Розробки уроків - Зарубіжна література 11 клас - Рівень стандарту - Коновалова М. В. 2019

Розвиток жанру антиутопії у XX ст.: ознаки та представники. Зв'язок творчості Джорджа Орвелла (Еріка Артура Блера) із соціально-історичною ситуацією доби. Поетика жанру антиутопії у творчості митця (фантастика, мова, символи, алегорії та ін.)
Антиутопія у світовій літературі - Велика Британія
ІІ семестр

Мета — формувати компетентності:

■ предметні (поглиблені знання про особливості розвитку літератури першої половини ХХ ст. (зокрема, про жанр роману-антиутопії); знання про життя та творчість Джорджа Орвелла, про його роман «1984»; читацьку активність);

■ ключові (уміння вчитися: навички пізнавальної діяльності; комунікативні: навички спілкування в колективі; інформаційні: уміння знаходити потрібну інформацію та презентувати її; громадянські: неприйняття будь-яких проявів тоталітаризму; почуття любові до Батьківщини; загальнокультурні: прагнення літературної освіти; естетичний смак; гуманістичний світогляд).

Тип уроку: урок здобуття нових знань і формування на цій основі вмінь та навичок.

Обладнання: портрети Джорджа Орвелла, видання його творів, мультимедійна презентація за темою уроку, медіазасоби.

Перебіг уроку

I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

1. Інтерактивна вправа «відповідності»

♦ Визначте відповідність між автором та його твором.

Очікуваний результат

2. Бесіда

♦ Пригадайте з курсу літератури попередніх років усе відоме вам про утопію й антиутопію. (Утопія — твір, що описує ідеальний суспільний устрій. Утопія як літературний жанр — це абстрактна модель ідеальної соціальної системи, що відповідала уявленням письменника про гармонію людини й суспільства. Антиутопія — це антижанр, особливий вид літературного жанру, або, як його іноді називають, пародійний жанр. Антиутопічний твір — це твір, у якому розкрито абсурдність та безглуздість нового порядку.)

III. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Слово вчителя

— Цей письменник посідає особливе місце у плеяді письменників-фантастів. Він зажив усесвітньої слави, його твори пробуджують розум, хвилюють, спричиняють дискусії завжди і скрізь. Про нього написано величезну кількість літературознавчих праць, його книги перекладено всіма мовами, екранізовано й телеекранізовано. Це представник англійської літератури — Джордж Орвелл. Саме його творчості присвячений наш урок.

IV. РОБОТА НАД ТЕМОЮ УРОКУ

1. Робота з підручником (запис до зошитів)

• Опрацюйте матеріал підручника та складіть тези за темою «Розвиток жанру антиутопії».

Очікуваний результат

Особливості антиутопічних творів

• Змалювання певного суспільства або держави, їхньої політичної структури.

• Зображення дії в далекому майбутньому (передбачення майбутнього).

• Світ подано ізсередини, через бачення його окремими мешканцями, які відчувають на собі його закони.

• Показано негативні явища в житті соціалістичного суспільства, класової моралі, нівелювання особистості.

• Оповідь від імені героїв (у формі щоденника, нотаток).

• Відсутність опису домашнього житла й родини як місця, де панують свої принципи й духовна атмосфера.

• Мешканцям антиутопічних міст притаманні такі риси, як раціоналізм та запрограмованість.

2. Слово вчителя

— В англійській літературі ім’я Еріка Артура Блера було відомим як документаліста й журналіста. Проте для масового читача особистість письменника, який працював під псевдонімом джордж орвелл, залишалася втаємниченою Орвелл навмисно просив своїх друзів та колег не писати нічого про людину на ім’я Ерік Блер. Пояснював своє бажання просто: створювати легенду немає сенсу, а правда вийде досить непривабливою, тому що життя письменника — це ланцюг суцільних компромісів та невдач друзі нібито дотримали заборони, однак писали про Орвелла та його творчість поступово, з окремих деталей формуючи цілісну картину життя митця.

3. Повідомлення учнів за випереджальним домашнім завданням

(Учні розповідають про життєвий та творчий шлях Джорджа Орвелла.)

4. Лекція вчителя

— Головним твором письменника став роман «1984», одразу спричинивши появу відгуків — від захоплення до різкого неприйняття Автора особливо бентежило нерозуміння критиками справжнього пафосу роману.

Сюжет твору. Океанія зі столицею у Лондоні поглинула Велику Британію, Північну й Південну Америки та перетворилася на один зі світових блоків поряд із ворожими Євразією й Остазією. У цьому поліцейському суспільстві, яке сповідувало принцип Ангсоца (англійського соціалізму), усе перебувало під контролем влади — робота, особисте життя, вільний час громадян, їхні вчинки і навіть думки. Головний герой роману Вінстон Сміт 40-річного віку — лише непомітний ґвинтик механізму придушення волі. Також цікавий заклад, де служив герой — «жахливо величезна пірамідальна будівля з блискучого білого бетону, що здіймалася, тераса за терасою, на триста метрів угору. З того місця, де стояв Вінстон, було дуже легко прочитати, елегантно витиснені на його білій поверхні, три гасла партії:

війна це мир воля це рабство байдужість це сила»1 .

1 Тут і далі: цитати з роману Джорджа Орвелла «1984» наведено у перекладі Віталія Данмера.

І всюди висіли здоровенні плакати, на яких зображено «обличчя, більш ніж метр завширшки: обличчя чоловіка приблизно сорока п’яти років, з масивними чорними вусами та привабливо суворими та прямими рисами обличчя». Це невидимий диктатор океанії, влада якого поширюється на кожного: «На кожному поверсі, навпроти ліфтової шахти, зі стіни пильно дивився плакат з величезним обличчям. Це було одне з тих зображень, які створені так, щоб очі невідривно слідкували за тобою, куди б ти не пішов. СТАРШИЙ БРАТ НАГЛЯДАЄ ЗА ТОБОЮ, промовляв напис під зображенням».

V. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ. РЕФЛЕКСІЯ

VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Підготуватися до художнього аналізування роману Джорджа Орвелла 1984», скласти запитання для взаємоперевірки.

ДОДАТОК ДО УРОКУ 18

Особливістю роману Джорджа Орвелла «1984» є комплекс ідей, досліджуваних автором.

Герой роману — людина фізично слабка, хвороблива, але наділена почуттям власної гідності, бажанням свободи, міцною пам’яттю, яка нічого не хотіла викреслювати — змушена існувати в суспільстві, де немає свободи, де кожен перебуває під контролем влади. Орвелл був переконаний, що тоталітарний режим зможе встояти лише тоді, коли людям заборонять мріяти, згадувати, говорити звичною мовою, а головне — зроблять їх злидарями. По-перше, в умовах, відтворених митцем, голодну й залякану безлику істоту легко контролювати. По-друге, автор доводить, що вільна особистість — поняття умовне. Якщо людину довго й уперто катувати, вона перетвориться на купу кісток і м’яса, що волатиме лише про припинення фізичного болю. Письменник переконаний, що жорстокість системи полягала саме в нелюдських вимогах до особистості, оскільки катування тут сприймали як іспит: витримав — отже, ти людина, не витримав — зрадник. Орвелл-гуманіст прагнув реабілітувати людину, котра не змогла перетворитися на залізо та й не розрахована на це. А отже, письменник уперше змінив акценти — звинуватив не жертву за слабкість, а ката за жорстокість.

Ще однією цікавою концепцією митця, відтвореною у романі, є концепція влади деякі критики, досліджуючи творчість митця, зазначали, що Орвелл відкрив у людині непомірне владолюбство, продемонстрував спроможність влади дарувати насолоду тільки від усвідомлення можливості реалізувати певний потенціал. Причина такого бачення крилася у своєрідності розуміння письменником XX ст. як певного історичного періоду. Спираючись на конкретні політичні теорії, Орвелл стверджував, що за владу ведуть боротьбу представники середнього прошарку суспільства, оскільки нижчим верствам достатньо турбот про хліб щоденний, а вищі владу вже мали до того ж прозаїк поділив людей на інтелектуалів та інтелігентів, уважаючи, що останні — духовно багаті особистості — владарювати не здатні. А от поміж інтелектуалів середніх верств обов’язково були люди, озброєні наукою про управління, які виявили достатньо гнучкості й наполегливості для досягнення бажаного. Тому з’явилися замкнені системи на зразок тієї, що змалював Орвелл у романі «1984». Владу тут охороняли пильно й цілодобово; правили колективно, одного обравши символом (усім видатний Великий Брат); групові інтереси владного колективу ставили вище за особисті заради збереження статусу еліти. Державний апарат спрямований передусім на програмування людського мислення — підлеглі мали бути уніфікованою масою без минулого, без майбутнього, масою напівголодною, приниженою, яка кожну дрібничку сприймала як подарунок. На переконання митця, за таких умов тотальне правління може тривати нескінченно довго.

Крім Океанії, імперії Великого Брата, у романі Орвелла є ще дві держави — Євразія й Остазія, і Океанія завжди воювала з однією з них, укладаючи мир з іншою. Пропаганда стверджувала, що країна завжди воювала тільки з Євразією, хоча це не було правдою, і намагалася довести, що сьогоднішній ворог завжди втілював абсолютне зло, отже, ані в минулому, ані в майбутньому угода з ним неможлива.

Держава страшного насильства вбивала особистість, деформувала людину всіма ймовірними й неймовірними методами, що Орвелл показав в гіперболізованій та гротескній формі.

Убивство в Океанії мало дві форми — воно могло бути фізичним, якщо люди намагалися бодай у чомусь вийти з-під контролю або порушити порядок, або ж духовним. І це останнє — найстрашніше, тому що відбувалося щоденно. Людські душі нівечили пропаганда та брехня, яку видавали за правду, марші вдень і вночі з прапорами та смолоскипами, що демонстрували відданість можновладцям.

Знецінення людини набуло в Океанії страхітливих масштабів та форм. Якусь вартість мали лише можновладці: найбільшу — Великий Брат, велику — члени Внутрішньої Партії, тобто каста правителів, потім партійці — карателі, наглядачі, працівники Міністерства Любові. Їм усім служить інтелектуальна еліта, яку суворо контролює держава. На найнижчому щаблі ієрархічної драбини стояли Проли, які виконували важку та брудну працю, годуючи суспільство.

Проли — це найзнедоленіші люди, яких тільки можна уявити. Вони не жили, а животіли у бідності й духовній убогості. Затуркані пропагандою, ні про що не думали; їх задурманили і зіпсували дешевими пісеньками, кінофільмами, масовим мистецтвом, точніше антимистецтвом: «Там був цілий ланцюг відокремлених відділів, що займалися пролетарською літературою, музикою, драмою та розвагами взагалі. Там вироблялися грубезні та дріб’язкові газети, що не містили майже нічого, крім спорту, кримінальних хронік та астрологи, «сенсаційних» копійчаних оповідок, фільмів, просякнутих липкою і мерзенною тванню сексу, та сентиментальних пісень, що створювалися цілковито повністю у механічний спосіб на спеціального роду калейдоскопі, більше знаному як віршомаз». Проли в Океанії животіли, проте інтелектуалам, тобто звиклим людям, жилося не набагато краще Вони жили не тільки в духовному убозтві, а в жебрацькій убогості: «У будь-який час він міг точно пригадати, що ніколи не було достатньо їжі, жодна людина не мала шкарпеток або спідньої білизни, які б не були щільно вкриті дірками, меблі завжди були подовбані та хиткі...».







На нашому Youtube каналі публікуються відео скорочених творів класиків зарубіжної літератури. Переходьте на канал, підписуйтесь та слідкуйте за новими публікаціями. Кожен день ми додаємо щось новеньке.