця.
до сутності всіх днів моїх,
До їх причини
та до незнаних берегів,
До правд глибини
Життя своє за пульс тримать
В подіях долі,
Кохати, думать, будувать
На видноколі!
Якби було б мені дано
Для рим натхнення,
Я б пристрасті терпке вино
Назвав на ймення.
Всі беззаконня та гріхи
Та біг по колу,
Долоні, руки, погляди,
Ніщо й ніколи.
Її б закон опанував,
У сенсах малих.
Її всім серцем карбував
Ініціали
І я б народжував рядки
Тремтінням в скронях,
І липами цвіли б сади
Краса — в долонях
Троянди б у віршах росли
Духмяним квітом
І сінокоси, і луги,
Громи над світом.
Шопен так музику відчув...
В етюдах — диво,
Фольварків, парків він почув
Гармоній зливи
Нарешті — час для святкувань
У грі й тортурах.
Це — на вістрі моїх бажань,
На лука струнах
Борис пастернак (переклад Олесі Райської)
ВИЗНАЧЕННЯ ПОЕЗІЇ
Це — загуслий заливистий свист,
Це — при березі лускіт льодинок
Це — умерзлий у темряву лист,
Це — кількох солов’їв поєдинок.
Це — солодкий притихлий горох,
Це — усесвіту сльози в лопатках,
Це — з пюпітрів і флейт — Фіґаро1
Круто валиться градом на грядку
Все, що ночі важливо знайти
У купальницькім плесі бездоннім.
І зорю до садка донести
На тремтячій вологій долоні
Духота — наче дошка плеската
Жар небесний — не вичаха
Цим зіркам до лиця б реготати,
Але всесвіт — містина глуха.
Борис пастернак (переклад Анатолія кичинського)
1 Ім’я героя уславлених комедій Бомарше «Севільський цирульник» та «Весілля Фіґаро», за сюжетом яких створено не менш уславлені опери Дж. Россіні й В. А. Моцарта; саме про них (чи одну з них) тут ідеться. — прим. перекладача.