Усі уроки зарубіжної літератури. 11 клас. Профільний рівень + рівень стандарту. I семестр - О. Г. Куцінко 2019

Сюжетна лінія трагедії Й. В. Ґете «Фауст». Роль сцени перекладу Євангелія у творі
Німеччина
Золоті сторінки далеких епох

Мета — формувати компетентності:

■ предметні (знання змісту трагедії «Фауст»; розуміння особливостей композиції цього твору);

■ ключові (уміння вчитися: прагнення літературної освіченості з метою саморозвитку; математичну: уміння виокремлювати головну та другорядну інформацію; комунікативну: навички ефективної роботи в колективі; інформаційну: уміння самостійно опрацьовувати джерела інформації та виступати з повідомленнями, розвинену увагу та вміння слухати; загальнокультурну: прагнення збагатити свій світогляд).

Тип уроку: урок опанування нових знань і формування на цій основі вмінь та навичок.

Основні терміни й поняття: драма, трагедія.

Міжпредметні зв'язки: мистецтво (художня культура).

Обладнання: портрет Й. В. Ґете, тексти трагедії «Фауст», маркер, аркуш паперу ф. А1.

ПЕРЕБІГ УРОКУ

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

ІІ. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Слово вчителя

— Як уже було зазначено на попередніх уроках, завершальним етапом не тільки німецького, а й європейського Просвітництва стала творчість Й. В. Ґете. Підбиваючи підсумки свого життєвого шляху, митець у березні 1832 року писав у листі до німецького філолога В. Гумбольдта: «Найвищий геній — той, хто в себе все вбирає, усе вміє опанувати, не зашкоджуючи власному призначенню...». Переймаючись проблемами тогочасної Німеччини, закладаючи підвалини національної німецької літератури, художник водночас писав про людину та світ у широкому, всесвітньому масштабі. Його хвилювали глобальні питання людства, він прагнув пізнати сутність загального буття, природи, мистецтва й відповідно до цього визначити місце та призначення особистості. За словами Ґете, «єдине, що нам слід робити,— це заглиблюватися в самих себе». Заглибленню у світ і в людину письменник присвятив своє життя. У трагедії «Фауст» митець виклав своє бачення проблем, що існували в тогочасному суспільстві й досі є актуальними. Тож сьогодні ми знову погортаємо сторінки цього твору.

ІІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

Перехресне опитування

- Дайте визначення драми як жанру літератури. (Драма — п’єса соціального, історичного чи побутового характеру з гострим конфліктом, який розвивається в постійному напруженні. Герої — переважно звичайні люди. Автор прагне розкрити їхню психологію, дослідити еволюцію характерів, мотивацію вчинків і дій.)

- Дайте визначення драми як роду літератури. (Драма — рід літератури, у якому поєднано епічний і ліричний способи зображення. основою драматичного твору є конфлікт, його зміст розкрито через гру акторів. Драма показує людину в напружений момент життя, розкриває характер через дії, учинки, рух її душі.)

- Доведіть, що «Фауст» Й. В. Ґете є драматичним твором. (Твір має динамічний сюжет, його написано у формі розмови дійових осіб; вжито діалоги, рідше — монолог, у масових сценах — полілог; авторську мову використано лише у ремарках, які виконують службову функцію, повідомляючи про вигляд, вік персонажів, їхні професії, риси вдачі, описуючи сцени тощо. Твір розділено на частини — дії або акти; акти складаються з яв, поява нової дійової особи означає нову яву.)

- Якщо у творі присутні всі ознаки драматичного твору, чому ми вважаємо «Фауста» несценічною п’єсою?

- До якого різновиду драми належить «Фауст» Ґете?

- Дайте визначення трагедії. (Трагедія — драматичний твір, що ґрунтується на гострому, непримиренному конфлікті особистості, яка прагне максимально втілити свій творчий потенціал, з об’єктивною неможливістю його реалізації.)

- Доведіть, що «Фауст» справді є трагедією.

ІV. РОБОТА НАД ТЕМОЮ УРОКУ

Творчо-аналітична робота (запис до зошитів)

- Колективно складіть умовну схему перебігу сюжетної лінії трагедії «Фауст».

(Колективно складену схему один зі школярів стисло (без уточнень) записує на дошці або на аркуші паперу ф. А1, решта учнів занотовує до зошитів.)

Очікуваний результат

Лірична присвята — поет зі смутком згадує про безповоротні часи юності, коли він задумав писати поему; він присвячує вступ до поеми рідним і друзям своєї юності, які або вже померли, або перебувають далеко. →

→ «Театральний вступ», безпосередньо не пов’язаний із сюжетом поеми: Директор театру, Поет і Комічний актор обговорюють проблеми художньої творчості. Чи має мистецтво служити юрбі, чи повинне бути відданим своєму високому покликанню? Ця розмова є відображенням поглядів самого Ґете на мистецтво. →

→ «Пролог на небі» — зав’язка трагедії: тут діють Господь, архангели (Рафаїл, Гавриїл та Михаїл) і Мефістофель. Архангели співають хвалу діянням Господа, який створив Всесвіт. Вони малюють картину природи, велич якої неможливо осягти розумом. Славослів’я архангелів перериває Мефістофель саркастичною реплікою стосовно буття «найвищого творіння Бога» — людини. →

→ Суперечка між Богом і Мефістофелем — уперше звучить ім’я вченого чоловіка Фауста, якого Бог ставить у приклад як свого вірного й старанного раба; Мефістофель відповідає, що вчений не схожий на інших рабів, у ньому немає покірності й умиротворення; він відзначає суперечливу, двоїсту натуру Фауста. Мефістофель уважає, що він може дати Фаустові земні радощі, які захоплять того й змусять забути про високі поривання до знання, Бог дозволяє Мефістофелю піддати Фауста будь-яким спокусам: якщо Фауст визнає себе вдоволеним життям, його душа буде віддана Мефістофелю. Бог надає Мефістофелю право боротися за душу вченого. Грандіозна за масштабом боротьба добра й зла, «високого» і «низького» почалася. →

→ Сцена 2. «Біля міських воріт». Святковий день. Фауст і Ваґнер приєднуються до юрби. Усі околишні жителі почитають Фауста: він і його батько невтомно лікували людей, рятуючи їх від хвороб; прості городяни й селяни вітають лікаря, вклоняються йому й звільняють дорогу, але це щире визнання не тішить Фауста. Він далекий від того, щоб переоцінювати власні заслуги. На слова Ваґнера про те, що Фауст повинен пишатися такою любов’ю народу, учений відповідає, що часто лікував людей, так і не довідавшись потім, чи допомогло людині лікування й чи вижила вона. Фауст зізнається Ваґнерові, що щасливим він так і не був. До Ваґнера й Фауста прибивається дивний чорний пес, якого Фауст сприйняв як перевертня, відчувши його темну сутність. Пса Фауст забирає із собою. →

→ Сцени 3 і 4. Кабінет Фауста

■ Фауст у своєму робочому кабінеті, і знову його охоплюють болісні й тяжкі сумніви. Біля його ніг чорний пудель — пес, що пристав до нього на прогулянці. Намагаючись утамувати занепокоєння, Фауст перекладає німецькою мовою Нового Заповіту.

■ Від занять Фауста відволікає чорний пес, Фауст намагається вигнати його з кімнати, але пес раптом обернувся Мефістофелем, що спочатку з’являється перед ученим у вигляді мандрівного студента. На питання хазяїна про ім’я несподіваний гість відповідає, що він «тої сили часть, що робить лиш добро, бажаючи лиш злого», «заперечення усього»¹. Гість поблажливо посміюється над людськими слабкостями, над людською долею.

■ Мефістофель хоче спокусити Фауста маленькими радощами життя. Він кличе духів, які навколо Фауста ведуть танок, співаючи про мирські спокуси. Фауст засинає. Повернувшись, Мефістофель має зовсім інший вигляд, він пропонує Фаустові приєднатися до нього для того, щоб пізнати великі насолоди в житті. Фауст спочатку вагається, та зрештою погоджується підписати договір із дияволом. За цим договором Мефістофель повинен служити Фаустові й виконувати всі його бажання доти, поки той не вигукне: «Спинися, мить! Прекрасна ти!». Фауст дає Мефістофелю розписку, скріплену кров’ю; вони вирушають мандрувати повітрям, на широко розстеленому плащі Мефістофеля. →

→ Сцена 12. Сад. За час, що минув, до Фауста повернулася молодість — тридцять років скинуто з плечей. Мефістофель звів Фауста з відьмою, що омолодила його, давши випити чарівний напій, і зробила сприйнятливішим до чуттєвих насолод. Фауст тепер молодий, гарний, кров його вирує, і він не знає більше вагань у своїй рішучості пізнати всі насолоди життя й осягти вище щастя. Мефістофель радіє, що змусив його забути про потяг до знань і науки. Яку ж спокусу вигадав Мефістофель своєму підопічному? Одна з них — Марґарита, або Ґретхен. Їй п’ятнадцятий рік, вона проста, чиста й безневинна дівчина, побачивши яку Фауст спалахнув божевільною пристрастю. Дівчина не тільки стає коханою Фауста, а й згодом присипляє за його порадою свою матір, щоб та не заважала їхнім побаченням. Фауста притягує ця юна й недосвідчена простолюдинка, можливо тому, що з нею він знаходить відчуття краси й добра, якого колись прагнув. Кохання дарує їм блаженство, але водночас стає причиною нещасть. →

¹ Тут і далі: цитати з трагедії Й. В. Ґете «Фауст» наведено у перекладі Миколи Лукаша.

→ Сцена 19. Ніч. Вулиця перед будинком Ґретхен — Фауст заколює брата своєї коханої і тікає з міста. Марґарита стала злочинницею: вона мимоволі вмертвила матір, тому що та не прокинулася після сонного зілля, згодом Марґарита народила дівчинку й, рятуючись від людського осуду, утопила її в ріці. Тепер вона, затаврована як убивця й блудниця, сидить у в’язниці й очікує на страту. Фауст довідався про це нещастя й накинувся на Мефістофеля з докорами. Мефістофель із холодною усмішкою відбиває ці докори, але обіцяє допомогти Фаустові звільнити Марґариту. Фауст проникає до в’язниці, де скніє Ґретхен в очікуванні страти, але розум її скаламутився, тому вона не одразу впізнає коханого. Дівчина не пристає на пропозицію утекти, обирає мученицьку смерть та каяття, чим рятує свою душу. →

→ Останній монолог Фауста (II частина)

■ Фауст знову старий, він відчуває, що життя знову добігає кінця. Його чекає ще один удар — він сліпне й опиняється в суцільній пітьмі. Сліпий і немічний старий, що стоїть на краю могили, Фауст усе-таки прагне здійснити свою заповітну мрію: побудувати греблю, щоб відвоювати в моря шматок землі, який щороку затоплював морський приплив.

■ Розв’язка наближається. Мефістофель передбачає близьку смерть Фауста і скликає лемурів, злих духів, щоб приготувати йому могилу. Він сподівається, що душа Фауста потрапить до його рук. Сліпий Фауст чує дзенькіт лопат, і йому здається, що це його народ зайнятий будівництвом греблі. Його охоплюють шалена радість і енергія — він думає, що заповітна мета вже близько.

■ Фатальні слова промовлено. Фауст падає на руки лемурів і вмирає. Мефістофель уже смакує момент, коли відповідно до договору заволодіє його душею, однак з’являються небесні сили, і починається боротьба злих духів з ангелами. Мефістофель обсипає ангелів прокльонами. Але троянди, які розкидають ангели і які загораються від вогненного подиху бісів, палять тіло Мефістофеля. Не витримавши боротьби, біси тікають, а ангели несуть душу Фауста до небес. Душу Фауста врятовано.

V. УЗАГАЛЬНЕННЯ Й СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ЗДОБУТИХ ЗНАНЬ, УМІНЬ ТА НАВИЧОК

Аналітична робота

- Проаналізуймо роль сцени перекладу Євангелія у творі. На вашу думку, із якою метою Ґете вводить до трагедії сцену перекладу Нового Заповіту?

- Як ця сцена характеризує сенс душевних вагань Фауста? («На початку було Слово»,— читає Фауст в Євангелії, але тлумачення грецького «Логос» як «Слова» не влаштовує його, і він намагається підставити інші поняття: спочатку «Думка», потім «Сила» і, нарешті, «справа». ««На початку була справа!» — стих говорить»,— викрикує Фауст, тому що для нього діяти — вище за все.)

VI. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ. РЕФЛЕКСІЯ

Інтерактивний прийом «Мікрофон»

- Завершіть речення: «У трагедії «Фауст» мене найбільше вразило...».

VІІ. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Перечитати трагедію «Фауст», схарактеризувати образ Фауста, монолог Фауста вивчити напам’ять¹ (див. додатки).

¹ Примітка. Монолог чи його фрагмент обирає вчитель. Заслуховувати декламування монологу напам’ять доцільно впродовж наступних уроків, коли є така нагода.