Усі уроки зарубіжної літератури 11 клас. Профільний рівень + рівень стандарту II семестр - О. Г. Куцінко 2019

Урок 61. Загальна характеристика провідних тенденцій прози другої половини ХХ ст. Розвиток прози в Європі, США, Латинській Америці, Японії та Росії
Плани-конспекти уроків. Людина та пошуки сенсу існування в прозі другої половини ХХ ст.

Мета — формувати компетентності:

- предметні (усвідомлення загальної картини розвитку всесвітньої літератури другої половині XX ст.; читацьку активність);

- ключові (уміння вчитися: навички пізнавальної діяльності; навички складання опорних конспектів, виокремлення головного, систематизації літературних явищ; уміння сприймати інформацію на слух; комунікативні: навички спілкування в колективі; інформаційні: уміння знаходити потрібну інформацію та презентувати її; загальнокультурні: прагнення пізнання; любов до літератури; гуманістичний світогляд).

Тип уроку: урок опанування нових знань і формування на цій основі вмінь та навичок.

Основні терміни й поняття: монолог.

Міжпредметні зв'язки: історія.

Обладнання: портрети письменників другої половини ХХ ст., виставка їхніх творів, словники літературознавчих термінів.

Перебіг уроку

I. Організаційний момент

II. Актуалізація опорних знань

Евристична бесіда

На вашу думку, чи є якась закономірність у появі справжніх митців слова?

Що впливає на формування їхнього таланту, їхнього світогляду? Чи потрібні для цього якісь спеціальні умови?

ІІІ. Оголошення теми й мети уроку. Мотивація навчальної діяльності

Слово вчителя

Скінчилася Друга світова війна...

У світі склалися воєнно-політичні блоки, які протистояли один одному.

Двополюсність світу вплинула також на літературний процес. З’явилися країни соціалістичної співдружності, у їхніх літературах панував соціалістичний реалізм.

Однак цьому методу чинили опір (гласний і негласний) у польській, угорській, чеській та інших літературах.

«Література ніколи не була такою могутньою, гострою, напруженою, як життя, а сьогодні й поготів. Щоб передати жорстокість життя, література мусить бути в тисячу разів жорстокішою, жахливішою», — стверджував французький письменник другої половини ХХ ст. Ежен Йонеско.

Про основні тенденції розвитку повоєнної літератури у світі, її тематичне розмаїття, уплив на суспільне життя ми говоритимемо сьогодні.

(Учні занотовують до зошитів тему уроку.)

IV. Робота над темою уроку

1. Повідомлення учнів за випереджальним домашнім завданням (запис до зошитів)

Шестеро з-поміж вас презентуватимуть повідомлення про загальну характеристику історико-культурної ситуації повоєнного світу, розвиток прози в Європі, США, Латинській Америці, Японії та Росії. Решта доповнюватимуть виступи. Усі ви маєте занотувати до зошитів основне з почутої інформації.

Очікуваний зміст повідомлень

Історичне тло доби. На літературу другої половини ХХ ст. відчутно вплинули дві світові війни. Пів-Європи було зруйновано, кількість людських жертв становила мільйони. людство ледь- ледь оговтувалося від шоку, спричиненого злочинами німецького нацизму й радянського сталінізму, що зумовило песимістичне сприйняття дійсності. Друга світова війна розколола світ на два полюси: соціалістичний, очолюваний СРСР, і капіталістичний, лідером якого стали США. Така політична, економічна й культурна двополюсність позначилася на перебігу літературного та культурного процесів. У СРСР і країнах соціалізму активно впроваджували соціалістичний реалізм, а на Заході буяло розмаїття векторів культурно-літературного розвитку. Темою окремої розмови є література країн третього світу (тобто країн, що не входили до орбіти двох названих полюсів, і за вплив на які перші дві спільноти постійно змагалися).

Початок другої половини ХХ ст. ознаменовано осмисленням гіркого досвіду світових воєн. У Німеччині таким осмисленням займалася література розрахунку з минулим. Яскравим явищем цієї літератури є творчість німецького письменника Генріха Белля. Свої думки він виклав в оповіданні «Подорожній, коли ти прийдеш у Спа...», де головний герой замислюється над тим, за що, власне, він воював і за які ідеали його скалічено. Серед письменників, які розробляли подібну тематику, був видатний німецький драматург Бертольд (Бертольт) Брехт. На ці теми він написав драми «Життя Галілея», «Матінка Кураж та її діти» тощо. Зокрема, у драмі «Життя Галілея» Брехт порушує проблему відповідальності вченого за свої відкриття.

Активний розвиток екзистенціалізму. У середині ХХ ст. на першому плані опиняються алегоричність, інакомовність, параболічність літературних творів. Так, французький письменник Альбер Камю у романі «Чума» зобразив начебто епідемію цієї страшної хвороби в місті Орані. Насправді ж чума — це фашизм, світове зло. Екзистенціалізм — напрям у філософії та літературі ХХ ст., що досліджує людину як унікальну духовну істоту, здатну обирати власну долю.

Розквіт японської літератури. З другої половини ХХ ст. до світового культурного простору влилася література Японії, яка розвивалася за двома напрямами:

1) Продовження національної традиції класичної японської літератури. Представник цього напряму — лауреат Нобелівської премії Ясунарі Кавабата (1899-1972);

2) Запозичення здобутків європейської модерністської літератури. Представник цього напряму — Кобо Абе (1924 - 1993). Розквіт латиноамериканського роману. Прикметним явищем літературного процесу другої половини ХХ ст. є також активізація літератур країн третього світу, зокрема вихід на авансцену світової літератури 1950 - 1960-х рр. творів представників Латинської Америки. У 1960-ті рр. набуває розквіту латиноамериканський роман, який невдовзі здобув світове визнання. Розвивався новий творчий метод — «магічний реалізм», що органічно поєднував реальність та фантастику. Активізувалися жанри роману-параболи та роману-міфу.

Основні ознаки екзистенціалізму

Категорії абсурдності буття, страху, відчаю, самотності, страждання, смерті.

Особистість має протидіяти суспільству, державі, середовищу, ворожому «іншому», адже всі вони нав’язують їй свою волю, мораль, інтереси й ідеали.

Поняття «відчуженість» і «абсурдність» є взаємопов’язаними та взаємозумовленими.

Вища життєва цінність — особистість.

Існування тлумачать як драму свободи.

Найчастіше застосовано прийом оповіді від першої особи.

Філософи та письменники-екзистенціалісти

Жан-Поль Сартр (1905 - 1980) — французький письменник і філософ.

Альбер Камю (1913 - 1960) — французький письменник і мислитель; один із найяскравіших представників літератури екзистенціалізму.

Олександр Твардовський (1910 - 1971) — російський радянський письменник і поет, лауреат багатьох премій, головний редактор журналу «новий світ»; «співець простого солдата».

Ґабріель Ґарсія Маркес (1927 - 2014) — колумбійський письменник-прозаїк, журналіст, видавець і політичний діяч; лауреат Нобелівської премії з літератури 1982 року; яскравий представник «магічного реалізму». «Сто років самотності» — один із найвидатніших романів письменника, який посідає номер 17 у рейтингу 100 найкращих книг усіх часів журналу Newsweek.

2. Теорія літератури (запис до зошитів)

За словниками літературознавчих термінів ознайомтеся з незрозумілими поняттями, що містилися у повідомленнях однокласників: алегоричність, інакомовність, роман-парабола, роман-міф. Занотуйте визначення цих термінів до зошитів.

V. Узагальнення й систематизація здобутих знань, умінь та навичок

Інтерактивний прийом «Ґронування» (запис до зошитів)

Складіть ґроно за темою «Особливості літератури другої половини ХХ ст.».

VI. Підбиття підсумків уроку. Рефлексія

VIІ. Домашнє завдання

Для всіх: повторити вивчене, опрацювати відповідний матеріал за підручником.

Випереджальне (індивідуальне; для 4 учнів): підготувати стислі повідомлення про В. Дж. Ґолдінґа, Дж. Х. Апдайка, А. Роб-Ґріє, Дж. Д. Селінджера.