Розробки уроків - Зарубіжна література 11 клас - Рівень стандарту - Коновалова М. В. 2019
Ернест Міллер Гемінґвей. Віхи життя та творчості митця. «Кодекс честі» Героїв Е. М. Гемінґвея
Людина та пошуки сенсу існування в прозі другої половини ХХ ст. - США
ІІ семестр
Мета — формувати компетентності:
■ предметні (поглиблені знання про особливості розвитку літератури другої половини ХХ ст.; знання про життя та творчість Е. М. Гемінґвея, особливості його творчої еволюції, новаторський характер прози; читацьку активність);
■ ключові (уміння вчитися: навички пізнавальної діяльності; навички сприйняття інформації на слух, виокремлення головного; здатність обстоювати власну думку; здоров'язбережні: розуміння необхідності здорового способу життя; громадянські: активну життєву позицію; соціальну: здатність до оптимістичного світобачення; загальнокультурні: прагнення літературної освіти; естетичний смак).
Тип уроку: урок здобуття нових знань і формування на цій основі вмінь та навичок.
Обладнання: портрети Е. М. Гемінґвея, видання його творів, словники (літературознавчий і енциклопедичний), роздавальний матеріал та мультимедійна презентація за темою уроку, медіазасоби.
Перебіг уроку
I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ
ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ
1. Аналізування контрольної роботи
2. Бесіда
♦ Які події, відомі вам зі шкільного курсу всесвітньої історії, найбільше вплинули на розвиток світу середини — другої половини ХХ ст.?
♦ Що змінилося у світі після Другої світової війни? Як ключові історичні події уплинули на світогляд людей?
3. Повідомлення учнів за випереджальним домашнім завданням
(Учні стисло характеризують літературу другої половини XX ст., учитель за потреби доповнює.)
Загальна характеристика провідних тенденцій прози другої половини ХХ ст.
— Центральним явищем літературного процесу другої половини XX ст. став перехід від модернізму до постмодернізму, який філософ А. -М. Фуко назвав «хворобливим дитям літератури кінця століття, сповненим лихих передчуттів, катастрофічності, страху перед дійсністю». Посилюється загальна відчуженість, дійсність перетворюється «на механічний театр маріонеток, де режисером є пані Машина» (А. Камю). Урбанізація спричиняє знеособлення людини, яка почувається «дуже незатишно у холодному Всесвіті» (У. Еко).
XX століття характеризується формуванням різноманітних течій у фантастиці, розроблянням нових тем і проблем. Провідні фантасти світу експериментують із жанром та стилем, розширюється географія фантастики.
Окремим явищем зарубіжної фантастики ХХ ст. стала творчість відомого англійського письменника, філолога, знавця західноєвропейської міфології Джона Рональда Руела Толкіна, який увійшов в історію світової фантастики як автор знаменитої романної фентезі-трилогії «Володар перснів».
Серед відомих книг нового часу — повість Джерома Девіда Селінджера «Ловець у житі» («Над прірвою у житі»), яку Вільям Фолкнер назвав «кращим твором сучасного покоління письменників», що відтворює духовний клімат повоєнної Америки.
Відкриттям став латиноамериканський роман, пов’язаний із творчістю таких визнаних майстрів, як Хорхе Луїс Борхес та Хуліо Кортасар (Аргентина), Алехо Карпентьєр (Куба), Маріо Варґа Льоса (Перу), Ґабріель Ґарсія Маркес (Колумбія). Саме ці письменники дали плідний імпульс літературному явищу, яке згодом назвали «магічним реалізмом». Класичним зразком цього методу є роман Ґ. Ґарсії Маркеса «Сто років самотності» (1967), де в міфічно-реальних образах відтворено історію Колумбії й усієї Латинської Америки.
У другій половині XX ст. у світовому культурному просторі не останнє місце посіла художня література Японії з автобіографічними, побутовими, детективними, історичними й глибоко психологічними творами (Ясунарі Кавабата, Юкіо Місіма, Кендзабуро Ое та ін.).
Художній арсенал митців здебільшого становлять авангардистські прийоми.
Інакомовленням, притчовістю позначена творчість відомого американського письменника Ернеста Міллера Гемінґвея. Глибокий філософський підтекст (знаменитий «ефект айсберга») характерний для багатьох його творів, зокрема повісті «Старий і море».
III. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
IV. РОБОТА НАД ТЕМОЮ УРОКУ
1. Слово вчителя
— Найвидатнішим представником так званого втраченого покоління вважають Ернеста Міллера Гемінґвея, чий життєвий досвід був багатим і різноманітним: учасник Першої світової війни, враження від якої стали першим університетом життя й відбилися на всій творчості митця (автобіографічні моменти наявні в багатьох, особливо ранніх його творах), журналіст, свідок світової економічної кризи. Письменник відвідав багато країн, надсилаючи нариси з Італії, Франції, Іспанії, Німеччини, Австрії, Швейцарії, Туреччини.
2. Робота з підручником
♦ Опрацюйте матеріал підручника за темою «Життя та творчість Ернеста Гемінґвея».
3. Бесіда
♦ На вашу думку, чому Гемінґвей зажив слави людини-легенди?
♦ Які факти біографії письменника вас особливо вразили?
♦ Розкажіть про дитячі роки Ернеста. Як вони вплинули на формування його особистості?
♦ Якою людиною ви уявляєте письменника?
♦ Як уплинула на життя Гемінґвея участь у Першій світовій війні?
♦ Назвіть літературні премії, які здобув письменник.
4. Лекція вчителя
— «Кодекс честі» героїв. Слави письменник зажив завдяки своїм романам і численним оповіданням, з одного боку, і своєму життю, сповненому пригод, — з іншого. Його стиль, стислий і насичений, значно вплинув на розвиток літератури XX ст. Три твори — «І сонце сходить (Фієста)», «Прощавай, зброє!» та «Старий і море» — це відображення різних етапів творчого зростання митця, еволюції його художніх принципів. На кожному етапі життя ми бачимо нового Гемінґвея — хронікера втраченого покоління, мужнього мандрівника, що описував подвиги на арені для корид, репортера на фронтах громадянської війни в Іспанії і зрештою — легенду повоєнних років на Кубі.
Відповідно визначилася й тематика творів письменника: людина й суспільство, людина й війна, людина й природа Його герої схожі на нього: сміливі, енергійні, готові до боротьби.
Нік Адамс, центральний герой багатьох оповідань митця,— той самий Гемінґвей. Утім, Гемінґвей — це також Джейк Барнс із роману «І сонце сходить (Фієста)», і лейтенант Фредерік Генрі з «Прощавай, зброє!», і полковник Кантвелл із «За річкою, в затінку дерев», і письменник Гаррі зі «Снігів Кіліманджаро», і художник Томас Хадсон із «Островів в океані». Усі ці твори базуються на життєвому досвіді свого автора.
Сам Гемінґвей сприймав життя як «трагедію із заздалегідь вирішеним кінцем», але за його шкалою людських цінностей життя як таке не посідає першого місця: він та його герої вважають, що є речі, заради яких варто померти. Одним з основних мотивів творчості митця стає перемога в поразці. «Людину можна знищити, а здолати не можна»1— ці слова Гемінґвея могли б стати епіграфом до більшості його творів.
Новаторські художні засоби зображення у творах Е. М. Гемінґвея
• Ідея «точки зору» — дуже реалістичний герой, образ якого максимально наближений до автора.
• Створення «кодексу честі»: герої митця дотримують загальнолюдських морально-етичних категорій (честі, мужності, самоповаги, відданості й вірності), сповідують філософію своєрідного стоїцизму, витримки під ударами долі, стійкості у найнебезпечніших життєвих ситуаціях. Письменник проповідував культ людини, яка долає будь-які життєві випробування.
• Звернення до образів-символів.
• Зближення жанрів роману й новели.
Своєрідність стилю. Рушієм сюжетної лінії найчастіше є не розвиток конфлікту, не зіткнення протиріч, а посилення незадоволеності, внутрішнього дискомфорту героя. Звідси — зростання емоційного напруження, гра висловленого й невисловленого. Ідейну, проблемну сторону конфлікту автор виносить за межі сюжету, про неї можна тільки здогадуватися, адже її рідко сформульовано відверто й вона не є основною в сюжеті. У більшості творів Гемінґвея відсутня чітка композиційна схема; зазвичай ми нічого не знаємо ані про життя героя, ані про його уподобання й інтереси. Зав’язка ніби долає межі сюжету, дія розпочинається в момент кульмінації — це апогей суму та тривоги. Розв’язка конфлікту також здебільшого відсутня, оскільки для героя розв’язання проблем є неможливим. Письменник широко використовує прийом контрасту (життєві катастрофи, трагічні переживання контрастують із побутовими діями, звичайними справами й розмовами). Роздуми героя часто передано через оповідь не від першої, а від другої особи, що сприяє напруженню внутрішнього монологу, непомітно залучає до ситуації самого читача. Лексика творів досить проста, розмовна. Митець не тяжіє до метафор, використовує слова в прямому значенні, прості й конкретні порівняння. Автор нічого не підказує: він викладає скупі факти, надаючи читачеві змогу самому дійти висновків.
Літературна манера. Лаконізм, психологічна майстерність, чіткість і виразність описів природи чи людської діяльності. Важливим є також поглиблення значення підтексту у творі (прихований зміст), і не тільки у словах, а й у мовчанці, натяках, паузах.
1 Тут і далі: цитати з повісті-притчі Е. М. Гемінґвея «Старий і море» наведено у перекладі Володимира Митрофанова.
V. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ
1. Бесіда
♦ Як розвивалося модерністське мистецтво у другій половині ХХ ст.?
♦ Із чим пов’язані активні пошуки засобів виразності у світовій літературі цієї доби?
♦ Назвіть нові жанри інтелектуальної прози, драматургії; наведіть приклади.
♦ Що таке новий роман (антироман)?
♦ Чому розквіт жанру наукової фантастики й жанру фентезі відбувався на початку другої половини ХХ ст.?
♦ Поясніть термін «герой кодексу». Які риси притаманні «героям кодексу» Гемінґвея?
♦ Як ви розумієте вислів Гемінґвея: «Я знаю лише те, що бачив»? Як це відображено у творчості митця?
2. Рефлексія
Інтерактивна вправа «Мікрофон»
♦ Завершіть речення: «У біографії письменника мене найбільше вразило таке...».
♦ Прокоментуйте зізнання Е. М. Гемінґвея: «найкраще пишеться, коли закоханий».
3. Оцінювання результатів роботи учнів на уроці
VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
Для всіх: уміти розповідати про життєвий і творчий шлях Е. М. Гемінґвея, скласти тези за поетикою та стилем письменника, прочитати повість «Старий і море».
Індивідуальне: підготувати повідомлення про історію написання цього твору.