Усі уроки зарубіжної літератури 11 клас. Профільний рівень + рівень стандарту II семестр - О. Г. Куцінко 2019

Урок 62. Нові явища й тенденції в літературі другої половини ХХ ст. Переростання модернізму в постмодернізм
Плани-конспекти уроків. Людина та пошуки сенсу існування в прозі другої половини ХХ ст.

Мета — формувати компетентності:

- предметні (поглиблені знання про тематику й художні особливості західної прози 1950 - 1970-х рр. та перехід літератури до постмодернізму, про життя та творчість найвідоміших письменників-модерністів; читацьку активність);

- ключові (уміння вчитися: навички пізнавальної діяльності; комунікативні: навички спілкування в колективі; інформаційні: уміння знаходити потрібну інформацію та презентувати її; загальнокультурні: прагнення літературної освіти; естетичний смак; світогляд).

Тип уроку: урок опанування нових знань і формування на цій основі вмінь та навичок.

Основні терміни й поняття: постмодернізм, фантастика, роман-парабола, роман-міф, роман-есе, роман-діалог, роман-біографія, роман-репортаж, роман-щоденник, роман-розслідування, «література факту».

Міжпредметні зв'язки: історія.

Обладнання: портрети письменників другої половини ХХ ст., виставка їхніх творів, словники літературознавчих термінів.

Перебіг уроку

I. Організаційний момент

II. Актуалізація опорних знань

1. Інтерактивний прийом «Ґронування»

Складіть ґроно до постаті одного з представників літератури другої половини ХХ ст., інформація про якого зацікавила вас найбільше.

2. Повторення теорії літератури (запис до зошитів)

Дайте визначення поняття екзистенціалізм.

Що таке роман-парабола? (Роман-парабола — жанрова форма в літературі XX ст., наближена до притчі.)

Назвіть ознаки алегоричності в літературному творі.

Що таке роман-міф? (Роман-міф — створення символічної моделі існування людини й людства.)

Чим відзначається інакомовність в літературі?

ІІІ. Оголошення теми й мети уроку. Мотивація навчальної діяльності

Слово вчителя

Повоєнна ситуація змусила людство з жахом озирнутися на історичний шлях, подоланий від початку ХХ ст. як вам відомо, модерністська література з’явилася певним чином як заперечення попередньої традиції, проте у своєму розвитку і вона повсякчас намагалася заперечити саму себе — попередню. Особливо помітним цей процес став після війни і настільки інтенсивно розвивався, що породив постмодернізм. Про це поговорімо сьогодні.

(Учні занотовують до зошитів тему уроку.)

ІV. Робота над темою уроку

1. Теорія літератури (запис до зошитів)

Постмодернізм — напрям у літературі та мистецтві другої половини ХХ ст. Для представників постмодернізму характерні зневіра в ідеалах та сумніви в загальноприйнятих цінностях, критичне ставлення до раціональних засад буття, розуміння неоднозначності та суперечливості світобудови. Провідними ознаками пост- модерністського стилю в літературі є тотальне висміювання, гра з «чужим» текстом, поєднання різноманітних стилів, використання елементів масової літератури тощо.

Роман-есе — літературний жанр прозового твору невеликого обсягу й вільної композиції. Есе передає індивідуальні враження та міркування автора з конкретного приводу чи предмета, не претендуючи на вичерпне або визначальне трактування теми (у пародійній російській традиції «погляд і щось»). Щодо обсягу й функції, то роман-есе межує, з одного боку, з науковою статтею і літературним нарисом (з яким есе досить часто плутають), з іншого — з філософським трактатом.

Роман-щоденник — літературний жанр, що використовує що- денникову форму, стилізуючи її.

Антиутопія — зображення у художній літературі небезпечних наслідків, пов’язаних з експериментуванням над людством задля його «поліпшення».

Література факту, документальна література — особливий літературний жанр, для якого, на відміну від художньої літератури, характерна побудова сюжетної лінії винятково на реальних подіях.

Наукова фантастика — жанр та метод у художній творчості; фантастика, основою якої є екстраполяція за темами науки та технологій.

2. Повідомлення учнів за випереджальним домашнім завданням (запис до зошитів)

Четверо з-поміж вас презентуватимуть повідомлення, стисло ознайомлюючи решту однокласників із найвідомішими письменниками-новаторами 1950 - 1970-х рр., решта мають занотувати до зошитів основне з почутого.

Очікуваний результат

Вільям Джеральд Ґолдінґ (19.09.1911 - 19.06.1993) — англійський письменник, лауреат Нобелівської премії з літератури 1983 року, автор одного з найвідоміших романів «Володар мух».

Новаторство В. Ґолдінґа:

сюжетні колізії, засоби образотворення, характери персонажів позначені філософськими шуканнями та психологічною достовірністю;

чіткість інтелектуальної схеми, правдивість розказаних історій;

влучність в окресленні психологічного стану персонажів, психологічна умотивованість їхніх дій.

Джон Хойєр Апдайк (18.03.1932 - 27.01.2009) — американський письменник; пов’язаний із журналом The New Yorker з 1955 р.; він зажив слави завдяки відточеній прозі, поезії та критичним статтям.

У своїх творах («Кентавр» (1963), «Подружні пари» (1968), «Кролик розбагатів» (1981), «Версія Роджера» (1986), «S» (1988)) він описував життя та психологічні нюанси сучасного йому середнього класу Америки.

За своє життя Апдайк здобув дві Пулітцерівські премії та багато інших нагород. Попри те, що його вважали інтелектуальним письменником, книги Апдайка були бестселерами.

Ален Роб-Ґріє (18.08.1922 - 18.02.2008) — французький письменник, один із засновників «нового роману» (разом із Наталі Саррот та Мішелем Бютором), член Французької академії (2004). Роб-Ґріє працював також у кіно.

Стиль Роба-Ґріє в його перших романах можна схарактеризувати як «речизм». Оповідь свідомо знеособлена й одноплощинна. Головним мотивом є нав’язливий опис предметів, що повторюється, неживих речей, якихось випадкових побутових деталей, здавалося б, абсолютно зайвих і таких, що відтісняють розповідь про події та образи персонажів. Проте поступово стає зрозуміло, що жодної події не відбувається, а опис предметів навколишнього світу примушує поставити питання про те, що таке буття. Єдине, що можна стверджувати про світ романів Роба-Ґріє,— це «світ існує». Усе, що є у світі — це знаки, але не знаки чогось іншого, не символи, а знаки самого себе. Тобто Роб-Ґріє рішуче пориває з метафорою й антропоморфізмом. Прозу Роба-Ґріє часто називають загадковою й незрозумілою, попри зовнішню спрощеність і знеособленість; не випадково виник стійкий вираз романи-лабіринти Роба-Ґріє. Від «речизму» Роб-Ґріє перейшов до «ігрових» текстів із використанням міфологем масової культури, архетипів підсвідомості. У романах Роба-Ґріє посилюється наявне ще в ранніх творах пародійне начало.

«Новий роман», або антироман — жанровий різновид французького модерного роману другої половини ХХ ст. це умовний термін для позначення художньої практики письменників 1950-1970-х рр., що замість техніки традиційного роману, яка, на їхню думку, уже вичерпалася, запропонували прийом творення тексту без сюжету та героя. Його представники спиралися на філософсько-естетичну систему екзистенціалізму й відтворювали розірвану свідомість особистості, стан її відчуттів та вражень. В антиромані немає відображеної дійсності, конфлікту, сюжетних колізій, зав’язки чи розв’язки, немає героя, його вмотивованих учинків, емоцій.

Джером Девід Селінджер (01.01.1919 - 27.01.2010) — американський письменник, основним твором якого є шедевр «Ловець у житі» (1951).

Письменницька кар’єра розпочалася з публікації коротких оповідань у нью-йоркських журналах. Перше оповідання «Підлітки» автор видав друком 1940 року, коли йому виповнився лише 21 рік. Упродовж певного часу відвідував літературні курси при Колумбійському університеті, які вів Віт Барнетт, редактор журналу Story, що видав друком перше оповідання Селінджера. Єдиний роман «Ловець у житі» дістав схвалення критики й залишається особливо популярним у середовищі старшокласників і студентів, які знайшли в поглядах та поведінці героя, Голдена Колфілда, відгук власних настроїв.

У 1950-ті рр. Селінджер написав кілька оповідань про родину Ґласів і, не завершивши циклу, припинив літературну працю назовсім. Останній його твір (повість «Шістнадцятий день Гепворта 1924 року») вийшов друком 1965 року в журналі The New Yorker.

V. Узагальнення й систематизація здобутих знань, умінь та навичок

Інтерактивна вправа «Коментуємо цитату»

Як ви розумієте слова Вільяма Фолкнера (із промови, виголошеної з нагоди здобуття Нобелівської премії 1950 р.):

«Я відкидаю думку про загибель людини... Я вірю, що людина не просто вистоїть, вона переможе. Вона безсмертна не тому, що ніколи не вичерпається людський голос, а тому, що за своїм характером, за своєю душею людина здатна до співчуття, жертв, непохитності. Обов’язок письменника та поета — писати про це, допомагаючи людині вистояти, зміцнюючи людські серця, нагадуючи про мужність, честь, надію, гордість, співчуття, жалість, самовідданість — про те, що утворює одвічну славу людства»?

Відповідь обґрунтуйте.

VI. Підбиття підсумків уроку. Рефлексія

VIІ. Домашнє завдання

Для всіх: повторити вивчене на уроці за підручником та власними записами, зробленими під час уроку.

Випереджальне (індивідуальне; для 2-3 учнів): підготувати повідомлення й мультимедійну презентацію «життя та творчість Е. М. Гемінґвея».

Для охочих: переглянути фільм «Гемінґвей и Ґеллхорн» (реж. Ф. Кауфман, 2012, США).